10 лютого 2026 р.Справа № 480/2990/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 р. (ухвалене суддею Соп'яненок О.В., повний текст якого складено 06.11.2026 р.) по справі № 480/2990/25 за позовом Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство "Вндікомпресормаш" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Приватне акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство «Вндікомпресормаш» звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансової) санкції у розмірі 1020 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 р. позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог: Податкового кодексу України; Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що супровід даної справи здійснює головний державний інспектор відділу супроводження судових спорів із загальних питань управління правого забезпечення Головного управління ДПС у Сумській області - Сахнюк А.О., яка з 09.02.2025 р. по 15.02.2026 р. перебуває у відпустці.
Суд апеляційної інстанції залишає вказане клопотання без задоволення, оскільки відповідач не позбавлений можливості направлення у судове засідання іншого представника.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що фахівцями контролюючого органу проведено камеральну перевірку Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство «Вндікомпресормаш» з питань неподання позивачем декларації з податку на додану вартість за жовтень 2024 року за результатами якого складено акт перевірки № 13466/а/18-28-04-06-02/00220434 від 12.12.2024 р., висновками якого встановлено, що позивачем порушено граничні строки подання Приватним акціонерним товариством "Науково-виробниче акціонерне товариство «Вндікомпресормаш» податкової декларації з податку на додану вартість 2024 року, відповідно до пп.49.19.1 п. 49.18 ст. 49 розділу ІІ, пункту 203.1 ст. 203 розділу V Податкового кодексу України.
На підставі висновків вищевказаного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 1619018280406 від 24.12.2024 р., яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1020 грн. за порушення граничних строків подання податкової декларації.
Не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача необґрунтоване, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України (в подальшому - ПК України), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний, зокрема: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в стоки та у розмірах, встановлених ПК України та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.36.1 ст.36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та /або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПК України, законами з питань митної справи.
Згідно з п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до п. 203.1 ст. 203 ПК України, податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Статтею 112 ПК України встановлено загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень. Відповідно до п.112.1 112.2, 112.7 цієї статті особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що необхідною умовою для притягнення платника податків до відповідальності є наявність його вини у вчиненні податкового правопорушення. Притягнення до відповідальності за відсутності вини можливе лише у випадках встановлених ПК України. Стаття 120 п. 120.1 ПК України, на підставі якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції, не передбачає відповідальності платника за відсутності його вини.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 08.05.2025 р. у справі № 460/20441/23.
Судовим розглядом встановлено, що контролюючим органом під час перевірки позивача встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2024 року товариством не подана до 20.11.2024 р.
Як вбачається з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, штрафна (фінансова) санкція до позивача застосована на підставі ст. 120 п. 1201 ПК України.
Судом встановлено, що позивачем звітність подається у електронній формі з використанням електронного цифрового підпису, який надається уповноваженій посадовій особі платника податку у порядку, визначеному Міністерством фінансів України у Наказі № 557 від 06.06.2027 р. Для отримання ЕЦП відомості про посадову особу товариства мають бути внесенні до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Наказом № 252-к ВКМ 096155 припинено трудовий договір з керівником Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство «Вндікомпресормаш» ОСОБА_1 з 19.03.2024 р.
Відповідно до рішення Наглядової ради ПАТ "НВАТ "ВНДІКОМПРЕСОРМАШ" директором призначений ОСОБА_2 ,, який приступив до виконання обов'язків за посадою відповідно до наказу № 45-вк від 20.03.2024 р.
Ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 07.11.2022 № 757/29871/22-к та від 19.07.2023 р. № 757/30325/23-к накладено арешт на майно та корпоративні права ПАТ "НВАТ "ВНДІКОМПРЕСОРМАШ" у вигляді заборони відчуження та розпорядження корпоративним правами.
До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про заборону вчинення реєстраційних дій.
Листами ДПС України вих № 11984/6/99-00-22-04-03-05 від 24.04.2024 р. та ГУ ДПС у Сумській області вих. № 1717/6/18-28-04-02-05 від 21.02.2024 р. на звернення позивача про отримання електронного цифрового підпису та можливості подання звітності повідомлено, що відомості про особу, якій надається ЕЦП, мають бути внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Державним реєстратором відмовлено позивачу у внесенні змін до відомостей про юридичну особу у зв'язку з наявністю заборони вчинення реєстраційних дій в ухвалах Печерського районного суду м. Києва. Східним міжрегіональним управлінням юстиції на запит позивача підтверджено правомірність рішення державного реєстратора, що підтверджується повідомленням про відмову у державній реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців від 13.01.2025 р.
Заборона вчинення реєстраційних дій в частині внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про призначення нового керівника скасована ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 25.06.2025 р. у справі № 757/30325/23-к.
Таким чином, у позивача відсутня можливість подати декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2024 року до 20.11.2024 р.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем вчинялися дії щодо подання податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2024 року, проте, існували об'єктивні обставини, які унеможливили вчасне подання вказаної податкової декларації до контролюючого органу.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтоване, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 р. по справі № 480/2990/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич
Повний текст постанови складено 18.02.2026 року