10 лютого 2026 р.Справа № 638/16786/16-а
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 05.06.2025 р. (ухвалене суддею Тесліковою І.І., повний текст якого виготовлено 10.06.2025 р.) по справі № 638/16786/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради , Виконавчого комітету Харківської міської ради про відшкодування шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківської міської ради, Виконавчого комітету Харківської міської ради, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: визнати протиправним рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 113 від 23.02.2016 р. (зі змінами, внесеним рішенням від 13.04.2016 р. № 229); визнати протиправними дії з виконання рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.02.2016 №113 (зі змінами, внесеним рішенням від 13.04.2016 р. № 229); стягнути з Харківської міської ради, на відшкодування майнової шкоди, завданої його незаконним рішенням та діями з виконання незаконного рішення на користь позивача кошти у розмірі 384700 гривень.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.01.2022 р., яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2023 р., позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 25.04.2024 р. касаційну скаргу Харківської міської ради задоволено, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.01.2022 р. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2023 р. у справі № 638/16786/16 в частині задоволення позовної вимоги про стягнення майнової шкоди скасовано і направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.01.2022 р. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2023 р. у справі № 638/16786/16 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що в постанові Верховного Суду від 25.04.2024 р. у справі № 638/16786/16 зроблено висновок, що суди попередніх інстанцій не надали належної уваги тому, що ГО «Громадська Варта Харків» також вчиняла активні дії із замовлень технічних документів на будівлю та для оформлення договору оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 720 кв.м., для виконання статутної діяльності громадської організації, з метою побудови альтанки під творчу майстерню "Відкритий університет", та суспільно необхідного проекту "Служба Порятунку Тварин". У контексті обставин цієї справи та суперечливих доказів про особу, якій належить обладнання та будівля, яка була знесена відповідачами, суди мають достеменно пересвідчитися у тому, що матеріальна шкода неправомірним знесенням завдана саме ОСОБА_1 , а не будь-яким іншим особам.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Харкова від 05.06.2025 р. в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Харківської міської ради, Виконавчого комітету Харківської міської ради про відшкодування шкоди відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в який, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 05.06.2025 р. та прийняти рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Цивільного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідач - Харківська міська рада, подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У судовому засіданні апелянт та його представник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача - Харківської міської ради, проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що 23.02.2016 р. виконавчим комітетом Харківської міської ради, відповідно до пункту 3.1 Порядку вжиття заходів щодо очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об'єктів, затвердженого рішенням 2 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 23.12.2015 р. № 31/15, рішення Харківської міської постійно діючої комісії з питань поводження з безхазяйними відходами від 22.02.2016 р., керуючись ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ухвалено рішення № 113 від 23.02.2016 р. «Про очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об'єктів», яким вирішено: очистити територію міста Харкова від незаконно розміщених об'єктів шляхом відокремлення від місця розташування для подальшого захоронення (видалення) у спеціально відведених місцях згідно з додатком; заходи з очищення території міста Харкова, зазначені у пункті 1 рішення, здійснити в термін до 01.04.2016 р.; департаменту територіального контролю Харківської міської ради (Макарець М.Ю.) забезпечити організацію заходів з очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об'єктів; департаменту комунального господарства Харківської міської ради (Кітанін В.О.) разом із КП «Харківські теплові мережі», КП «Харківводоканал», КП «Міськсвітло», СКП «Харківзеленбуд», КП «Харківблагоустрій», КП «Муніципальна компанія поводження з відходами» здійснити заходи щодо очищення (звільнення) території міста Харкова від незаконно розміщених об'єктів шляхом їх відокремлення від місця розташування, подальшого розміщення безхазяйних відходів у спеціально відведених місцях для захоронення (видалення).
У Додатку до вищевказаного рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.02.2016 р. № 113 Перелік незаконно розміщених об'єктів, щодо яких здійснюється заходи по очищенню території міста Харкова, зазначений вид об'єкта: Будівельна конструкція у формі будівлі; Адреса розташування об'єкта: біля будівлі № 4 по вул. Серповій.
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 229 від 13.04.2016 р. «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.02.2016 № 113 «Про очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об'єктів», відповідно до пункту 3.1 Порядку вжиття заходів щодо очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об'єктів, затвердженого рішенням 2 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 23.12.2015 р. № 31/15, рішення Харківської міської постійно діючої комісії з питань поводження з безхазяйними відходами від 22.02.2016 р., керуючись ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішено внести зміни до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.02.2016 р. № 113 «Про очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об'єктів», виклавши пункт 2 в новій редакції: «Заходи з очищення території міста Харкова, зазначені у пункті 1 рішення, здійснити в термін до 01.09.2016 р.).
23.05.2016 р. позивач звертався до Харківської міської ради, з запитом, в якому просив, у зв'язку з отриманням із загальнодоступних джерел інформації про ухвалення рішення щодо зносу об'єкта, розташованого по вул. Серповій, 4 в м. Харкові, та звернення до суду з позовом про визнання права власності на вказані будівлі, надати копію вказаного рішення, та копії будь-якої іншої документації та інформації, що стосується об'єктів по вул. Серповій, 4, а також просив не вживати будь-яких заходів стосовно даних об'єктів до судового рішення (т. 1 а.с. 34).
27.05.2016 р. на виконання рішення виконкому Харківської міської ради № 113 від 23.02.2016 р. «Про очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об'єктів», зі змінами, внесеними рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради № 229 від 13.04.2016 р. «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.02.2016 р. № 113 «Про очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об'єктів», будівля, розташована біля будівлі № 4 по вул. Серповій у м. Харкові, зруйнована/знесена.
Згідно з паспортом технічного стану будівлі комплексу «Служба Порятунку Тварин», «Творча Майстерня» за адресою: м. Харків, вул. Серпова, 4б, виготовленого згідно обстеження 02.03.2016 р., дійсного до лютого 2019 року, на замовлення ГО «Громадська Варта Харків», експертом Афанасьєвим А.В. (Реєстраційний № 1538, кваліфікаційний сертифікат виданий Атестаційною архітектурно-будівельною комісією Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, серія: АЕ № 0011569 від 22.02.2013 р.), зазначений рік забудови - 2016 рік; корисна площа забудови - 92,2 кв.м.
Згідно з Таблицею 1 Технічний стан основ та конструктивних елементів за частинами об'єкту, Фундаменти: матеріали - ж/б плита - оцінка стану - задовільний; стіни: матеріали - незнімна опалубка (термодом) з пінопласту товщиною 250 мм, залита армованим бетоном марки В12 - оцінка стану - задовільний; покрівля: матеріали - настил по залізним балкам, покритий килимом з євроруберойду - оцінка стану - задовільний; підлога: матеріали - залізобетон, стяжка, керамічна плитка - оцінка стану - задовільний; двері: матеріали - металічні - оцінка стану - задовільний; вікна: матеріали - металопластик - оцінка стану - задовільний. Згідно п. 3.2 Паспорта, Таблиця 2. Технічний стан інженерних систем водопостачання, каналізації, опалення та вентиляції: Оцінка технічного стану інженерного обладнання - стан - задовільний. Згідно п. 3.3 Паспорта, Технічний стан будівлі (будови) в цілому, споруда - будівля адміністрації - задовільний 2016 р. (Т. 1 а.с. 134-145).
Згідно Технічного обстеження та технічного висновку про склад конструкцій будинку із комплексу «Служба Порятунку Тварин», «Творча майстерня» за адресою: м. Харків, вул. Серпова, 4б, виготовленого згідно з обстеженням 02.03.2016 р., на замовлення ГО «Громадська Варта Харків», експертом Афанасьєвим А.В. (Реєстраційний № 1538, кваліфікаційний сертифікат виданий Атестаційною архітектурно-будівельною комісією Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, серія: АЕ № 0011569 від 22.02.2013 року), зазначено, що обстежуваний об'єкт - двоповерхова споруда, площею - 92,2 кв.м.
У Висновку зазначено, що за результатами проведення технічного обстеження будівлі - будинку із комплексу «Служба Порятунку Тварин», «Творча майстерня» за адресою: м. Харків, вул. Серпова, 4б, будівля в цілому знаходиться у задовільному стані та придатна до подальшої експлуатації (т. 1 а.с. 146-149).
Відповідно до Звіту спеціаліста з визначення матеріальної шкоди, спричиненої власнику (користувачу) майна, за адресою: м. Харків, вул. Серпова, 4б, шифр № 54/07-Н, станом на 20.07.2016 р., складеного на замовлення ОСОБА_1 ПГТ «Баранов и К» впроваджувальне підприємство «Центр-Персонал» (сертифікат № 16023/14, виданий Фондом державного майна України від 14.02.2014 р; Кваліфікаційний сертифікат інженера-проектувальника в частині кошторисної документації від 24.02.2014 р. № 8408), оцінювачем Аракеловим А.А. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 481 від 19.07.2003 р. (т. 1 а.с. 163,164,165), кандидатом економічних наук Барановим П.Ю., матеріальна (майнова) шкода від механічного впливу будівлі комплексу «Служба Порятунку Тварин», «Творча майстерня» та шиномонтажному обладнанню в результаті механічного впливу, спричинена власнику (користувачу) майна, за адресою: м. Харків, вул. Серпова, 4Б, становить без урахування ПДВ, - 384700 грн.
Згідно з розрахунком вартості оцінюваного майна Таблиця 3, наведеному в Синтезуючому розділі Звіту, вартість спричиненої шкоди, без урахування ПДВ, - 384 700,00 грн., включає в себе вартість: будівлі комплексу «Служба Порятунку Тварин», «Творча майстерня» - 325000 грн.; автоматичного шиномонтажного стенду BRIGHT 887ІТА+АL320E - 35500 грн.; балансуючого верстата Вright ТК953 - 13200 грн.; стенду шиномонтажного полуавтоматичного LС810 - 11000 грн. (т. 1 а.с. 8-24).
Позивач, вважаючи протиправним рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.02.2016 р. № 113 (зі змінами, внесеним рішенням від 13.04.2016 р. № 229); протиправними дії з виконання рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.02.2016 № 113 (зі змінами, внесеним рішенням від 13.04.2016 р. № 229), а також наявність підстав для стягнення з Харківської міської ради на відшкодування майнової шкоди, завданої його незаконним рішенням та діями з виконання незаконного рішення, на користь позивача кошти в розмірі 384700 грн., звернувся до суду з цим позовом.
За результатами розгляду справи після скасування постановою Верховного Суду від 25.04.2024 р. рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.01.2022 р. та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2023 р. у справі № 638/16786/16 в частині задоволення позовної вимоги про стягнення майнової шкоди суд першої інстанції відмовив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, оскільки в спірних правовідносинах ОСОБА_1 не доведено, що саме він був власником обладнання та що саме за його кошти будувався знесений об'єкт та йому була спричинена матеріальна шкода, у зв?язку з чим судом не встановлено, що матеріальна шкода неправомірним знесенням завдана саме ОСОБА_1 , а не будь-яким іншим особам.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 5 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 р. у справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Загальні положення про відшкодування шкоди наведені у параграфі 1 глави 82 Цивільного кодексу України (в подальшому - ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтями 1173 - 1175 ЦК України передбачено особливості відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, а також посадовими особами вказаних органів.
У судовій практиці склався сталий підхід до застосування статей 1173-1175 ЦК України як спеціальних при розгляді справ про деліктну відповідальність органів державної влади та місцевого самоврядування (зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 р. у справі № 916/1423/17, а також у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 р. у справі № 2а-0770/814/12, від 13.01.2022 р. у справі № 825/438/18 та інших), за яким статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та місцевого самоврядування, а також для посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою.
Проте, вказаними нормами не заперечується обов'язковість інших елементів складу цивільного правопорушення, доказування наявності яких є необхідним у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Під шкодою у розумінні вищенаведених норм права слід розуміти матеріальну шкоду, що виражається у зменшенні майна позивача в результаті порушення належного йому майнового права та втрати матеріальних цінностей, на які останній вправі був розраховувати.
Згідно з ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, майнова шкода виражається у формі збитків. У свою чергу, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду.
Такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між протиправною дією чи бездіяльністю і негативними наслідками.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.
Аналогічний висновок щодо застосування правових вимог, викладений в постанові Верховного Суду від 19.02.2025 р. у справі № 461/8820/23.
Статтею 375 ЦК України встановлено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил; особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Згідно з ч. 3 ст. 331 ЦК України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Відповідно до ч. 6 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває право власності на це майно, а право на відшкодування витрат на самочинне будівництво виникає у особи, яка є власником або користувачем земельної ділянки, на якій розміщено вказане будівництво.
Судовим розглядом встановлено, що позивачем в підтвердження, завданої йому шкоди надано суду копію виписки по картковому рахунку його дружини ОСОБА_2 , згідно якої в квітні 2014 року вона зі своєї картки зняла грошові у розмірі 473132,10 грн., проте, позивачем не надано доказів, що саме ці кошти були використані майже через два роки на початку 2016 року на самочинне будівництво за адресою: АДРЕСА_1 .
Також на підтвердження матеріальної шкоди позивачем надано копії товарних чеків з авторинку «ЛОСК» від 24.08.2012 р., відповідно з якими автоматичний шиномонтажний стенд BRIGHT 887ІТА+АL320E придбано за 20000 грн.; балансуючий верстат Вright ТК953 придбано за 8000 грн.; стенд шиномонтажний полуавтоматичний LС810 було придбано за 8900 грн.
Як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_3 вищевказане обладнання придбавалося ними за рахунок ОСОБА_1 для спільної діяльності з шиномантажу.
Проте в цих чеках відсутня інформація про покупця, у зв'язку з чим неможливо ідентифікувати, що ці верстати придбавалися саме ОСОБА_1 .
Крім того, згідно з копією договору оренди № 06/02 від 01.02.2015 р. підписаного між ТОВ «Бутрент» та ФОП ОСОБА_3 , будь-які дані щодо позивача в цьому договорі відсутні, та копії листа ТОВ «Бутрент» №16/02 від 23.10.2015 р. щодо розірвання договору вбачається, що приміщення літера «Я-7», площею 43.0 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , під шиномонтаж взяв в оренду саме ФОП ОСОБА_3 , а 23.10.2015 р. договір оренди розірвано, у зв'язку з порушенням п.п. 4.2.5, 4.1.3 договору, оскільки ФОП ОСОБА_3 без будь-якого дозволу Орендодавця, на земельній ділянці, до якої Орендодавець не має ніякого відношення, без дозволу відповідних державних та місцевих органів та служб, самовільно збудував споруду, до якої провів водопровід та електроенергію, приєднавши їх до водопровідної системи та електромережі Орендодавця, без приладів обліку води. Таким чином, споживання води та електроенергії відбувалося за рахунок Орендодавця, без будь-яких дозволів.
Також, позивачем надано: копії фіскальних чеків з будівельних магазинів щодо придбання у період часу з грудня 2015 року по квітень 2016 року будівельних матеріалів; копію замовлення № 3143 від 20.02.2016 р. щодо виготовлення та встановлення вікон; копію договору № 0013 підряду на виконання будівельних робіт від 01.02.2016 р.; копії акту № 1 приймання виконаних робіт від 12.02.2016 р., акту № 2 приймання виконаних робіт від 24.02.2016 р., акту № 3 приймання виконаних робіт від 01.03.2016 р., згідно з якими виконувалися роботи з самочинного будівництва об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .
Проте, вищевказані копії фіскальних чеків, замовлення, актів виконаних робіт не підтверджують, що будівельні матеріали придбавалися саме позивачем для самочинного будівництва будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , та не підтверджують факт оплати саме позивачем будівельних робіт за цією адресою.
Також, на підтвердження матеріальної шкоди позивачем надано звіт спеціаліста з визначення матеріальної шкоди, спричиненої власнику (користувачу) майна, за адресою: м. Харків, вул. Серпова, 4б шифр №54/07-Н, станом на 20.07.2016 р., складеного на замовлення ОСОБА_1 ПГТ “Баранов и К» впроваджувальне підприємство “Центр-Персонал» (сертифікат №16023/14, виданий Фондом державного майна України від 14.02.2014 р.; Кваліфікаційний сертифікат інженера-проектувальника в частині кошторисної документації від 24.02.2014 р. №8408), оцінювачем ОСОБА_4 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 481 від 19.07.2003 р., кандидатом економічних наук Барановим П.Ю., матеріальна (майнова) шкода від механічного впливу будівлі комплексу «Служба Порятунку Тварин», «Творча майстерня» та шиномонтажному обладнанню в результаті механічного впливу, спричинена власнику (користувачу) майна, за адресою: АДРЕСА_1 , становить без урахування ПДВ, - 384700 грн.
Згідно з розрахунком вартості оцінюваного майна Таблиця 3, наведеному в Синтезуючому розділі Звіту, вартість спричиненої шкоди без урахування ПДВ, - 384 700,00 грн., включає в себе вартість будівлі комплексу “Служба Порятунку Тварин», “Творча майстерня» - 325000,00 грн.; автоматичного шиномонтажного стенду BRIGHT 887ІТА+АL320E - 35500,00 грн.; балансуючого верстата Вright ТК953 - 13200 грн.; стенду шиномонтажного полуавтоматичного LС810 - 11000 грн.
Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у якості свідків допитані: ОСОБА_5 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 , які дали показання, що ОСОБА_1 під час Євромайдану у 2014 році отримав травму внаслідок побиття, у зв'язку з чим позивачу рекомендовано було зробити операцію. Волонтерами та членами громадської організації відкрито збір грошових коштів на лікування позивачу, які перераховані на картку дружини ОСОБА_1 . Позивач не зробив операцію, а зібраними коштами оплатив будівництво на початку 2016 року будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , яка була знесена Харківською міською радою в травні 2016 року. ОСОБА_1 будував дане приміщення для громадської організації за рахунок зібраних коштів.
Також, судом апеляційної інстанції досліджено відеозапис з допитом свідка ОСОБА_9 , який дав показання, що ним на замовлення ОСОБА_1 здійснювались будівельні роботи приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , які сплачувалися ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів на підтвердження дійсної кількості та вартості використаних у процесі самочинного будівництва будівельних матеріалів, доказів придбання таких матеріалів та оплати будівельних робіт саме ним, а також доказів того, що відповідачем знищені або пошкоджені будівельні матеріали, які використовувалися безпосередньо позивачем у процесі самочинного будівництва.
Крім того, судовим розглядом встановлено, підтверджено матеріалами справи та у судовому засіданні 10.02.2026 р. підтверджено позивачем та його представником, що земельна ділянка за адресою: м. Харків, вул. Серпова, 4Б, на якій здійснювалося самочинне будівництво будівлі, позивачу не передавалася ні в користування, ні у власність.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що, відповідно до ст. 376 ЦК України, в спірних правовідносинах відсутнє право на відшкодування витрат на самочинне будівництво, оскільки будівля за адресою: АДРЕСА_1 , самочинно побудована на земельній ділянці, яка не передавалася позивачу ні у власність, ні у користування.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позов ОСОБА_2 про стягнення з Харківської міської ради на його користь майнової шкоди в розмірі 384700 грн. необґрунтований, у зв'язку з чим в його задоволенні необхідно відмовити.
Доводи апелянта, що судом першої інстанції безпідставно не враховано всі надані позивачем письмові докази, а також показання свідків, що 27.05.2016 р. знесено будівлю за адресою: м. Харків, вул. Серпова, 4Б, а внаслідок руйнування будівлі та пошкодження обладнання позивачу заподіяна майнова шкода в розмірі 384700 грн., суд апеляційної інстанції вважає помилковими з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оскільки, дослідженими в ході судового розгляду справи, вищезазначеними письмовими доказами та показаннями свідків достовірно не підтверджено, що саме за кошти позивача придбавалися обладнання та будівельні матеріали на самочинне будівництво за адресою: м. Харків, вул. Серпова, 4Б, такі докази не є належними, допустимими та достовірними в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 05.06.2025 р. - без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 9, 73, 74, 75, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 05.06.2025 р. по справі № 638/16786/16-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 18.02.2026 року