19 лютого 2026 року справа №200/6137/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 р. у справі №200/6137/25 (головуючий І інстанції Смагар С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській обласні від 24.06.2025 року №056550006426 «Про призначення пенсії» в частині незарахування до страхового стажу періодів роботи з 05.05.1996 по 31.12.1997 та з 01.01.2001 по 01.02.2001 в Костянтинівському орендному комбінаті «Строінком», а також періодів роботи в ТОВ «Комбікормовий завод «Константа-Донецьк» з 06.05.2015 року по 31.05.2017 року та з 01.06.2017 року по 06.09.2017 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи: з 05.05.1996 року по 31.12.1997 року та з 01.01.2001 року по 01.02.2001 року в Костянтинівському орендному комбінаті «Строінком» на посаді інспектора по контролю за виконанням доручень; з 06.05.2015 року по 31.05.2017 року та з 01.06.2017 року по 06.09.2017 в ТОВ «Комбікормовий завод «Константа-Донецьк» на посаді технолога по лабораторній діагностиці та внести відповідні зміни до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням доданого страхового стажу.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській обласні від 24.06.2025 року №056550006426 «Про призначення пенсії» ОСОБА_1 в частині незарахування до страхового стажу періодів роботи з 05.05.1996 по 31.12.1997 та з 01.01.2001 по 01.02.2001 в Костянтинівському орендному комбінаті «Строінком», а також періодів роботи в ТОВ «Комбікормовий завод «Константа-Донецьк» з 06.05.2015 року по 31.05.2017 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу періоди роботи: з 05.05.1996 року по 31.12.1997 року та з 01.01.2001 року по 01.02.2001 року в Костянтинівському орендному комбінаті «Строінком»; з 06.05.2015 року по 31.05.2017 року в ТОВ «Комбікормовий завод «Константа-Донецьк», та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням доданого страхового стажу.
В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що до страхового стажу не зараховано позивачу згідно із записати трудової книжки серії НОМЕР_1 від 04.11.1982, період роботи в Костянтинівському орендному комбінаті “Стромінкон» з 05.05.1996 по 31.12.1997 та з 01.01.2001 по 01.02.2001, оскільки записи про звільнення з роботи скріплено печаткою УРСР.
Період роботи в ТОВ “Комбікормовий завод Константа Донецьк» не зарахований до страхового стажу у зв'язку з відсутністю в Реєстрі застрахованих осіб щодо позивача індивідуальних відомостей про сплату страхових внесків та відповідно набутий страховий стаж з 06.05.2015 по 31.05.2017 (зазначена лише сума), за період роботи з 01.06.2017 по 06.09.2017 в Реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості як про суми нарахованого заробітку так і про сплату страхових внесків та набутий страховий стаж.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .
Рішенням Головного управління ГІФУ в Рівненській області від 24.06.2025 року № 056550006426 позивачу призначена пенсія за віком з 04.06.2025 року.
Як вбачаться з рішення при призначенні пенсії та додатку до рішення форма РС-право враховано страховий стаж 35 років З місяці 9 днів.
Позивач зазначає, що її страховий стаж складає 37 років 1 місяць 6 днів, внаслідок чого вона звернулася за роз'ясненням до органу ПФУ.
У відповіді на її звернення Головним управлінням ПФУ в Кіровоградській області листом № 5899-5970/К-02/8-1100/25 від 24.07.2025 року зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховані періоди роботи в Костянтинівському орендному комбінаті «Стромінком» з 05.05.1996 по 31.12.1997 та з 01.01.2001 по 01.02.2001, оскільки записи про звільнення з роботи скріплено печаткою УРСР. Періоди роботи в ТОВ “Комбікормовий завод Константа Донецьк» не зараховано до страхового стажу у зв'язку з відсутністю в Реєстрі застрахованих осіб щодо позивача індивідуальних відомостей про сплату страхових внесків та відповідно набутий страховий стаж з 06.05.2015 по 31.05.2017 (зазначена лише сума), за період роботи з 01.06.2017 по 06.09.2017 в Реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості як про суми нарахованого заробітку так і про сплату страхових внесків та набутий страховий стаж.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із частиною 3 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У відповідності до статті 26 Закону № 1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
В період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 32 років.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку).
Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22.
Щодо доводів апелянта, що до страхового стажу не зараховано період роботи в Костянтинівському орендному комбінаті “Стромінкон» з 05.05.1996 по 31.12.1997 та з 01.01.2001 по 01.02.2001, оскільки записи про звільнення з роботи скріплено печаткою УРСР, суд зазначає наступне.
В трудовій книжці позивача НОМЕР_1 , виданій 04.11.1982 року, наявна інформація про її роботу в Костянтинівському орендному комбінаті «Стромінкон»:
- запис № 13 від 05.05.1996 року про приймання на роботу по переведенню з ВО «Автоскло» інспектором по контролю за виконанням доручень (наказ №40к від 30.04.1996);
- запис № 14 від 01.02.2001 року - звільнена з займаної посади за ст. 40 п.1 КЗпП за скороченням штату (наказ №19-к від 01.02.2001 року). Запис про звільнення засвідчений підписом інспектора кадрів ОСОБА_2 та печаткою відділу кадрів підприємства, на якій дійсно є абревіатура російською мовою «УССР».
Згідно записів трудової книжки позивач безперервно працювала в Костянтинівському орендному комбінаті «Стромінкон» з 05.05.1996 року по 01.02.2001 року, однак відповідач частину періоду роботи позивача на тому ж підприємстві і на тій же посаді не зарахував до страхового стажу. Записи в трудовій книжці про роботу позивача в цей період є повними і послідовними.
Проте, щодо заповнення трудової книжки, суб'єктом владних повноважень не враховані положення чинних у відповідний час нормативно-правових актів, зокрема Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, відповідно до якої заповнення трудової книжки проводиться роботодавцем, а не працівником.
Відповідно до п.2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
За приписами п.4.1 ч.1 Інструкції №58 записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з абз. 2 п. 6.1 Інструкції № 58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Згідно з пунктом 1.5 Інструкції № 58 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Недотримання правил при оформленні трудової книжки та неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивача в момент призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Суд зазначає, що затвердження запису про звільнення з роботи печаткою УРСР не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення.
Таким чином, відповідачем неправомірно не зарахований до страхового стажу позивача період з 05.05.1996 по 31.12.1997 та з 01.01.2001 по 01.02.2001, що відображений в її трудовій книжці.
Щодо доводів апелянта, що до страхового стажу не зараховано період роботи в ТОВ “Комбікормовий завод Константа Донецьк» у зв'язку з відсутністю в Реєстрі застрахованих осіб індивідуальних відомостей про сплату страхових внесків, за період роботи з 01.06.2017 по 06.09.2017 в Реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості як про суми нарахованого заробітку так і про сплату страхових внесків та набутий страховий стаж, суд зазначає наступне.
В трудовій книжці позивача НОМЕР_1 наявна інформація про її роботу в ТОВ «Комбікормовий завод «Константа-Донецьк»:
- запис № 22 від 06.05.2015 року про прийняття по переведенню з ТОВ «Константа-Агро» на посаду технолога по лабораторній діагностиці (наказ №24/1 від 06.05.2015);
- запис № 23 від 06.09.2017 року про звільнення на підставі ст. 36 КЗУпП (наказ №22 від 06.09.2017).
Порядок обчислення та сплата страхових внесків визначено ст. 20 Закону № 1058-IV.
Зокрема, абз. 1 ч. 1 ст. 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Відповідно до положень ч. 2 зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 ст. 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно з приписами ч. 10 цієї ж статті якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Ст.106 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Тобто, за змістом вищезазначених норм вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Враховуючи зазначене, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні/перерахунку пенсії позивача періодів його роботи.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була неоднаразово висловлена Верховним Судом у постановах від 25.09.2018 у справі № 242/65/17, від 22.11.2018 у справі № 242/4793/16-а, від 11.07.2019 у справі №242/1484/17, від 04.06.2019 у справі №235/900/17, від 27.02.2019 у справі №242/1871/17 та № 423/3544/16-а.
Отже, у зв'язку із наявною в Реєстрі суми заробітку позивача за період її роботи з 06.05.2015 року по 31.05.2017 року, суд вважає за можливе зарахування цього періоду трудової діяльності позивача до її страхового стажу, в тому числі й за відсутності сплати роботодавцем позивача страхових внесків.
Разом з цим, відсутність відомостей стосовно нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на яку (який) відповідно до закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), свідчить про відсутність підстав для зарахування відповідного періоду до страхового стажу особи.
Отже, суд не вбачає підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.06.2017 по 06.09.2017, внаслідок чого в цій частині вимог судом правомірно відмовлено.
На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу періоди роботи: з 05.05.1996 року по 31.12.1997 року та з 01.01.2001 року по 01.02.2001 року в Костянтинівському орендному комбінаті «Стромінком»; з 06.05.2015 року по 31.05.2017 року в ТОВ «Комбікормовий завод «Константа-Донецьк», та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням доданого страхового стажу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 р. у справі №200/6137/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 р. у справі №200/6137/25 - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 19 лютого 2026 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Сіваченко