19 лютого 2026 року справа №360/89/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року (головуючий суддя І інстанції Свергун І.О.) у справі № 360/89/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 15.07.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 15.07.2024.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01 жовтня 2024 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за вислугу років з 01 жовтня 2024 року з виплатою заборгованості, що утворилася.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З таким рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтуванні апеляційної скарги, апелянт вказав, у зв'язку з надходженням листа від СБУ в Донецькій та Луганській областях щодо призупинення нарахування пенсійних виплат ОСОБА_1 в якому зазначено, що в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено причетність позивача до співпраці з окупаційної адміністрацією Російської Федерації на тимчасово окупованій території Луганської області.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до норм пункту “а» статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення».
03 серпня 2023 року на адресу відповідача надійшов лист вих.№78/3/5/7-3376/73 від 03.08.2023 Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях щодо призупинення нарахування пенсійних виплат ОСОБА_1 , в якому зазначено, що управлінням ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях проводиться досудове розслідування кримінального провадження №42022130000000076 від 21.03.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено причетність позивача до співпраці з окупаційною адміністрацією Російської Федерації на тимчасово окупованій території Луганської області.
З 01 серпня 2023 року нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено в зв'язку з надходженням вищезазначеного листа СБУ.
21 грудня 2024 року ОСОБА_1 засобами вебпорталу за допомогою кваліфікованого електронного підпису надав заяву №2310 щодо поновлення виплати ВПО з типом ідентифікації «відеоконференцзв'язок».
Згідно рішення №240 від 26.12.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області під час відеоконференції при проведенні ідентифікації, особу ОСОБА_1 встановлено.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області в ході розгляду заяви ОСОБА_1 щодо поновлення виплати ВПО з типом ідентифікації «відеоконференцзв'язок», згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлено нарахування та виплату пенсії.
Листом Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 14.02.2024 №78/3/5/7-837 було повідомлено відповідача що процесуальне рішення щодо притягнення позивача до кримінальної відповідальності не прийнято.
Отже, виплату пенсії ОСОБА_1 було поновлено з 01.08.2023.
Листом Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 01.10.2024 №78/3/5/7-3070 було повідомлено Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, що управлінням проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №220221300000000 від 10.03.2022 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
На підставі листа Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 01.10.2024 №78/3/5/7-3070, виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено з 01.10.2024.
Пенсію ОСОБА_1 виплачено по 30.09.2024 включно.
Відповідно до довідки ГУПФУ в Луганській області про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_1 пенсію за період з серпня 2023 року по вересень 2024 року позивачу нараховано та виплачено в загальному розмірі 100565,08 грн.
З 01.10.2024 по теперішній час пенсія ОСОБА_1 не нараховується та не виплачується.
Отже, предметом спору у даній справі є наявність правових підстав для не нарахування та не виплати позивачу пенсії з 01 жовтня 2024 року.
Не погоджуючись із припиненням виплати пенсії, позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із даним позовом.
Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог та зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема:
1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;
6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки;
12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.
Статтею 8 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положенням ч. 1 ст. 9 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно ч. 1 ст. 2 Закону України Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні, право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь - якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 5 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави зробити висновок про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених ст. 49 Закону № 1058.
Виплата пенсії позивачу зупинена з 01 жовтня 2024 року.
Відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження наявності передбачених статтею 49 Закону № 1058-IV підстав, для припинення позивачу виплати пенсії з 01.10.2024.
Підставою для припинення виплати позивачу пенсії слугував лист Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 01.10.2024 №78/3/5/7-3070 яким повідомлено про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №220221300000000 від 10.03.2022 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
За приписами ст. 3 Кримінального процесуального Кодексу України (далі - КПК України), кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.
Судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.
Виходячи із системного аналізу викладеного, кримінальне провадження складається з двох стадій досудового розслідування та судового провадження.
При цьому, досудове провадження закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 369, ч. 1 ст. 371 КПК України, судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку.
Суд ухвалює вирок іменем України безпосередньо після закінчення судового розгляду.
Відтак, проведення досудового розслідування не може бути підставою для припинення виплати пенсії
При цьому, суд зазначає, що ні Законом № 1058-IV, ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом України не передбачено такої підстави для припинення виплати пенсії як лист Служби безпеки України.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» органи, що здійснюють державні виплати, мають такі повноваження як приймати рішення щодо припинення або продовження державних виплат реципієнтам за результатами опрацювання рекомендацій, наданих органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат.
Частиною 3 ст. 16 зазначеного Закону визначено, що за результатами опрацювання наданих рекомендацій орган, що здійснює державні виплати, приймає рішення щодо:
1) призначення (перерахунку) державної виплати;
2) припинення нарахування та/або здійснення державної виплати;
3) поновлення нарахування та/або здійснення державної виплати;
4) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.
Прийняття рішення про припинення державних виплат, а також про перегляд розміру або строку їх призначення приймається органом, що здійснює державні виплати, відповідно до законодавства, що регламентує здійснення державних виплат.
Пенсія відповідає ознакам такої правової категорії як власність; протиправне позбавлення особи її власності є порушенням гарантій, передбачених ч. 4 ст. 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
За приписами ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Керуючись ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини «Пічкур проти України» виплата соціальних платежів сама по собі не може ставити осіб, які проживають у різних країнах, у відносно схоже становище, оскільки будь-яка система соціального забезпечення, включаючи пенсійне забезпечення, у першу чергу створена для забезпечення певних мінімальних стандартів рівня життя осіб, що проживають у відповідній країні, та обслуговування їхніх потреб. Більше того, важко зробити якесь правильне порівняння між пенсіонерами, що проживають у відповідній країні, та тими, які проживають в іншому місці, через низку економічних та соціальних відмінностей, що застосовуються залежно від країни.
У рішенні Суханов та Ільченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою.
Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Суд зауважив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що дії пенсійного органу щодо припинення нарахування та виплати пенсії є протиправними, що порушують право позивача на отримання належних йому пенсійних виплат.
Керуючись приписами ч. 2 ст. 245 КАС України, беручи до уваги встановлені судом обставини, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язати відповідача відновити нарахування та виплату позивачу пенсії та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01 жовтня 2024 року.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 257, 308, 311, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі № 360/89/25 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі № 360/89/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 лютого 2026 року.
Судді А.В. Гайдар
А.А. Блохін
Е.Г. Казначеєв