19 лютого 2026 року справа №200/2466/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року (головуючий суддя І інстанції Галатіна О.О.), складеного в повному обсязі 12 червня 2025 року, у справі № 200/2466/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
На адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії від 19.02.2025 № 046350018528;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи, згідно трудової' книжки НОМЕР_1 , період догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2004 по 06.03.2004.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії від 19.02.2025 № 046350018528.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 лютого 2025 року про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 та період догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2004 по 06.03.2004, з урахуванням висновків суду викладених у даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі № 200/2466/25, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки на момент звернення у позивача відсутній необхідний страховий стаж.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу № 200/2466/25, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп'ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 , 12.02.2025 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058, що підтверджується матеріалами справи та сторонами не оспорюється.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 046350018528 від 19.02.2025 відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу для призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону № 1058.
Згідно вищевказаного рішення, на час звернення вік позивачки становив 60 років 25 днів.
Страховий стаж позивача становить 26 років 10 місяців 17 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- періоди роботи, згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці вказана не повна дата народження власника (зазначено лише рік) та некоректна дата заповнення. Для зарахування необхідно долучити уточнюючі довідки про періоди роботи, видані на підставі первинних документів.
- період догляду за за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2004 по 06.03.2004, оскільки відсутні накази з місця роботи про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Не погодившись із рішенням Пенсійного органу, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до положень частини першої статті 1 № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Законом № 1058-IV визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Приписами ст. 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 1 ст. 26 Закону України № 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Право на призначення пенсії обґрунтовується також Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У такій довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Щодо зарахування до страхового стажу Позивача періоду догляду за дитиною до трьох років з 01.01.2004 по 06.03.2004, суд зазначає наступне.
Частиною третьою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачені види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію. Так, пунктом «ж» вказаної норми, встановлено, що до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Пунктом 11 Порядку №637 визначено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
З огляду на зміст наведених норм, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі одного з таких документів: або свідоцтва про народження дитини, або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть).
Відповідно до частини другої статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 (в частині спірного періоду), вбачається, що позивач в період з 01.09.2000 по 12.03.2005 працювала на посаді вантажника хлібу, клейником коробок.
Отже, записами трудової книжки підтверджується факт роботи позивача у період з 01.09.2000 по 12.03.2005.
Згідно наявних в матеріалах справи копії свідоцтва про народження сер. НОМЕР_3 від 26.03.2001 вбачається, що позивач є матір'ю дітини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з відомостями Форми РС-право, складеної органом пенсійного фонду при прийнятті оскаржуваного рішення, страховий стаж позивача становить 26 років 10 місяців 17 днів.
Беручи до уваги те, що записами трудової книжки серії НОМЕР_2 підтверджується факт роботи позивача з 01.09.2000 по 12.03.2005, свідоцтвом про народження дитини сер. НОМЕР_3 від 26.03.2001, а відтак незарахований період перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зокрема з 01.01.2004 по 06.03.2004 підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Щодо незарахування періодів роботи позивача згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці вказана не повна дата народження власника (зазначено лише рік) та некоректна дата заповнення, суд виходить з наступного.
Суд зазначає, що УПФ не враховані положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», згідно з якими відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
При цьому, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 30 листопада 2018 року у справі №235/4179/17.
Таким чином, незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи, які занесені до трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки трудова книжка оформлена неналежним чином є протиправним.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що порушене право позивача на призначення пенсії підлягає відновленню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії від 19.02.2025 № 046350018528 із зобов'язанням управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 лютого 2025 року про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 та період догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2004 по 06.03.2004, з урахуванням висновків суду викладених у даному рішенні.
Інші доводи апеляційної скарги є неприйнятними та повністю спростовуються висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
В іншій частині рішення суду не оскаржувалось.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі № 200/2466/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 лютого 2026 року.
Судді А.В. Гайдар А.А. Блохін
Е.Г. Казначеєв