19 лютого 2026 року справа №200/5120/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Сіваченка І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року (головуючий суддя І інстанції Кравченко Т.О.) у справі № 200/5120/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо неправомірного перерахунку та виплати з 01 січня 2025 року ОСОБА_1 пенсії в неповному її розмірі;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року перерахунок та виплату пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», без обмеження максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, установлених п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
-визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, які полягали в обмеженні максимального розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року за наслідками її перерахунку на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі № 320/61990/24.
-зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що частиною 7 статті 43 Закону №2262 зазначено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп'ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місяця проживання, має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджено довідкою від 21 листопада 2016 року № 10920.
Позивачу призначена пенсія за вислугу років на підставі Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262).
Згідно з протоколом за пенсійною справою № 2605036052 (ДПА) від 01 серпня 2013 року пенсія ОСОБА_1 була обчислена виходячи з такого:
вид пенсії - за вислугу років;
дата звернення - 17 вересня 2013 року;
умови призначення - вислуга років - 21 (календарна - 21), у розмірі 53% грошового забезпечення;
військове звання - полковник;
посада - заступник начальника управління - начальник відділу проходження служби у податковій міліції Управління персоналу ДПС у Донецькій області;
дата і причина звільнення - 01 серпня 2013 року, ст. 64 г - 1 п. запас;
грошове забезпечення для обчислення пенсії:
- посадовий оклад - 1 702,00 грн;
- оклад за військове звання - 135,00 грн;
- процентна надбавка за вислугу років 35% - 642,95 грн;
- середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці, у тому числі робота з таємними виробами, носіями, документами 15%, надбавка за особливо важливі завдання 50%, премія 333,255% - 2 609,00 грн;
основний розмір пенсії: 53% грошового забезпечення (вислуга років 21) у розмірі - 2 697,14 грн;
всього призначено - 2 697,14 грн;
призначено згідно з Законом № 2262 загальний розмір пенсії за справою щомісячно в сумі - 2 697,14 грн з 01 серпня 2013 року довічно.
В подальшому пенсійний орган неодноразово проводив перерахунок пенсії позивача, при цьому внаслідок перерахунків пенсія виплачувалась позивачу без обмеження її максимальним розміром.
Внаслідок перерахунку пенсії позивача з 01 лютого 2025 року її виплата так само здійснювалась без обмеження пенсії максимальним розміром.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі №320/61990/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки ГУ ДФС у Донецькій області від 15 вересня 2021 року № 196/05-97-08-02-22 з 01 січня 2021 року; зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки Бюро економічної безпеки України від 19 листопада 2024 року № 11/11/72н-24 з 01 жовтня 2024 року; зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за період з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року з урахуванням 100% сум підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі № 320/61990/24 набрало законної сили на підставі ст. 255 КАС.
ГУ ПФУ в м. Києві на виконання рішення суду у справі № 350/61990/24 провело ОСОБА_1 перерахунок пенсії на підставі довідки Бюро економічної безпеки України від 19 листопада 2024 року № 11/11/72н-24; внаслідок цього перерахунку підсумок пенсії з надбавками склав - 40 203,78 грн і відповідач застосував обмеження пенсії максимальним розміром - 23 610,00 грн.
Як свідчить актуальний розрахунок пенсії за вислугу років по пенсійній справі № 2605036052, проведений 18 серпня 2025 року, на час розгляду справи пенсія ОСОБА_1 (з надбавками) становить 40 203,78 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії - 23 610,00 грн.
Вважаючи, що відповідачем порушено право позивача на отримання належних сум пенсії, він звернувся до суду із даним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд переглядає рішення суду першої інстанції виключно в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.
За положеннями ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності 01.10.2011 максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774), який набрав чинності з 01 січня 2017 року, в ч. 7 ст. 43 Закону № 2262 слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом № 1774 з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262 відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Це означає, що ст. 43 Закону № 2262 не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом № 1774 до ч. 7 ст. 43 Закону № 2262, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Аналогічний висновок наведений Верховним Судом в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/22798/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 522/3271/17, від 30 жовтня 2020 року у справі № 522/16881/17, від 09 листопада 2020 року у справі № 813/678/18, від 10 вересня 2021 року у справі № 300/633/19, від 21 грудня 2021 у справі № 120/3552/21-а та інших.
Верховний Суд не знайшов підстав для відступу від цього правового висновку і в постанові від 07 жовтня 2022 року у справі № 640/7973/21, оскільки Законом № 3668, внесено зміни у ст. 43 Закону № 2262, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668.Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб'єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).
Верховний Суд зазначив, що положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв'язку із застосуванням Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли бути звужені. У зв'язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», застосовуються у системному зв'язку між собою.
Таким чином, пункт 2 розділу ІІ Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких станом на 01.10.2011 вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
Щодо дати, з якої пенсію позивача обмежено максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів, суд зазначає наступне.
На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/61990/24 відповідач провів перерахунок пенсії ОСОБА_1 , та застосував обмеження пенсії її максимальним розміром
Внаслідок перерахунку розмір пенсії (з надбавками) склав 40 203,78 грн, а з урахуванням обмеження пенсії максимальним розміром - 23 610,00 грн.
За таких обставин, суд приходить висновку, що підстави для обмеження пенсії позивачу максимальним розміром з 01.01.2025 не відповідають нормативному регулюванні спірних правовідносин.
Ст. ст. 23 і 64 Закону № 2262 передбачено застосування коефіцієнта «збільшення», що визначається відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», під час індексації пенсії.
Разом з цим жодна норма Закону № 2262 не передбачає можливості застосування коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України, які б знижували розмір пенсії до виплати (обмежували максимальний розмір пенсії до виплати).
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо зобов'язання управління перерахувати та виплачувати пенсію без обмеження її максимальним розміром від 01 січня 2025 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду попередньої інстанції.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі № 200/5120/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі № 200/5120/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 лютого 2026 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
І.В. Сіваченко