Справа № 530/527/25
Номер провадження 3/530/1/26
12.02.2026 Суддя Зіньківського районного суду Полтавської області Ситник О.В. розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , індивідуальний ідентифікаційний номер суду невідомий, до адміністративної відповідальності, раніше не притягувався
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
16.03.2025 року складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 654137 вбачається наступне: 16.03.2025 року, о 01 годині 08 хвилин в селищі Опішня по вулиці Панаса Мирного,52, Полтавського району Полтавської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем Шкода Октавія д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння ( різкий запах алкоголю з порожнини рота, не чітка мова, порушення координації рухів ). Від проходження медичного огляду відмовився , чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. З протоколом ознайомлений (а.с.1).
В судове засідання 12.02.2026 року на 15 годину 10 хвилин ОСОБА_1 та його захисник адвокат Делія В.М. не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, від адвоката надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з тим, що у Котелевському районному суді Полтавської області 12.02.2026 року на 14 год 00 хв призначено розгляд справи № 530/1248/23 де він бере участь як захисник ,а також у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 перебуває у відрядженні.
Суд зазначає, що справа перебувала у провадженні судді Зіньківського районного суду Полтавської області Должка С.Р. з 17.03.2025 року , ОСОБА_1 ознайомлювався з матеріалами справи ( а.с.12), розгляд справи був призначений суддею на 26.03.2025 року і відкладено за заявою ОСОБА_1 на 24.04.2025 року ( а.с.16).
08.04.2025 року від захисника ОСОБА_1 адвоката Делії В.М. надійщли заперечення до протоколу у яких він просив закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП .
24.04.2025 року судове засідання було відкладено на 13.05.2025 року за клопотанням адвоката Делії В.М., оскільки він перебуватиме у період з 22.04.2025 року по 07.05.2025 року у відпусті ( а.с.26).
13.05.2025 року у судове засідання особа яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'являвся ,його явку було визнано обов'язковою та відкладено розгляд справи на 06.06.2025 року ( а.с.36).
06.06.2025 року від адвоката Делії В.М. надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 перебуває у відрядженні ( а.с.44), розгляд справи відкладено на 18.06.2025 року.
18.06.2025 року розгляд справи відкладено на 03.07.2025 у зв'язку з неявкою учасників справи ( а.с.52).
03.07.2025 року від адвоката Делії В.М. надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 перебуває у відрядженні ( а.с.58,61), розгляд справи відкладено на 29.08.2025 року.
29.08.2025 року судове засідання не відбулося у зв'язку з тимчасовим відстороненням судді ОСОБА_2 від здійснення правосуддя ( а.с.72).
16.09.2025 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення посилаючись на порушення проведення огляду на стан сп'яніння та те, що він є військовослужбовцем ЗСУ і діє спеціальний порядок їх огляду на стан сп'яніння визначений приписами ст.266-1 КУпАП ( а.с.73-77).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 13.10.2025 року справу передано на розгляд судді Ситник О.В. ( а.с.82).
У судове засідання 14.01.2026 року ОСОБА_1 та його захисник адвокат Делія В.М. не з'явилися від останнього надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з перебуванням захисника у відпустці за межами Полтавської області ( а.с.88-89), розгляд справи відкладено на 12.02.2026 року на 15 годину 10 хвилин.
12.02.2026 року ОСОБА_1 не з'явився , повідомлений належним чином , від адвоката Делії В.М. надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з тим, що у Котелевському районному суді 12.02.2026 року на 14 год 00 хв призначено розгляд справи № 530/1248/23 де він бере участь як захисник ,а також у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 перебуває у відрядженні.
Суд зазначає, що оскільки особа яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 з часу перебування справи в провадженні Зіньківського районного суд Полтавської області ( 16.03.2025 року) з'явився у судове засідання один раз 13.05.2025 року під час перебування справи у провадженні судді Должка С.Р. ,в якому адвокат просив перерву у розгляді справи, розгляд даної справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не передбачаються обов"язкової участі у розгляді справи особи , а заяв від ОСОБА_1 про розгляд справи за його обов"язкової участі до суду не надходили , суд у новому складі обов"язковою явку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не визнавав і в матеріалах справи маються письмові заперечення подані самим ОСОБА_3 ( а.с. 21-24) та враховуючи що розгляд справи триває з 17.03.2025 року , тому враховуючи викладене, з метою забезпечення розумного строку розгляду судом справи, уникнення зловживання процесуальними правами особою, яка притягується до адміністративної відповідальності з метою ухилення від відповідальності, суд вважає за можливе з урахуванням положень ст. 268 КУпАП, справу розглянути на підставі наявних доказів за відсутності ОСОБА_1 та його представника, оскільки особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.
Суд дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого порядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).
У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 251 КУпАП визначає поняття та джерела доказів у справі про адміністративне правопорушення. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, в т.ч. тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За нормою ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 278 КУпАП визначає умови підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення. Згідно даної норми, орган, (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, чи витребувано необхідні додаткові матеріали, чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Норми статті 280 КУпАП визначають обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Так, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, які пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП підтверджується:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення, від 16.03.2025 року складеного відносно ОСОБА_1 ( 01 :58 ) з якого вбачається наступне: 16.03.2025 року, о 01 годині 08 хвилин в селищі Опішня по вулиці Панаса Мирного,52, Полтавського району Полтавської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем Шкода Октавія д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння( різкий запах алкоголю з порожнини рота, не чітка мова, порушення координації рухів ). Від проходження медичного огляду відмовився , чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України (а.с.1).
- направленням на огляд водія для встановлення стану алкогольного сп'яніння ( а.с.4).
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів згідно якого ОСОБА_1 відмовився ( а.с.3).
- DVD диском з записом правопорушення ( а.с.8).
Суд не приймає до уваги письмове заперечення ОСОБА_4 в якому він зазначає що була відсутня підстава зупинки транспортного засобу , оскільки працівник поліції спочатку вказував що підстава зупинки - порушення комендантської години. Постановою КМУ № 573 від 08.07.2020 затверджено Порядок здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан.
Відповідно до п. 11 Порядку, контроль за дотриманням особами комендантської години та спеціального режиму світломаскування здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту.
Згідно з п.п. 4 п. 16 Порядку, патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право, зокрема, тимчасово обмежувати або забороняти на вулицях та дорогах, окремих ділянках місцевості та в інших громадських місцях перебування або пересування осіб, рух транспортних засобів.
Відповідно до п.п. 3 п. 3 Порядку, патруль - спільний рухомий наряд, до складу якого входять поліцейські Національної поліції та військовослужбовці Збройних Сил і можуть залучатися військовослужбовці Національної гвардії та Держприкордонслужби, що виконує покладені на нього обов'язки на маршруті патрулювання, визначеному комендантом на території, де запроваджено комендантську годину.
Згідно з п.п. 2 п. З Порядку, комендант - уповноважена особа органу військового управління, яка призначається наказом військового командування або військової адміністрації (у разі її утворення) та якій надано повноваження щодо організації та забезпечення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування на території, де запроваджено комендантську годину та/або встановлено спеціальний режим світломаскування, координації дій сил і засобів підрозділів та органів військового управління Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів (підрозділів), органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, військових адміністрацій (у разі їх утворення) на такій території.
Аналізуючи викладене, можна стверджувати, що правом зупиняти транспортні засоби за порушення комендантської години наділені виключно патрулі, які щоразу визначаються комендантом.
Далі (згідно відеозапису з нагрудної камери поліцейського), працівник поліції вказав, що підставою зупинки слугувало саме порушення ПДР - п. 2.3, а саме те, що ОСОБА_1 був не пристебнутий паском безпеки.
Відповідно до п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 8 розділу II Інструкції, форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
Так, ОСОБА_1 виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, про що повідомляв працівників поліції (00 год. 51 хв., 00 год. 16 хв.), а також неодноразово робив спроби «продути» газоаналізатор з метою визначення стану алкогольного сп'яніння. Однак, газоаналізатор Drager 6810, постійно видавав "недостатньо об"єму . Працівники поліції роз"яснювали ОСОБА_1 неодноразово що потрібно продувати із більшою силою , це було неодноразово , тоді працівники поліції зазначили, що прийшли до висновку що поведінка особи - є відмовою від проходження та склали протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Оскільки з переглянутого відеозапису вбачається, що файл 00006 працівник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою Алкотестера Драгер, його ознайомили з повіркою, на файлі 0007 працівники поліції роз'яснили що потрібно видихати, а не вдихати, оскільки Драгер показує, що недостатньо об'єму ( повітря видиху) було дві спроби, на обох спробах продуття Драгера було недостатньо об'єму, внаслідок чого працівники поліції прийшли до висновку, що поведінка ОСОБА_1 є відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння.
Щодо письмового клопотання самого ОСОБА_1 про те, що він є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 і до військовослужбовців діє спеціальний порядок огляду на стан сп'яніння визначений приписами ст.266-1 КУпАП і огляд проводять посадовою особою військової служби правопорядку ,а не працівники поліції то суд зазначає наступне:
Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці, зокрема, за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується.
З аналізу вказаної статті вбачається, що при порушенні правил дорожнього руху не застосовується штраф як адміністративне стягнення лише до військовослужбовців, які проходять службу на посаді водіїв транспортних засобів Збройних Сил України. Інші військовослужбовці, які керують транспортними засобами, при порушенні правил дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
За наведених обставин ОСОБА_1 при вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, несе адміністративну відповідальність на загальних підставах.
З письмового клопотання захисника та самого ОСОБА_1 про те, що огляд останнього на стан алкогольного сп'яніння, при виявленні в нього ознак алкогольного під час зупинки транспортного засобу працівниками поліції, мав проводиться за спеціальним порядком Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України та ч.ч. 3, 4, 6 ст. 266-1 КУпАП є необґрунтованими і такими, що ґрунтуються на суб'єктивному сприйнятті законодавства.
Так, згідно з п. 1 розділу І Інструкції про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 10 жовтня 2016 року № 515 (далі Інструкція), дана інструкція визначає основні завдання, механізм організації та несення патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України (далі - Служба правопорядку) щодо забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій (далі - військова частина), на вулицях і в громадських місцях, а також у військових містечках Збройних Сил України (далі - військові містечка), права та обов'язки патрулів і посадових осіб Служби правопорядку під час несення служби, порядок застосування ними заходів адміністративного примусу до військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів під час проходження зборів (далі - військовозобов'язані), а також працівників Збройних Сил України (далі - працівники) під час виконання ними службових обов'язків.
Таким чином, положення даної Інструкції поширюються тільки на взаємовідносин щодо забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, на вулицях і в громадських місцях, а також у військових містечках Збройних Сил України.
Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Даною нормою законодавства визначено чіткий перелік обставин, за яких огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного сп'яніння проводиться особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, зокрема якщо є підстави вважати, що військовослужбовці у стані алкогольного сп'яніння: перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях
Керування військовослужбовцем транспортним засобом на дорогах загального користування з ознаками алкогольного сп'яніння до таких підстав не належить.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 654137 від 16.03.2025 та доданого до матеріалів справи відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції в АДРЕСА_2 тобто поза межами території будь-якої військової частини. В процесі спілкування з поліцейськими на пропозицію пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою алкотестера Драгер на місці зупинки поведінка ОСОБА_1 була розцінена як відмова від проходження огляду на стан сп'яніння. Також у процесі розгляду справи у суді відповідних документів на підтвердження того, що під час зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 виконував обов'язки військової служби, не надано.
Згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Даний порядок визначає процедуру огляду осіб, які керують транспортним засобом, водночас положення ст. 266-1 КУпАП передбачають порядок огляду військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, а перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому при проведенні огляду водія, який є військовослужбовцем, таку процедуру проводять працівники поліції. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп'яніння водія представники військової служби правопорядку не повинні запрошуватись. Отже, доводи захисника з цього приводу є безпідставними.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції безпідставно є надуманими, оскільки з переглянутого відеозапису вбачається, що керуючи автомобілем Шкода Октавія д.н.з. НОМЕР_2 16.03.2025 року о 01:08 год ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції ,які перевірили документи ,оскільки діяла комендантська година ,а потім зазначили що він не був пристебнутий паском безпеки. Одночасно суддя звертає увагу, на відеозаписах з нагрудних камер працівника поліції, відображено, що ОСОБА_1 жодних заперечень щодо відсутності у працівників поліції підстав для його зупинки не висловлював.
Крім того, суд наголошує, що питання поважності чи неповажності причин зупинки транспортного засобу поліцейськими не є предметом судового розгляду у справі про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. Ні ОСОБА_1 , ні його захисником, не надано доказів встановлення незаконності дій працівників поліції і їх протиправної поведінки під час зупинки транспортного засобу.
Відеозаписи відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 року № 1026, згідно з яким, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища.
Долучений до матеріалів справи відеозапис не містить даних, які би свідчили про те, що такий, у розумінні ст. 251 КУпАП, є неналежним доказом у справі.
Вказаний відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Крім цього суд звертає увагу на те що усі громадяни рівні перед законом, і вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення тягне за собою відповідальність незалежно від місця роботи чи служби. Посилання на службу в ЗСУ, зокрема, не звільняє від відповідальності за керування у стані сп'яніння або інші правопорушення, що підтверджується судовою практикою.
Наданий відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Всі інші доводи заперечень сторони захисту судом розцінюються критично, позаяк такі мають формальний характер та зводяться до власної оцінки сторони захисту щодо фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд вбачає доведеним, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Частиною першою ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В даному випадку суддя дійшов до висновку, що досліджені у судовому засіданні докази: дані протоколу про адміністративне правопорушення та на відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції не суперечать, а навпаки доповнюють один одного і є переконливими, підтверджуючи порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, а саме: керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого порядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).
У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 251 КУпАП визначає поняття та джерела доказів у справі про адміністративне правопорушення. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, в т.ч. тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За нормою ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 278 КУпАП визначає умови підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення. Згідно даної норми, орган, (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, чи витребувано необхідні додаткові матеріали, чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Норми статті 280 КУпАП визначають обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Так, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, які пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Згідно роз'яснень, що викладені в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із змінами), при розгляді, зокрема, адміністративних справ даних категорій (зокрема, ч.1 ст.130 КУпАП) суди мають ураховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, примітки до ч.7 ст.121 КУпАП та п.1.10 Правил дорожнього руху України.
Пленум Верховного Суду України в п.27 своєї Постанови від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» також роз'яснив, що відповідальність за ст.130 КУпАП України несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно п.2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (із змінами), водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення, зокрема, стану алкогольного сп'яніння.
Також, пункт 2.9 а ПДР України прямо та категорично забороняє керування транспортними засобами в стані, зокрема, алкогольного сп'яніння.
Спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року №1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за №1413/27858 затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно п.2 цієї Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Отже, виходячи з викладеного, саме відповідний поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції, зокрема, і при зупинці транспортного засобу та в ході спілкування з водієм конкретного транспортного засобу, мав підстави вважати, що особа (водій) за певними вказаними в п.3 Інструкції ознаками перебуває у стані алкогольного сп'яніння та запропонувати пройти тест на освідування, що і було зроблено працівником поліції та підтверджується записом на відео з боді камери ( а.с. 7 ) .
Відповідно до п.6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан сп'яніння проводиться як поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, так і лікарем закладу охорони здоров'я. Тобто, аналіз положень п.6 Інструкції містить можливість альтернативності огляду водія на стан сп'яніння і не визначає імперативність чи послідовність такого огляду, як наприклад, положення п.8 Інструкції, що лише у випадку ДТП регламентує обов'язковість проведення огляду на стан сп'яніння лише у закладі охорони здоров'я.
Диспозиція частини першої статті 130 КУпАП встановлює юридичну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння та за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі». Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Суд при оцінці наявних у справі доказів враховує висновки, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом»; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Отже, виходячи з сукупності та детального аналізу вищевикладених доказів у справі, у їх взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 допустив порушення п.2.5 Правил дорожнього руху України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП .
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч.2 ст.61 Конституції України). Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст.61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, наприклад, наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання, умовного засудження, відстрочки виконання вироку, давністю притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення від неї тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.
Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосується з метою виховання особи, яка вчинили адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст.23 КУпАП).
За загальними правилами ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обираючи вид стягнення особі, яка притягується до адміністративної відповідальності суддя обставин, що пом'якшують відповідальність та обтяжують відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення ОСОБА_1 суд не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням суті та характеру вчиненого ОСОБА_1 грубого адміністративного правопорушення у сфері транспорту, відсутність обтяжуючих обставин, обставин що пом'якшують його відповідальність з метою запобіганню вчинення ним нових правопорушень, суд вважає за необхідне застосувати відносно ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, що передбачені санкцією ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому, суд враховує, що згідно юридичної структури видів адміністративних стягнень, передбачених ст.24 КУпАП, штраф за своєю юридичною суттю, є одним із найменш суворіших видів адміністративних стягнень, що передбачені даною статтею КУпАП, а також встановлений санкцією ч.1 ст.130 КУпАП як безальтернативний і єдиноможливий (згідно логіки законодавця). При цьому, враховуючи положення ч.1 ст.130 КУпАП, суд при накладенні адміністративного стягнення застосовує до винної особи разом із штрафом позбавлення права керування транспортними засобами, що також визначене законодавцем як безальтернативне у санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", розмір судового збору у справах про адміністративні правопорушення встановлено в сумі 665 грн. 60 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.7, 33,124, 130, 289, 294 КУпАП, суд, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Роз'яснити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, що штраф має бути сплачений не пізніше як через 15 (п'ятнадцять) днів з дня отримання постанови із наданням відповідної квитанції про сплату штрафу до канцелярії суду, у разі несплати добровільно штрафу протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня вручення копії постанови, при примусовому виконанні постанови суду згідно ч. 2 ст. 308 КУпАП, штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі у сумі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
Термін позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів згідно ст. 321 КУпАП обчислюється з дня винесення постанови про позбавлення цього права. В разі ухилення від здачі документа, строк позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів обчислюється з дня здачі або вилучення такого документа.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок.
Стягнення судового збору проводити на рахунок
Отримувач коштів ТГ/ГУК у Пол. обл/.тг м. Зіньків /22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37959255
Банк отримувача: Казначейство України ( ел. адм. подат.)
Рахунок отримувача: UA728999980313111206000016676
Код класифікації доходів бюджету : 22030101
Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 50)
Зіньківський районний суд Полтавської області
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на оскарження.
Суддя Зіньківського районного суду О. В. Ситник
Полтавської області