18 лютого 2026 року Чернігів Справа № 620/3343/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач 2), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство оборони України (далі також - МОУ, третя особа) з остаточними позовними вимогами про:
- визнання протиправними та скасування пункт 28 Повідомлення про прийняті кадрові рішення від 04.03.2025 №292-РС, яким відповідно до пунктів 82,83 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та Плану переміщення командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 04.03.2025 №14248, здійснено переміщення солдата ОСОБА_1 старшого механіка - акумуляторника відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення - солдатом резерву взводу резерву рядового складу роти резерву ВОС - 100097А;
- зобов'язання військову частину НОМЕР_1 поновити старшого солдата ОСОБА_1 на посаді старшого механіка -акумуляторника відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 згідно до умов Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб рядового складу, укладеного 16.11.2021 між Міністерством оборони України в особі Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сухопутних військ Збройних сил України та ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірний наказ в частині, що його стосується, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки переміщення позивача до іншої військової частини та на нижчу посаду відбулося без його згоди, що є порушенням Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008.
29.04.2025 ухвалою суду розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
06.05.2025 ухвалою суду позовні вимоги роз'єднано.
06.05.2025 ухвалою суду позовну заяву відповідно до частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України залишено без руху та надано строк позивачу для усунення недоліків.
22.01.2026 позивачем подано уточнену позовну заяву в якій другим відповідачем визначено ІНФОРМАЦІЯ_1 .
28.01.2026 ухвалою суду продовжено розгляд справи.
У відзиві на позов ВЧ НОМЕР_2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки призначення військовослужбовців військової служби за контрактом на посади здійснюється шляхом просування та переміщення по службі у порядку, визначеному Положенням №1153/2008. Також зазначає, що в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення. Звільнення позивача обумовлено планом переміщення в рамках стримування відсічі збройної агресії рф проти України, у зв'язку з чим відповідачем правомірно видано оскаржуваний наказ.
Військова частина НОМЕР_1 у відзиві просила відмовити у задоволенні позову, оскільки на даний час позивач перебуває на військовій службі за контрактом з 01.01.2019.
У додаткових поясненнях ВЧ НОМЕР_1 зазначила, що старший солдат ОСОБА_1 , наказом Командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 28.05.2020 №23-РС, призначений на посаду старшого механіка-акумуляторника відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 та по теперішній час проходить військову службу на зазначеній посаді.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Наказом командувача військ Оперативного комундування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 28.05.2020 № 23-РС позивач призначений на посаду старшого механіка- акуммуляторника відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
16.11.2021 між позивачем (старшим солдатом ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі Командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » укладений контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу (т. 2 а.с. 28), пунктом 1 якого передбачено, що громадянин України ОСОБА_1 ознайомився із законами та іншими нормативно-правовими актами України, які регулюють порядок проходження військової служби, і добровільно бере на себе зобов'язання: проходити військову службу в Збройних Силах України протягом строку дії Контракту на всій території України або за її межами в порядку, визначеному законодавством, а в разі настання особливого періоду - і понад встановлений строк Контракту відповідно до вимог, визначених пунктом 2 частини дев'ятої статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"; свято і неухильно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів (начальників); дорожити бойовою славою Збройних Сил України, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; знати та сумлінно виконувати службові обов'язки за посадами, які займатиме протягом строку контракту, а також особливі обов'язки, визначені статутами Збройних Сил України; добре володіти довіреною технікою (озброєнням), уміло керувати підпорядкованим особовим складом, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку і майстерність, досягати позитивних результатів з бойової, мобілізаційної та фізичної підготовки; суворо зберігати державну таємницю; знати і неухильно додержуватися прийнятих Україною норм міжнародного гуманітарного права; подавати про себе та членів своєї сім'ї інформацію, необхідну для проходження військової служби та соціального захисту. Пунктом 3 контракту зазначено, що цей контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на 10 (десять) років. Контракт може бути достроково припинено (розірвано) з ініціативи Міністерства оборони України або громадянина України в порядку та на підставах, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Контракт набирає чинності з 03.01.2022.
Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України ( особовому складу) від 04.03.2025 № 292-РС позивача відповідно до пунктів 82, 83 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, та Плану переміщення командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 04.03.2025 №14248 звільнено з займаної посади у військовій частині НОМЕР_1 та призначено до НОМЕР_3 батальйону резерву 11 армійського корпусу солдатом резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу.
Згідно довідки ВЧ НОМЕР_1 від 31.01.2026 № 428, старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за Контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 08.01.2019 по теперішній час.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся за їх захистом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Положеннями статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Положеннями частин першої та другої статті17 Закону України «Про оборону України» передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Згідно статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає, зокрема: прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби.
Приписами статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Згідно з абзацу 2 частини четвертої статті 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зміст мобілізації становить переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу.
Приписами статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно із частинами п'ятої та сьомої статті 6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу підлягають заміщенню резервістами або іншими військовозобов'язаними в порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, а в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України - в порядку, визначеному їх керівниками.
Порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві.
З аналізу вищевикладених норм слідує, що період дії воєнного стану або дії рішення про мобілізацію (крім цільової) є особливим періодом, який передбачає перехід Збройних Сил України та інших військових формувань на штати воєнного стану, які передбачають заміщення воєнних посад.
Водночас, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указами Президента України дія воєнного стану продовжена.
Відтак, починаючи з 24.02.2022 та дотепер в Україні триває воєнний стан, період дії якого у розумінні Законів України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про оборону України" є особливим періодом.
Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та врегулювання питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Предметом спору у цій справі є незгода позивача зі звільненням його від займаної посади старшого механіка - акумуляторника відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення та поновлення на посаді старшого механіка -акумуляторника відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже у справі, що розглядається, перевірці підлягає (не)правомірність винесення оскаржуваного наказу та відповідність цього наказу вимогам до його складання.
Вирішуючи вказане питання, суд виходить з наступного.
Згідно абзацам 1 та 2 пункту 12 Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно із підпункту 1 пункту 81 Положення №1153/2008 призначення на посади здійснюється: військовослужбовців, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової військової служби) - Міністром оборони України та посадовими особами відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців (далі - номенклатура посад), яка затверджується Міністром оборони України.
Згідно із пунктом 85 Положення №1153/2008 просування по службі військовослужбовців здійснюється за рейтинговим принципом та за умови перебування військовослужбовців у резерві або на конкурсній основі на посади науково-педагогічних (наукових) працівників.
Порядок формування та використання резерву, а також порядок призначення осіб офіцерського складу на посади науково-педагогічних (наукових) працівників визначаються Міністерством оборони України.
Зважаючи на те, що оскаржуваний наказ від 04.03.2025 №292-РС видано в період воєнного стану в Україні, що у розумінні Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «;Про оборону України» є особливим періодом, застосуванню у даному випадку підлягає, крім іншого, Розділ XIV Положення №1153, яким визначено особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов'язку в запасі в особливий період.
Так, відповідно до пункту 251 розділу XIV Положення №1153 в особливий період військовослужбовці проходять військову службу, резервісти призиваються на військову службу, а військовозобов'язані виконують військовий обов'язок у запасі в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок проходження військової служби в особливий період.
Пункт 254 розділу XIV Положення №1153 визначає, що доукомплектування особовим складом Збройних Сил України в особливий період здійснюється за рахунок призову військовозобов'язаних, громадян призовного віку чоловічої статі та резервістів, а також прийому громадян на військову службу за контрактом.
Відповідно до абзацу 2 пункту 256 розділу XIV Положення №1153 залежно від правового режиму, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях, призначення військовослужбовців на посади та переміщення по службі проводяться наказами по особовому складу посадових осіб, які мають право призначення військовослужбовців на посади у мирний або у воєнний час згідно з номенклатурою посад.
У той же час, абзацом 2 пункту 257 Положення №1153/2008 передбачено, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.
Пунктом 112 цього Положення передбачено, що військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов'язаній із керівництвом підлеглими особами.
Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:
неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;
неможливість проживання членів сім'ї військовослужбовця за станом здоров'я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;
потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім'ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.
Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв'язку із службовою необхідністю та за станом здоров'я на нове місце військової служби без його згоди.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153, визначаються Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10 квітня 2009 року №170, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за №438/16454 (далі - Інструкція №170 в редакції на час спірних відносин).
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №170 в умовах воєнного часу дозволяється здійснювати призначення військовослужбовців на посади і переміщення по службі на підставі Плану переміщення на посади.
З системного аналізу наведених вище норм права вбачається, що Положенням № 1153/2008 чітко врегульовано порядок просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.
Повертаючись до обставин цієї справи варто нагадати, що в якості підстави для увільнення позивача від займаної посади і призначення до військової частини зазначено пункт 257 Положення № 1153/2008 та план переміщення командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
У той же час позивачем не зазначено випадки, передбачені пунктом 112 Положення №1153/2008 (з наданням належних доказів) за яких неможливо переміщення без його згоди.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що такі обставини свідчать про правомірність спірного наказу, що стосується позивача, та безпідставність позовних вимог в цій частині.
Щодо позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 про поновлення старшого солдата ОСОБА_1 на посаді старшого механіка -акумуляторника відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , то в задоволенні їх слід відмовити, оскільки згідно довідки від 31.01.2026 № 428, старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 08.01.2019 по теперішній час. Зворотнього позивачем не доведено. Отже, права позивача не порушені, відповідно підстави для їх відновлення та захисту відсутні.
При цьому за висновками ВС, висловленими у постанові від 06.08.2024 у справі № 400/10311/23, Суд вказав: як передбачено частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За приписами частини другої статті 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Відповідно до частини четвертої статті 79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Крім того, частинами першою, другою статті 80 КАС України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, зокрема заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Отже, наведеними положеннями процесуального закону передбачено, що сторони судового процесу, зокрема позивач, повинні брати активну участь у збиранні доказової інформації з метою підтвердження обґрунтованості своєї позиції перед судом.
Обов'язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі.
Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності.
Тобто обов'язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається.
При цьому підставу позову повинен довести саме позивач.
Однак позивач ніяким чином не довів підстави заявленого ним позову.
Суд зважає на наведену вище позицію Верховного Суду висловлену у постанові від 06.08.2024 по справі № 400/10311/23 та зауважує, що в межах розгляду цієї справи позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів.
Суд наголошує, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту частини першої статті 77 та частини другої статті 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19, де указано, що визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Отже суд дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено ті обставини, на яких гуртуються його позовні вимоги позивача, тому в задоволенні позову слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 .
Третя особа: Міністерство оборони України, проспект Повітрянофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022.
Повний текст рішення виготовлено 18 лютого 2026 року.
Суддя І.І. Соломко