Справа № 375/2885/25
Провадження № 3/375/16/26
19 лютого 2026 року селище Рокитне
Суддя Рокитнянського районного суду Київської області Банах-Кокус О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований на АДРЕСА_1 ,
за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
9 листопада 2025 року близько 01 години 49 хвилин ОСОБА_1 перебуваючи на вул. Армійська, буд. 29, у селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області керував транспортним засобом марки Renault Kangoo, з державним номерним знаком НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці та порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та у найближчому медичному закладі у лікаря нарколога, водій категорично відмовився. Про відповідальність в разі відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння був неодноразово попереджений.
Вказаними діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Справа до розгляду призначалась на 16 грудня 2025 року о 15 год 00 хв., на 19 січня 2025 року о 13 год 30 хв та на 19 лютого 2026 року о 13 год 00 хв.
За клопотанням адвоката Заліського Б.С. від 16 грудня 2025 року та 19 січня 2026 року судові засідання відкладались.
19 січня 2026 року адвокат Заліський Б.С. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі в порядку пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП з огляду на відсутність події та складу адміністративного правопорушення. Посилався на те, що:
1. Під час перегляду відеофайлів ОСОБА_1 заперечує керування ним автомобілем, але повідомив, що не хоче здавати, хто був за кермом. ОСОБА_1 своєму захиснику повідомив, що в той вечір за кермом не перебував, насправді за кермом до того, як під'їхали працівники поліції, був ОСОБА_2 , який втік через задні двері автомобіля в той час, коли працівники поліції затримували його та ОСОБА_3 .
2. Працівники поліції коли підійшли до автомобіля не виконали зміст ч.3 ст.18 ЗУ «Про Національну поліцію» та зміст ст. 40 цього ж закону.
3. Відеозапис виконаний з порушенням Інструкції, затвердженої наказом МВС №1026 в частині початку виконання службових обов'язків по документуванню інкримінованого правопорушення, тобто не зафіксовано факт керування транспортним засобом саме особою, якій інкримінується правопорушення, захист вважає, що даний відеозапис є недопустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
У клопотанні адвокат Заліський Б.С. також просив викликати у судове засідання та допитати свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненому правопорушенні не визнав, пояснив, що транспортним засобом не керував, а сидів між сидіння водія і сидінням пасажира, оскільки транспортним засобом керував ОСОБА_2 , а на пасажирському сидінні сидів ОСОБА_3 , якого вони підвозили. Після зупинки транспортного засобу працівниками поліції ОСОБА_2 переліз за пасажирське сидіння в багажне відділення.
Захисник Заліський Б.С. в судовому засіданні клопотання підтримав та просив закрити провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка, ОСОБА_2 , пояснив, що 9 листопада 2025 року приблизно о 01 годині 40 хв він керував транспортним засобом Renault Kangoo, з державним номерним знаком НОМЕР_1 , разом з ним їхав ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Коли їх зупинила патрульна поліція він переліз в будку.
На уточнююче запитання захисника ОСОБА_4 де він перебував коли підійшли поліцейські, ОСОБА_2 повідомив, що сидів у будці за сидінніям водія, а коли пасажирів почали затримувати він вискочив і втік, оскільки вважав, що це працівники ТЦК.
На запитання судді, чому він не повернувся, коли пасажирів затримали, пояснив, що був наляканий, та вважав їх працівниками ТЦК, а оскільки в нього не було «Резерв+», він не повернувся до машини. Також зазначив, що автомобіль належить його роботодавцю.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 , повідомив, що 9 листопада 2025 року приблизно о 01 годині 45 хвилин його підвозили на автомобілі з дня народження, та їх зупинили працівники поліції.
На запитання судді хто був за кермом, повідомив, що за кермом був ОСОБА_2 , а він сів позаду зі ОСОБА_1 .
На запитання адвоката Заліського Б.С., на якому автомобілі вони їхали, відповів, що на Жигулях, а потім сказав, що помилився і не пам'ятає, оскільки був не тверезий.
На запитання судді що відбувалось після зупинки автомобіля працівниками поліції, повідомив, що водій ОСОБА_2 відразу відкрив двері і втік, а він і ОСОБА_1 залишились в автомобілі.
Вирішуючи питання про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд виходить з наступного.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП, повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозиція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до положень статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значеннядля правильного вирішення справи.
У відповідності до рішення від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень статті 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Подія та склад адміністративного правопорушення та наявність вини у діях ОСОБА_1 доводиться матеріалами, поданими уповноваженим органом, де міститься:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 507718 від 09.11.2025 складений відносно ОСОБА_1 , за порушення частини 1 статті 130 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 06.11.2015 № 1376;
- протокол АПЗ18 № 004478 про адміністратвине затримання від 09.11.2025;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2025;
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
- довідка щодо наявності посвідчення водія від 10.11.2025;
- рапорт працівника поліції від 09.11.2025;
- відеозаписи з нагрудної камери поліцейських (вміщені на лазерний компакт-диск), де зафіксовано подію, у зв'язку з якою відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП, які були переглянуті і досліджені судом (суддею) під час розгляду справи на робочому комп'ютері в залі судового засідання.
Наявними матеріалами також підтверджується, що при складанні протоколу особу ОСОБА_1 встановлено на підставі посвідчення водія НОМЕР_2 , йому роз'яснено його права та обов'язки, передбачені статтею 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, повідомлено про те, що розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності відбудеться у Рокитнянському районного суді Київської області. Зазначений протокол ОСОБА_1 підписав, від надання пояснень відмовився.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши позицію захисника та наявні докази у сукупності з відеозаписами з нагрудних камер патрульних поліцейських, суд (суддя) не встановив передумов для констатації істотних порушень процедури оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та вважає, що установлення події та складу адміністративного правопорушення відбулося в цілому відповідно до приписів статті 266 КУпАП та вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року.
Згідно з пунктом 2 розділу І Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року за №1452/735 (надалі по тексту - Інструкція № 1452/735) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до пункту 3 розділу І цієї Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
У пунктах 1-7 розділу ІІ Інструкції № 1452/375 закріплено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Огляд на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання. Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви. Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Відповідно до пунктів 8, 9 Інструкції № 1452/735, форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Відповідно до частини 2 статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Як слідує з досліджених відеозаписів, 9 листопада 2025 року автомобіль марки Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції шляхом ввімкнення на службовому автомобілі проблискових маячків червоного та синього кольору (CD-2 сlip-16 з 01:49:25). Факт руху транспорного засобу Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 зафіксовано на CD-1 clip-5 з 01:50:30.
Встановивши наявність у водія ознак алкогольного сп'яніння, а саме - запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці та порушення мови (CD-1 clip - 4 з 02:41:41), поліцейський запропонував водію пройти огляд стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу Drager, або в найближчому медичному закладі в лікаря нарколога (CD-1 clip - 4 з 02:42:15). Водій виявив бажання пройти такий огляд у найближчому медичному закладі у лікаря нарколога. Прибувши в медичний заклад за адресою: Київська область, Білоцерківський район, у селищі Рокитне, вул. Вокзальна, 86, КНП «Рокитнянська багатопрофільна лікарня» (CD-2 clip-11 з 03:27:10), водій погодився на зовнішній медичний огляд на встановлення стану алкогольного сп'яніння, від продуву у прилад Drager категорично відмовився, вважаючи достатнім тільки зовнішный огляд. При цьому, лікарем неодноразово повідомлений про порядок та послідовність дій під час проходження огляду на стан алкгольного сп'яніння. Також, ОСОБА_1 було повідомлено, що його дії розцінюються як відмова від проходження належного огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння та попереджено про адміністративну відповідальність у разі відмови за частиною 1 статті 130 КУпАП через порушення п. 2.5.ПДР.
Суддя не погоджується з доводами захисника, що відеозапис виконаний з порушенням Інструкції, затвердженої наказом МВС №1026 в частині початку виконання службових обов'язків по документуванню інкримінованого правопорушення, тобто не зафіксовано факт керування транспортним засобом саме особою, якій інкримінується правопорушення, оскільки з долучених до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписів вбачається, що відеозапис щодо події є повний та безперервний. З відеозапису чітко вбачається початок відеозйомки, рух транспортого засобу, зупинка транспортного засобу, весь процес спілкування праціників поліції зі ОСОБА_1 , прибуття до найближчого медичного закладу, також подальше складання протоколу з частиною 1 статті 130 КУпАП.
Таким чином, судом (суддею) не було встановлено підстав для повернення протоколу про адміністративне правопорушення, та, відповідно - для закриття провадження у справі.
Також судом враховується, що ОСОБА_1 як особа, яка отримувала посвідчення водія, є таким, що проходив підготовку в автошколі задля його отримання, де одним з основних напрямків підготовки, як і під час здачі іспитів на право керування транспортним засобами, є знання Правил дорожнього руху України.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до статті 17 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Отже, висновки суду (судді) з приводу винуватості особи, доведеності події і склад адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП та, відповідно, відхилення заперечень захисту і заявленого клопотання про закриття провадження у справі ґрунтуються на тому, що установлення події та складу адміністративного правопорушення відбулося в цілому відповідно до приписів статті 266 КУпАП та вимог Інструкція № 1452/735.
При цьому суд (суддя) керується сукупністю наявних доказів, а не самим лише протоколом про адміністративне правопорушення та зазначає, що таких невідповідностей процедури, застосованої до ОСОБА_1 , які б свідчити про порушення основоположних прав та свобод особи та були б достатніми для закриття провадження у справі за пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП не встановлено, доказів зворотного представлено не було.
Щодо можливих непроаналізованих заперечень захисника суд (суддя) посилається на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, його усталену практику, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Суд (суддя), дослідивши матеріали справи, вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП доведена повністю та підтверджується зібраними у справі доказами.
Враховуючи викладене, суд (суддя) дійшов висновку, що ОСОБА_1 є винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, тому на ОСОБА_1 необхідно накласти адміністративне стягнення у межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність за статтями 34, 35 КУпАП судом не встановлено.
Згідно з вимогами статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
У відповідності до вимог пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір, в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що становить 665,60 грн.
Керуючись статтями 23, 33-35, 40-1, 130, 268, 276, 277, 279, 280, 283, 285, 294 КУпАП,
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1статті 130 КУпАП, у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Реквізити для сплати штрафу - (Рахунок отримувача: UA488999980313030149000010001; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; код класифікації доходів бюджету: 21081300).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в дохід держави в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок.
Реквізити для сплати судового збору (Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Рокитнянський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова може бути пред'явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.
Стягувачем за цією постановою державний орган, за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.
Боржником за цією постановою є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності (анкетні дані, що видалося за можливе установити, наведені в вступній частині постанови).
Відповідно до статті 307 КУпАП, встановлено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до статті 308 КУпАПу разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною 1 статті 307 цього Кодексу (п'ятнадцять днів з дня вручення постанови), постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу тавитрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Суддя О.В. Банах-Кокус
Постанова суду набирає законної сили ____________________________
Постанову може бути пред'явлено до виконання до _________________