Єдиний унікальний № 371/1718/25
Номер провадження № 1-кп/371/170/26
"18" лютого 2026 р. м. Миронівка
Миронівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3
прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6 (дистанційно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миронівка кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024250310001626 від 14.05.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Яхни Миронівського району Київської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, не одруженого, на утримані малолітніх дітей не маючого, не депутата, раніше судимого: вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.06.2023 за ч. 3 ст. 190 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, на підставі ст. 75 КК України звільнено з умовним терміном 1 рік 6 місяців, вироком Миронівського районного суду Київської області від 11.03.2024 за ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06.12.2024 за ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців, вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 17.04.2025 за ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 182, ч. 2 ст. 182, ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 10 місяців,
обвинуваченого за частиною першою статті 357, частиною другою статті 190 КК України,
встановив:
І. Формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним.
ОСОБА_6 , 19.03.2024, близько о 17 год. 00 хв., перебуваючи по вул. Байди Вишневецького 40, м. Черкаси, маючи умисел на заволодіння офіційним документом, шляхом шахрайства, представляючись представником неіснуючої компанії, увів в оману потерпілу, ОСОБА_7 , під приводом додаткового підробітку за допомогою використання банківської картки відкритої на ім?я потерпілої та з метою заволодіння грошовими коштами останньої, з подальшим їх використанням на власні потреби.
Реалізовуючи свій кримінально - протиправний намір, ОСОБА_6 , усвідомлюючи те, що банківська картка АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 належить ОСОБА_7 , діючи умисно, цілеспрямовано, з корисливих мотивів, маючи на меті подальше використання цієї картки у власних корисливих потребах, а саме для заволодіння грошовими коштами, заволодів шляхом шахрайства вищевказаною банківською карткою, яка відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», пунктів 1.4, 1.14, 1.27, 1.31, ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», примітки до ст. 358 КК України є офіційними документами, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носії інформацію, яка підтверджує та посвідчує певні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру, та видана повноважною особою юридичної особи з дотриманням визначеної законом форми та містить передбачені законом реквізити, позбавивши таким чином потерпілу ОСОБА_7 можливості використовувати зазначену картку за призначенням.
Вказаними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України - заволодіння офіційними документами шляхом шахрайства, вчинене з корисливих мотивів.
Також, ОСОБА_6 , діючи повторно, маючи умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, а саме грошовими коштами, які перебували на рахунку банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкритої на ім?я потерпілої ОСОБА_7 , з подальшим їх використанням на власні потреби, при особистій зустрічі 19.03.2024 близько 17 год. 00 хв., перебуваючи по вул. Байди Вишневецького, 40, м. Черкаси, представляючись представником неіснуючої компанії, ввів в оману потерпілу ОСОБА_7 під приводом додаткового заробітку за допомогою використання банківської картки, відкритої на її ім'я.
У результаті вказаних дій, ОСОБА_6 , використовуючи банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкриту на ім?я потерпілої ОСОБА_7 , якою він попередньо заволодів шляхом зловживання довірою, повторно, маючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошових коштів, які знаходилися на банківській картці потерпілої ОСОБА_7 , 19.03.2024 в період часу з 17 год. 26 хв. по 17 год. 32 хв., перебуваючи біля банкомату АТ «Ощадбанк» № А2300001, розташованого за адресою: вул. Олега Кошового, 2, м. Канів, Черкаський район, Черкаська область, використовуючи банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкриту на ім?я потерпілої ОСОБА_7 та попередньо отриманий від неї пін-код, умисно, повторно, зняв грошові кошти в сумі 59 000 грн., якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_6 , діючи повторно, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, охопленого єдиним умислом, спрямованим на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, 20.03.2024, точного часу органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи біля банкомату «Приват банк», який розташований в м. Канів Черкаського району Черкаської області, точної адреси органом досудового розслідування не встановлено, діючи за заздалегідь продуманим планом, використав банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , що була попередньо отримана ним шляхом зловживання довірою від потерпілої ОСОБА_7 та за допомогою функціоналу зазначеного банкомату активував сервіс «оплата частинами» для оформлення споживчого кредиту на ім'я потерпілої ОСОБА_7 без її відома та згоди.
Надалі, отримавши підтвердження щодо успішного оформлення кредитного зобов'язання «оплата частинами», 20.03.2024, точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 прибув до магазину «Отак/Смартшоп», що розташований за адресою: вул. Перемоги 1, м. Миронівка, Обухівський район, Київська область, де придбав товар - мобільний телефон «Samsung Galaxy A15», який одразу ж забрав і використав на власний розсуд.
Внаслідок вказаних дій кредитне зобов'язання залишилося за потерпілою ОСОБА_7 , а сума щомісячних платежів згідно з графіком погашення стала її відповідальністю, хоча вона жодним чином не ініціювала оформлення зазначеної угоди.
Своїми протиправними діями, ОСОБА_6 завдав матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_7 на суму 8499 грн.
Крім того, ОСОБА_6 , діючи повторно, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, охопленого єдиним умислом, спрямованим на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, 20.03.2024, точного часу органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи біля банкомату «Приват банк», який розташований в м. Канів Черкаського району Черкаської області, точної адреси органом досудового розслідування не встановлено, діючи за заздалегідь продуманим планом, використав банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , що була попередньо отримана ним шляхом зловживання довірою від потерпілої ОСОБА_7 та за допомогою функціоналу зазначеного банкомату активував сервіс «оплата частинами» для оформлення споживчого кредиту на ім'я потерпілої ОСОБА_7 без її відома та згоди.
Надалі, отримавши підтвердження щодо успішного оформлення кредитного зобов'язання «оплата частинами», 20.03.2024 о 15 год. 38 хв. ОСОБА_6 прибув до магазину ТОВ «АЛЛО», що розташований за адресою: вул. Захисників України 2/12, м. Канів, Черкаський район, Черкаська область, де придбав товар - мобільний телефон «Xiaomi Redmi» та ноутбук «Xiaomi Redmibook Pro», які одразу ж забрав і використав на власний розсуд.
Внаслідок вказаних дій кредитне зобов'язання залишилося за потерпілою ОСОБА_7 , а сума щомісячних платежів згідно з графіком погашення стала її відповідальністю, хоча вона жодним чином не ініціювала оформлення зазначеної угоди.
Своїми протиправними діями, ОСОБА_6 завдав матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_7 на суму 31 998 грн.
Крім того, ОСОБА_6 , діючи повторно, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, охопленого єдиним умислом, спрямованим на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, а саме грошовими коштами, що належали потерпілій ОСОБА_7 та знаходилися на банківській картці АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , якою він 19.03.2024 незаконно заволодів під час особистої зустрічі, 20.03.2024 о 15 год. 46 хв., перебуваючи біля банкомату АТ «Ощадбанк» № А2300001, розташованого за адресою: вул. Олега Кошового, 2, м. Канів, Черкаський район, Черкаська область, використовуючи зазначену банківську картку та отриманий ним раніше від неї пін-код, умисно, повторно, зняв грошові кошти в сумі 20 000 грн., якими у подальшому розпорядився на власний розсуд.
Також, ОСОБА_6 , діючи повторно, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, охопленого єдиним умислом, спрямованим на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, а саме грошовими коштами, що належали потерпілій ОСОБА_7 та знаходилися на банківській картці АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , якою він 19.03.2024 незаконно заволодів під час особистої зустрічі, 20.03.2024 в період часу з 17 год. 28 хв. по 17 год. 30 хв., перебуваючи біля банкомату АТ «Райффайзен банк» № 6195416, розташованого за адресою: вул. Шевченка 26, м. Богуслав, Обухівський район, Київська область, використовуючи зазначену банківську картку та отриманий ним раніше від неї пін-код, умисно, повторно, зняв грошові кошти в сумі 8000 грн., якими у подальшому розпорядився на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_6 , діючи повторно, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, охопленого єдиним умислом, спрямованим на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, а саме грошовими коштами, що належали потерпілій ОСОБА_7 та знаходилися на банківській картці АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , якою він 19.03.2024 незаконно заволодів під час особистої зустрічі, 22.03.2024 о 18 год. 25 хв., перебуваючи біля банкомату АТ «Ощадбанк», № А0901850, що розташований за адресою: вул. Соборності, 73, м. Миронівка, Обухівський район, Київська область, використовуючи зазначену банківську картку та отриманий ним раніше від неї пін-код, умисно, повторно, зняв грошові кошти в сумі 9000 грн., якими у подальшому розпорядився на власний розсуд.
Своїми протиправними діями, ОСОБА_6 завдав матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_7 на загальну суму 136 497 грн.
Вказаними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб.
ІІ Позиція обвинуваченого
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у скоєних кримінальних правопорушеннях визнав повністю та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, фактичні обставини справи не оспорював та не заперечував. Суду пояснив, що 19.03.2024, близько о 17 год. 00 хв., перебуваючи по вул. Байди Вишневецького 40, м. Черкаси, маючи умисел на заволодіння офіційним документом, шляхом шахрайства, представляючись представником неіснуючої компанії, увів в оману потерпілу, ОСОБА_7 , під приводом додаткового підробітку за допомогою використання банківської картки відкритої на ім?я потерпілої та з метою заволодіння грошовими коштами останньої, з подальшим їх використанням на власні потреби.
Реалізовуючи свій кримінально - протиправний намір, ОСОБА_6 , усвідомлюючи те, що банківська картка АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 належить ОСОБА_7 , діючи умисно, цілеспрямовано, з корисливих мотивів, маючи на меті подальше використання цієї картки у власних корисливих потребах, а саме для заволодіння грошовими коштами, заволодів шляхом шахрайства вищевказаною банківською карткою
Пояснив суду також, що при особистій зустрічі 19.03.2024 близько 17 год. 00 хв., перебуваючи по вул. Байди Вишневецького, 40, м. Черкаси, представляючись представником неіснуючої компанії, ввів в оману потерпілу ОСОБА_7 під приводом додаткового заробітку за допомогою використання банківської картки, відкритої на її ім'я.
19.03.2024 в період часу з 17 год. 26 хв. по 17 год. 32 хв., перебуваючи біля банкомату АТ «Ощадбанк» № А2300001, розташованого за адресою: вул. Олега Кошового, 2, м. Канів, Черкаський район, Черкаська область, використовуючи банківську картку АТ КБ «Приватбанк» , відкриту на ім?я потерпілої ОСОБА_7 та попередньо отриманий від неї пін-код, умисно, повторно, зняв грошові кошти в сумі 59 000 грн., якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.
Крім того, 20.03.2024, перебуваючи біля банкомату «Приват банк», який розташований в м. Канів Черкаського району Черкаської області, використав банківську картку АТ КБ «ПриватБанк», що була попередньо отримана ним шляхом зловживання довірою від потерпілої ОСОБА_7 та за допомогою функціоналу зазначеного банкомату активував сервіс «оплата частинами» для оформлення споживчого кредиту на ім'я потерпілої ОСОБА_7 без її відома та згоди.
Надалі, отримавши підтвердження щодо успішного оформлення кредитного зобов'язання «оплата частинами», 20.03.2024, прибув до магазину «Отак/Смартшоп», що розташований за адресою: вул. Перемоги 1, м. Миронівка, Обухівський район, Київська область, де придбав товар - мобільний телефон «Samsung Galaxy A15», який одразу ж забрав і використав на власний розсуд.
Крім того, 20.03.2024, перебуваючи біля банкомату «Приват банк», який розташований в м. Канів Черкаського району Черкаської області, діючи за заздалегідь продуманим планом, використав банківську картку АТ КБ «ПриватБанк», що була попередньо отримана ним шляхом зловживання довірою від потерпілої ОСОБА_7 та за допомогою функціоналу зазначеного банкомату активував сервіс «оплата частинами» для оформлення споживчого кредиту на ім'я потерпілої ОСОБА_7 без її відома та згоди.
Надалі, отримавши підтвердження щодо успішного оформлення кредитного зобов'язання «оплата частинами», 20.03.2024 о 15 год. 38 хв. прибув до магазину ТОВ «АЛЛО», що розташований за адресою: вул. Захисників України 2/12, м. Канів, Черкаський район, Черкаська область, де придбав товар - мобільний телефон «Xiaomi Redmi» та ноутбук «Xiaomi Redmibook Pro», які одразу ж забрав і використав на власний розсуд.
Також 20.03.2024 о 15 год. 46 хв., перебуваючи біля банкомату АТ «Ощадбанк», розташованого за адресою: вул. Олега Кошового, 2, м. Канів, Черкаський район, Черкаська область, використовуючи зазначену банківську картку потерпілої ОСОБА_7 та отриманий ним раніше від неї пін-код, умисно, повторно, зняв грошові кошти в сумі 20 000 грн., якими у подальшому розпорядився на власний розсуд.
Крім того, 20.03.2024 в період часу з 17 год. 28 хв. по 17 год. 30 хв., перебуваючи біля банкомату АТ «Райффайзен банк», розташованого за адресою: вул. Шевченка 26, м. Богуслав, Обухівський район, Київська область, використовуючи зазначену банківську картку та отриманий ним раніше від потерпілої пін-код, умисно, повторно, зняв грошові кошти в сумі 8000 грн., якими у подальшому розпорядився на власний розсуд.
Він же 22.03.2024 о 18 год. 25 хв., перебуваючи біля банкомату АТ «Ощадбанк», що розташований за адресою: вул. Соборності, 73, м. Миронівка, Обухівський район, Київська область, використовуючи зазначену банківську картку та отриманий ним раніше від неї пін-код, умисно, повторно, зняв грошові кошти в сумі 9000 грн., якими у подальшому розпорядився на власний розсуд. Обвинувачений у скоєному розкаявся, просив суворого не карати. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 не визнав.
ІІІ Докази на підтвердження встановлених судом обставин
Враховуючи те, що обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор та потерпіла також не оспорювали фактичні обставини провадження, а судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам судового провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним продовження дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд, врахувавши визнання обвинуваченим всіх обставин, які викладені у обвинувальному акті, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
ІV. Правова кваліфікація кримінальних правопорушень
Дії обвинуваченого суд кваліфікує:
-за ч. 1 ст. 357 КК України - заволодіння офіційним документом шляхом шахрайства, вчинене з корисливих мотивів;
- за ч. 2 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, тобто вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
V. Мотиви призначення покарання
Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчинених кримінальних правопорушеннях визнав повністю. Також обвинувачений щиро розкаявся у скоєному, що визнається судом обставиною, яка пом'якшують його покарання.
Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом".
Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
При встановлених обставинах, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень доведена і зібраних доказів достатньо для визнання його винуватим.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії кримінальних проступків та нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, який у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра на обліку не перебуває, раніше судимий, вину визнав.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 згідно зі ст. 66 КК України суд визнає щире каяття обвинуваченого.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_6 , згідно зі ст. 67 КК України є рецидив злочинів.
На підставі викладених обставин, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх наслідки, особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 наступні покарання:
-за ч. 1 ст. 357 КК України - покарання у виді обмеження волі;
- за ч. 2 ст. 190 КК України - покарання у виді штрафу у розмірі 3 (три) тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 (п'ятдесят одну тисячу) гривень.
Остаточне покарання обвинуваченому за вказаними правопорушеннями має бути визначено за правилами ч. 1 ст. 70 КК України, оскільки має місце сукупність злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим із остаточним призначенням покарання у виді обмеження волі.
Крім того, суд враховує, що вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 17.04.2025 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 182, ч. 2 ст. 182, ч. 4 ст. 190 КК України та на підставі ч.ч. 1, 4 ст.70 КК України, призначено йому остаточне покарання у виді позбавлення волі. Вказаний вирок набрав законної сили та станом на час розгляду справи ОСОБА_6 відбуває покарання за ним.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
При сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань (ч. 1 ст. 70 КК України).
Оскільки у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_6 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 190 КК України до постановлення вироку Черкаського районного суду Черкаської області від 17.04.2025, суд вважає за необхідне остаточне покарання обвинуваченому призначити на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань за цим вироком і попереднім вироком, а також зарахувати частково відбуте покарання за попереднім вироком.
Початок строку відбуття покарання обвинуваченим слід обчислювати з дня набуття вироком законної сили, оскільки згідно з ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід в даному кримінальному провадженні не обирався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
IV Щодо цивільного позову.
Під час розгляду цієї справи потерпілою ОСОБА_7 був заявлений цивільний позов до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 1360497 грн. та 100 000 гривень моральної шкоди. Вказаний цивільний позов ухвалою суду від 26.11.2025 було прийнято до розгляду в цій частині.
В обґрунтування своїх вимог потерпіла посилається на те, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого їй завдано матеріальної шкоди на суму 1360497 грн. Крім того, протиправними діями їй завдано і моральну шкоду, яка полягала у емоційних стражданнях та моральних переживаннях, порушенні її звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров'я. Зауважила, що була вагітна та внаслідок переживань боялась втратити дитину. Надала суду виписку з медичної карти № 12880 від 05.07.2024 про стаціонарне лікування.
Обвинувачений заявлений цивільний позов не визнав.
Суд зазначає, що відповідно до статті 1177 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені у статті 1166 ЦК України, де вказано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Суд враховує, що згідно із встановленими під час судового розгляду обставинами, які жодним із учасників справи не заперечувалися, потерпіла у цій справі не укладала правочинів з відповідними фінансовими установами з метою отримання кредитів чи позик. Такі договори від імені потерпілої через вчинення кримінально-протиправних дій шляхом обману потерпілої уклав обвинувачений, після чого обвинувачений обернув (зняв з рахунків) на власну користь всі кошти, які були отримані на ім'я потерпілої.
Отже, матеріальна шкода внаслідок дій обвинуваченого була завдана не потерпілій, яка не укладали жодних правочинів. Шкода була завдана фінансовим установам, які внаслідок протиправних дій обвинуваченого видали позики та кредити на ім'я потерпілої без відома та без волевиявлення потерпілої, тобто, фактично видали кошти за неукладеними договорами.
Такий підхід суду щодо неукладеності договорів відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц, де вказано, що особа не може вважатися такою, що наділена цивільними правами чи є зобов'язаною на користь іншої особи, у випадку, коли відсутня сама підстава виникнення відповідних прав та обов'язків, зокрема правочин. Правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових наслідків. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети. Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.
У даному випадку судом встановлено, що у потерпілої не було волевиявлення на вчинення правочинів позики чи кредиту, а тому такі правочини від її імені є неукладеними. Крім того, такі правочини не можуть бути визнані недійсними чи нікчемними, в тому числі на підставі статті 228 (правочин, що порушує публічний порядок) або статті 230 (вчинення правочину під впливом обману) ЦК України, оскільки жодна із сторін правочину (потерпіла чи фінансова установа) не вчиняли дій щодо обману іншої сторони чи щодо порушення публічного порядку. Такі дії вчинив обвинувачений.
Таким чином, суд уважає, що у задоволенні позову потерпілої про стягнення матеріальної шкоди з обвинуваченого за неукладеними правочинами слід відмовити. Питання про списання заборгованості, яка обліковується за рахунками потерпілих, може бути вирішено потерпілою шляхом взаємодії з відповідними фінансовими установами чи в судовому порядку.
Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
У зв'язку із характером і глибиною душевних, емоційних, моральних страждань, які перенесла потерпіла, ґрунтуючись на принципах розумності, виваженості і справедливості суд вважає, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Суд вважає, що на підставі ст. ст. 23, 1167 ЦК України, відповідно до ст. ст. 128, 368 КПК України, на користь потерпілої необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 30000 гривень.
Витрати на залучення експерта відсутні.
Речові докази відсутні.
Запобіжний захід не обирався.
Керуючись ст.ст. 374, 394, 395 КПК України, суд,
ухвалив:
Визнати винуватим ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання:
за ч. 1 ст. 357 КК України - 2 (два) роки обмеження волі;
за ч. 2 ст. 190 КК України - штраф в розмірі 3 (три) тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 (п'ятдесят одну тисячу) гривень.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань за даним вироком та за вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 17.04.2025, призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Строк відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_6 рахувати з дня набрання цим вироком законної сили.
На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України у строк покарання, визначеного остаточно за сукупністю кримінальних правопорушень, зарахувати частково відбуте покарання у виді позбавлення волі за вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 17.04.2025 по день набрання законної сили цим вироком.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили не обирати.
Цивільний позов задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 30000 (тридцять тисяч) грн. моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У задоволенні цивільного позову про стягнення з ОСОБА_6 матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, відмовити.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_8