"19" лютого 2026 р. Справа № 760/27730/25
19 лютого 2026 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Дьоміна О.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
06.10.2025 року до Солом'янського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява.
Так, ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 16.10.2025 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментівнаправлено до Вишгородського районного суду Київської області за підсудністю.
Матеріали справи надійшли до Вишгородського районного суду Київської області 05.02.2026 року.
Ухвалою суду від 09.02.2026 року вказана позовна заява залишена без руху та позивачці надано строк, тривалістю десять днів, з дня отримання ухвали, для усунення зазначених судом недоліків.
18.02.2026 року до суду від позивачки надійшла заява, в якій вона просила залишити її позов без розгляду, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК україни.
Дослідивши заяву представника позивача, суд дійшов наступного висновку:
Так, ст. 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Стаття 1 ЦПК України зазначає, що цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших, визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
При застосуванні тієї чи іншої норми процесуального права суд повинен виходити із комплексного та ґрунтовного аналізу норм права загалом.
Так, діючим ЦПК України чітко розмежовано стадії: відкриття провадження у справі, підготовче провадження, розгляд справи по суті, зупинення і закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 185 ЦПК України - позовна заява повертається у випадках, коли до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору або заява про відкликання позовної заяви.
Згідно ч. 6 ст. 185 ЦПК України - про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
Таким чином, враховуючи, що позивачка подала заяву про залишення позову без розгляду до постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі, що є її процесуальним правом, дана заява не суперечить вимогам закону, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, суд дійшов переконання про необхідність повернення позову, відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, суд,-
Заяву позивачки ОСОБА_1 - задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - повернути позивачці.
Роз'яснити позивачці, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя О.П. Дьоміна