Справа № 939/3088/25
Іменем України
17 лютого 2026 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 , в режимі відеоконференції з приміщення ДУ "Київський слідчий ізолятор",
захисника - адвоката ОСОБА_5 , дистанційно в режимі відеоконференцзв'язку,
потерпілої - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Бородянського районного суду в селищі Бородянці Бучанського району Київської області по вул. Шевченка, 3 кримінальне провадження № 12025111120000314 від 23 липня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Пісківки Бородянського району Київської області, громадянина України, який проживає по АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
22 липня 2025 року, близько 21-ї години 40 хвилин, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, в селищі Пісківці Бучанського району Київської області між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , які перебували на території домоволодіння по АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник конфлікт, під час якого ОСОБА_4 , реалізуючи свій кримінально протиправний умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_7 не менше 8-ми та не більше 12-ти ударів правою рукою в область голови та лівого передпліччя, внаслідок чого спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді забійної рани на слизовій оболонці нижньої губи відповідно переднім зубам і задній поверхні нижньої третини лівого передпліччя, крововилив на слизовій оболонці верхньої і нижньої губи, садна в ділянці лоба між бровами та на спинці носа зліва, множинні синці на повіках обох очей, правій щоці та в скронево-виличній ділянці справа, крововиливи в м'яких тканинах лобної ділянки голови зліва та лобно-скроневої ділянки голови справа, багатоуламковий перелом кісток носа з масивними крововиливами в м'які тканини носа, множинні крововиливи під м'яку мозкову оболонку полюса правої і лівої лобних часток, полюса та базальної поверхні правої скроневої частки, полюса правої потиличної частки, базальної поверхні лівої потиличної частки головного мозку, на правій долі мозочка та в ділянці зорового перехреста, множинні крововиливи в тканину головного мозку відповідно обом лобним долям, правій скроневій долі, правій потиличній долі, лівій скроневій долі, підкірковій ділянці лівої півкулі головного мозку, а також в стовбурову частину головного мозку, набряк головного мозку з осередками набухання і дистрофічними змінами нейронів, нерівномірне кровонаповнення внутрішніх органів з ознаками порушення реологічних властивостей крові, від яких ОСОБА_7 помер.
Смерть ОСОБА_7 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми у вигляді множинних ушкоджень м'яких тканин голови, багатоуламкового перелому кісток носа, масивних множинних крововиливів під оболонку та в тканини головного мозку, в тому числі в стовбурову частину головного мозку, з явищами набряку-набухання головного мозку.
Закрита черепно мозкова травма має ознаки тяжких тілесних ушкоджень (як небезпечна для життя) і знаходиться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_7 . Рана лівого передпліччя має ознаки легких тілесних ушкоджень.
За ухвалою слідчого судді Бородянського районного суду Київської області від 24 липня 2025 року до ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20 вересня 2025 року.
За ухвалою слідчого судді Бородянського районного суду Київської області від 18 вересня 2025 року відносно ОСОБА_4 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 23 жовтня 2025 року.
За ухвалою слідчого судді Бородянського районного суду Київської області від 16 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_4 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 14 грудня 2025 року.
За ухвалою підготовчого судового засідання Бородянського районного суду Київської області від 14 листопада 2025 року обвинуваченому ОСОБА_4 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13 січня 2026 року.
За ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 23 грудня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_4 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 22 лютого 2026 року.
13 лютого 2026 року до суду надійшло клопотання від прокурора Бородянського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської областіОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюв Державній установі "Київський слідчий ізолятор" на два місяці. Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до десяти років, а тому, знаючи про тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його судом винуватим, обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду. Також, обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи не під вартою може незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, з метою надання ними суду неправдивих показів щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, оскільки свідки є його знайомі, які проживають з ним в одному населеному пункті, а тому можуть піддатися незаконному впливу з боку обвинуваченого, що в подальшому призведе до спотворення їх показів, які вони даватимуть під час судового розгляду. Тому, на думку прокурора, враховуючи особу обвинуваченого, який не має тісних соціальних зв'язків, розлучений, на утриманні дітей та батьків похилого віку не має, зважаючи, що на цей час судовий розгляд триває на стадії допиту свідків, менш суворі запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт, не зможуть забезпечити уникнення зазначених ризиків і виконання покладених на обвинуваченого обов'язків, у зв'язку з чим є достатні підстави для продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти клопотання прокурора і просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_4 погодився з позицією захисника.
Потерпіла ОСОБА_6 просила продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вислухавши думки учасників судового провадження, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 25 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування або повторного вчинення злочинів".
Пункт 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини суд повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Суд вважає, що в даному випадку продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не суперечить вимогам Кримінального процесуального кодексу України, оскільки по справі існують конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст. 5 Конвенції (рішення у справі "Lavents v. Latvia" п. 70).
Оцінюючи викладене, суд вважає, що тяжкість і обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, враховуючи дані про особу обвинуваченого, свідчать про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків і застосування більш м'яких запобіжних заходів на даному етапі судового розгляду не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 та попередити зазначені ризики, а тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора і продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місяці.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Задовольняючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд вважає за необхідне, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначати обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, що спричинило смерть потерпілого.
Керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити дію обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Київський слідчий ізолятор" до 16 квітня 2026 року.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Копії ухвали негайно після її проголошення вручити сторонам.
Головуючий - суддяОСОБА_8