Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/2175/25
2/287/645/26
18 лютого 2026 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Винара Л.В.
з участю секретаря Кострицької Т.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Олевського районного суду Житомирської області в м.Олевську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
До Олевського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обгрунтування позову позивачка зазначила, що 06 червня 1998 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. Від спільного шлюбу мають неповнолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також двох повнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Неповнолітня дитина залишається проживати разом з позивачко. Повнолітні діти визначили своє місце проживання самостійно. Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що у сторін діаметрально протилежні а погляди на сімейні цінності та взаємовідносини. Позивачка з відповідачем не зійшлись характерами під час спільного проживання однією сім'єю втратили почуття любові та поваги один до одного. Позивачка зазначає, що шлюбні відносини з відповідачем фактично припинені та примирення неможливе. На даний час позивачка не перебуває на обліку з приводу вагітності, інші підстави, які могли б бути перепоною для розірвання шлюбу відсутні. На думку позивачки, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, у зв'язку з чим вона наполягає на розірванні шлюбу. Також, позивачка просить після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_6 » та стягнути з відповідача на її користь сплачений судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Винару Л.В.
На запит Олевського районного суду Житомирської області надійшла інформація з Олевської міської ради Житомирської області стосовно зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 22.10.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або за власною ініціативою суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, надала до суду письмову заяву з проханням про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує. Просить шлюб розірвати, оскільки примирення неможливе, шлюб та сімейні відносини припинено з 2022 року.
Відповідач у судові засідання на розгляд справи 20.11.2025 та 18.02.2026 не з'явився та не повідомив про причини неявки, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у встановленому законодавством порядку, шляхом направлення на його адресу судових повісток та опублікування оголошення на веб - сайті суду, що стверджується матеріалами справи. Заяву про відкладення розгляду справи та відзив на позов відповідач до суду не надав.
Заперечення стосовно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Згідно із ч.5 ст.223 ЦПК України, суд може розглянути справу за відсутності позивача, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши всі докази по справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об'єктивно, дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. п. 1, 3 частини 1 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що сторони з 06 червня 1998 року перебувають у шлюбі, який зареєстрований у Радовельській сільській раді Олевського району Житомирської області за актовим записом № 8 (а.с. 4).
Від спільного проживання в шлюбі сторони мають неповнолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини (а.с. 5).
Позивачка не перебуває на обліку в жіночій консультації з приводу вагітності, що стверджується копією довідки КНП «Олевська ЦРЛ» за № 94 від 24.09.2025 (а.с. 6).
Як вбачається із інформації Олевської міської ради Житомирської області за № 2902 від 16.10.2025 місце проживання відповідача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15).
Дослідивши та оцінивши докази у справі суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст.ст. 110,112 СК України з яких слідує, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Із ст.113 СК України слідує, що особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Як вбачається зі змісту поданої позовної заяви, спільне життя у сторін не склалося у зв'язку з різними поглядами на життя, відсутністю взаєморозуміння, тому сторони тривалий час проживають окремо, не ведуть спільного господарства та шлюбних відносин не підтримують. На даний час ні з боку позивачки, ні з боку відповідача спроб для примирення не було. Така поведінка створила обстановку при якій спільне проживання і збереження сім'ї є неможливим, а тому примирення між сторонами неможливе. Шлюбних відносин не підтримують, втратили почуття одне до одного, у зв'язку з чим сім'я розпалась остаточно. Позивачка обдумала своє рішення і остаточно визначився із серйозністю своїх намірів щодо розірвання шлюбу.
Як роз'яснено у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Судом встановлено, що позивачка скористалася правом на звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу, наполягала на розірванні шлюбу, відповідач відносно розірвання шлюбу не заперечував.
При цьому відповідачем не подано у визначеному ЦПК України порядку жодного доказу на спростування доводів позивачки, викладених нею у позовній заяві.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, оскільки позивачка не бажає перебувати у шлюбі, а примушування до збереження шлюбу не допускається та збереження шлюбу суперечить інтересам однієї із сторін. Обставин, які перешкоджають розірванню шлюбу судом не встановлено.
Після розірвання шлюбу слід залишити позивачці прізвище « ОСОБА_6 ».
Позивачка, як сторона, на користь якої виноситься рішення суду, також має право в порядку ч. 2 ст. 141 ЦПК України на стягнення з відповідача, понесені нею та документально підтверджені судові витрати (а.с. 1).
Керуючись ст.ст. 110, 112, 113 СК України, ст.ст. 13, 81, 89, 133, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу- задоволити.
Шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 06 червня 1998 року Радовельською сільською радою Олевського району Житомирської області за актовим записом № 8 - розірвати.
Після розірвання шлюбу залишити позивачці ОСОБА_1 прізвище « ОСОБА_6 ».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені позивачкою витрати на оплату судового збору за розгляд цивільної справи судом в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивачка: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя: Л. В. Винар