Іменем України
Справа № 285/5991/25
провадження у справі № 2/0285/657/26
11 лютого 2026 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді………………...……....Літвин О. О.,
секретаря………………….……………...Клечковської М. М.,
з участю:
представника позивача..............................Мельничук Н. Ф.,
ІІІ особи (патронатного вихователя)....... ОСОБА_1 ,
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні
за правилами загального позовного провадження цивільну справу
за позовом Стриївської сільської ради Звягельського району Житомирської області, як органу опіки та піклування,
в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2
ІІІ особи патронатного вихователя ОСОБА_1
до ОСОБА_3
про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
У жовтні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки, в якому просив позбавити її батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з неї аліменти на її користь не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, перераховуючи кошти на особистий рахунок дитини.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_2 є матір'ю дівчинки, відомості про її батька записано відповідно до ч.1 ст.135 СК. Жодного з покладених на неї законом батьківських обов'язків щодо дитини ОСОБА_2 не виконує. У грудні 2023 року ОСОБА_4 взята на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, та влаштована до сім'ї патронатного вихователя ОСОБА_1 в с. Киянка Звягельського району.
Матір дівчинки вихованням і розвитком дитини не займається, не піклується про стан її здоров'я, не вживає заходів щодо повернення дитини в сім'ю.
Вказане свідчить про ухилення та самоусунення нею від виконання батьківських обов'язків щодо виховання дитини та є підставою для позбавлення відповідачки таких прав відносно доньки стягнення з неї аліментів на її утримання, оскільки вона є працездатною особою та може надавати матеріальну допомогу.
Представник органу опіки в судовому засіданні підтримала позов, просила задовольнити його та категорично наполягала на позбавленні відповідачки батьківських прав. Зазначила, якщо дитина перебуватиме поруч з матір'ю, в неї не буде жодного майбутнього. При цьому надала додаткові докази, про які зазначала у підготовчому засіданні від 04.12.2025.
ІІІ особа, ОСОБА_1 , який є патронатним вихователем дівчинки та який протокольною ухвалою в підготовчому засіданні від 04.12.2025 /а.с.31/ був залучений судом до участі в розгляді справи, в судовому засіданні підтримав позов органу опіки та піклування та пояснив, що коли дівчинку привезли в їх сім'ю вона була дуже злякана, брудна та неохайна, а також сильно матюкалась. За час перебування дитини в сім'ї патронатного вихователя мати її жодного разу не відвідувала. На даний час ОСОБА_4 маму практично не згадує, до неї не хоче, регулярно відвідує дитячий садочок.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористалася, в судове засідання повторно не з'явилася, причини неявки не повідомила. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи. Виклики відповідача про місце і час розгляду справи здійснювалися через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Крім того, інформація про час та місце проведення судового засідання була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним. З урахуванням положень ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно з постановою Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.
Правова позиція Європейського суду з прав людини виходить із принципу належної процесуальної обачності (due diligence): сторона, яка знає або повинна знати про існування судового провадження відносно неї, зобов'язана виявляти розумну уважність до його перебігу та вживати заходів для участі в ньому. Неявка такої особи до суду без поважних причин за відсутності будь-яких активних дій з її боку свідчить про самоусунення від участі в процесі, а тому розгляд справи за її відсутності не порушуватиме гарантій ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Дослідивши письмові матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти.
Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають, крім інших, орган опіки та піклування (ст.165 СК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_5 є матір'ю малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьком дитини вказаний ОСОБА_6 , який згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження записаний відповідно до ч.1 ст.135 СК України, тобто зі слів матері.
01.12.2023 малолітня ОСОБА_4 наказом №56 служби у справах дітей Стриївської сільської ради взята на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.
04.09.2025 рішенням виконавчого комітету Стриївської сільської ради №212 дитина влаштована з 03.09.2025 у сім'ю патронатного вихователя ОСОБА_1 в с. Киянка Звягельського району на термін три місяці з 03.09.2025 по 03.12.2025. В подальшому рішенням виконавчого комітету Стриївської сільської ради від 27.11.2025 №294 термін перебування ОСОБА_4 у сім'ї патронатного вихователя ОСОБА_1 було продовжено з 04.12.2025 по 03.03.2026.
Відповідачка зареєстрована в с Гульськ Звягельського району Житомирської області, де її сім'я характеризувала себе по різному. Під час відвідувань у будинку було брудно, постільна білизна була брудна, речі різного походження були розкидані по кімнаті.
Відповідачка навчалась у КНЗ «Довбиська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Житомирської обласної ради з 01.09.2003 по 11.05.2012, де закінчила 9 класів та отримала свідоцтво відповідного зразка. Вона має ІІ групу інвалідності з дитинства, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК №716787.
Відповідно до довідки Стриївської сільської ради Звягельського району від 29.01.2026 №1315 ОСОБА_5 на території Гульського старостинського округу ніде не працює з дня реєстрації 31.07.2012.
Згідно акту обстеження умов проживання будинку АДРЕСА_1 від 02.09.2025, де ОСОБА_5 проживає разом зі співмешканцем, під час обстеження в будинку брудно, речі розкидані, не створені умови для виховання та розвитку дитини.
За час проживання відповідачки та території Гульського старостинського округу дитина відвідувала Гульський заклад дошкільної освіти «Веселка». На початковому етапі відвідування заклад дитина приходила у неохайному вигляді. Працівники закладу дитину переодягали у чистий одяг, брудний одяг прали. Регулярно проводилася роз'яснювальна робота з матір'ю щодо дотримання манежного рівня гігієни, виховання дитини та привчання її до користування вбиральнею.
Під час перебування у закладі дошкільної освіти дитина була активною, контактувала з однолітками, брала участь у заняттях, відповідно до своїх можливостей. Разом з тим, у дитини спостерігалися труднощі з мовленням та навичками користування вбиральнею, у зв'язку з чим з матір'ю систематично проводилися профілактичні бесіди. Реакція матері на зауваження педагогів була не завжди адекватною.
26.09.2025 на комісії з питань захисту дітей Стриївської сільської ради було вирішено підготувати проект рішення виконавчого комітету про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до її малолітньої доньки ОСОБА_4 .
Орган опіки та піклування Стриївської сільської ради у своєму висновку від 26.09.2025 вважає за доцільне позбавити батьківських прав відповідачку відносно її малолітньої дитини ОСОБА_4 .
Згідно узагальнення Стриївської сільської ради Звягельського району від 02.02.2026 про проведену соціальну роботу з сім'єю ОСОБА_2 01.09.2025 працівниками служби було здійснено виїзд за місцем проживання громадянки ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Під час виїзду проведено оцінку потреб сім'ї громадянки ОСОБА_2 у соціальних послугах, спрямованих на забезпечення прав дитини.
У результаті проведення оцінки потреб встановлено, що стан матері негативно впливає на можливість повноцінного задоволення потреб малолітньої дитини, у зв'язку з чим її материнський потенціал є недостатнім. З громадянкою ОСОБА_2 проведено профілактичні та попереджувальні бесіди щодо необхідності належного виконання батьківських обов'язків. Її було попереджено про можливі наслідки безвідповідального батьківства, наголошено щодо необхідності підвищення батьківського потенціалу, забезпечення належного догляду за дитиною, покращення житлово-побутових умов та забезпечення дитини усім необхідним для повноцінного й гармонійного життя та розвитку, у тому числі проходження медичного обстеження та лікування. Окремо звернуто увагу на необхідність приділення більшої уваги дитині, а не співмешканцю.
Зі слів дядька, відповідачка разом із донькою з липня 2025 року періодично проживала у селі Смолдирів, час від часу приїжджаючи до села Гульськ з метою отримання грошей від бабусі та дядька. Під час обстеження умов проживання сім'ї громадянки ОСОБА_2 за місцем фактичного перебування у селі Смолдирів встановлено, що у будинку співмешканця громадянина ОСОБА_7 відсутнє електропостачання у зв'язку з відключенням за несплату. На момент обстеження у приміщенні спостерігалося сильне задимлення від пічного опалення, речі різного походження були розкидані по кімнатах. Готові страви були відсутні, запас продуктів харчування обмежений. На дивані перебував співмешканець власниці будинку у напівоголеному стані. Малолітня дитина перебувала у вкрай занедбаному стані: була брудною, одяг забруднений, волосся тривалий час не розчісувалось, на шкірі голови виявлено себорейні лусочки, що свідчить про недостатній рівень особистої гігієни.
Після поміщення дитини до сім'ї патронатного вихователя з ОСОБА_2 проводились неодноразові бесіди та роз'яснювальна робота, однак вона жодного разу не поцікавилася станом своєї доньки. На запитання щодо подальших намірів стосовно повернення доньки на власне виховання громадянка ОСОБА_2 відповіді не надала, мовчала та посміхалася.
Громадянці ОСОБА_2 надано рекомендації щодо приведення житла у належний санітарний стан, облаштування для дитини місця для сну та дозвілля, прання та впорядкування особистих речей, речей дитини та бабусі, а також щодо приведення власного зовнішнього вигляду у належний стан.
Звертаючись до суду з даним позовом, якому передувала виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, позивачем були вжиті усі можливі заходи та міри з метою захисту інтересів дитини щодо її права на батьківське піклування.
Конституцією України (ст.51) визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
У Принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Ст.3 Конвенції про права дитини наголошує, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню їх інтересів.
Ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків (ст.164 СК України). Це є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати, як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Безумовно, інтереси дитини є надзвичайно важливими, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків, і позбавлення останніх батьківських прав є крайнім, виключним та надзвичайним способом впливу на них.
Матеріалами справи підтверджено та не спростовано беззаперечними доказами, що відповідачка самоусунулася від виконання батьківських обов'язків, переклавши всю відповідальність за життя своєї дитини на інших осіб та державу, що суд сприймає як свідоме нехтування своїми обов'язками. З огляду на тривалий період проживання дитини в сім'ї патронатних вихователів (понад 4 місяці), суд вважає такий час достатнім для того, щоб створити усі необхідні умови для повернення дитини у свою сім'ю. Протягом даного періоду часу матір дівчинки вихованням і розвитком дитини не займалась, не піклувалась про стан її здоров'я, не вживала заходів щодо повернення дитини в сім'ю, тому не можна трактувати таку поведінку відповідачки, яку на думку суду змінити у кращу сторону неможливо, як повноцінний інтерес до участі у вихованні дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Странд Лоббен та інші проти Норвегії зазначено, що коли інтереси дитини суперечать інтересам батьків, органи влади повинні встановлювати справедливий баланс цих інтересів, при цьому особливе значення надається найкращим інтересам дитини.
Розуміючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків; враховуючи положення Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», суд вважає доведеним факт ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню малолітньої дитини, а позовні вимоги органу опіки та піклування про позбавлення її батьківських прав - обґрунтованими.
Разом з тим, суд вважає за доцільне вказати, що згідно вимог ст.169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про їх поновлення за умови зміни своєї поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Щодо вимоги про стягнення аліментів.
Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини (ч.2 ст.166 СК України), який є одним з головних конституційних обов'язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві (ст.180 СК України).
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Таке утримання є безумовним, оскільки закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є вони працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.
Відповідно до ст.180 СК України, ст.51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками вказаного обов'язку визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ст.181 СК України).
Положеннями СК України визначаються декілька способів виконання цього обов'язку, зокрема: утримання неповнолітньої дитини, на що стягуються аліменти у частках від заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі (ст.ст.180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (ст.185); обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні діти продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними 23 років, за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу (ст.198).
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від неї, та захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для життєдіяльності.
За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Кожна дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Держава Україна, проголошуючи такий принцип сімейного права, як державна охорона кожної дитини, реалізує його в одному із положень ст.182 СК України, яка встановлює мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік» встановлений розмір прожиткового мінімуму для дітей: 2817 грн віком до 6 років та 3512 грн віком від 6 до 18 років.
СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини (ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).
У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідачка є здоровою особою 31 років. Доказів наявності в неї на утриманні інших осіб або будь-яких поважних причин, що унеможливлюють надання матеріальної допомоги своїй доньці, суду надано не було.
Виходячи з позиції якнайкращого забезпечення інтересів ОСОБА_4 , враховуючи визначений розмір прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку; розмір середньої заробітної плати по Україні; потребу дівчинки у фінансовій допомозі з боку відповідачки, яка є людиною працездатного віку та зобов'язана брати участь у забезпеченні благополуччя своєї доньки, - суд приходить висновку, що вона в змозі сплачувати аліменти в розмірі, зазначеному у позовних вимогах: 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно. Такий розмір буде реальним, не поставить відповідачку у матеріальне становище значно гірше від положення дитини, відповідатиме, як інтересам ОСОБА_4 , так і матеріальному становищу та стану здоров'я платника аліментів, а також засадам розумності, виваженості і справедливості.
Таким чином, вимога про стягнення аліментів також підлягає задоволенню і відповідно до положень ст.191 СК України їх потрібно проводити з дня пред'явлення позову, тобто з 29.10.2025.
Рішення в межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оскільки рішення по справі ухвалено на користь позивача, який звільнений від сплати судового збору, то такий підлягає стягненню з відповідачки на користь держави в розмірі 2422,4 грн (по 1211,20 грн за кожну вимогу).
Керуючись статями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -
Позов задовольнити повністю.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 )
аліменти на користь неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,
перераховуючи кошти на особистий банківський рахунок дитини,
починаючи стягнення з 29.10.2025 до повноліття доньки.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у розмірі суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави 2422,40 грн судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення, а позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного його тексту.
Дата виготовлення повного тексту судового рішення - 19.02.2026.
Головуюча суддя О. О. Літвин