Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/8075/25
Провадження 1-кс/279/206/26
18 лютого 2026 року
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
слідчого ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Житомирській області підполковника поліції ОСОБА_4 за матеріалами кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12025060490000945 від 27.12.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
Старший слідчий СУ ГУНП в Житомирській області підполковник поліції ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області із клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України.
Згідно матеріалів клопотання, СУ ГУНП в Житомирській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025060490000945, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.12.2025 року, за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України.
29 грудня 2025 року ухвалою слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області, відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 24 лютого 2026 року включно.
Клопотання слідчого мотивоване тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів проти життя та здоров'я особи та за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, або довічного позбавлення волі, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу не відпали, а продовжують існувати, водночас досудове розслідування кримінального провадження на даний час не завершено, а тому старший слідчий, за погодженням із прокурором, просить продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 в межах досудового розслідування, до трьох місяців, тобто до 27.03.2026 року.
У судовому засіданні прокурор та старший слідчий, подане клопотання підтримали та просили задовольнити з підстав зазначених у ньому.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник, поклались на розсуд суду.
Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання та додані докази, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Згідно з положеннями ч. 2ст. 177 КПК України, підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1ст.177 КПК України.
Крім наявності ризиків, зазначених уст. 177 КПК України, суд при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, про які зазначено уст.178 КПК України
Як вбачається з матеріалів справи строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 закінчується 24.02.2026 року.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_5 , строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначенихст. 177 КПК України.
Наразі ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 та ч.1 ст.263 КК України, одне з яких класифікується як особливо тяжкий злочин, та за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років позбавлення волі.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення відсутності визначених вище ризиків.
Таким чином, виходячи з положень КПК України та враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_5 , необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів.
На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 40, 131, 132, 176-178, 182-184, 194, 196 - 197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах досудового розслідування, до 27 березня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору, слідчому, уповноваженій особі місця попереднього ув'язнення.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в той же строк з дня отримання копії ухвали, що не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали суду складений 19.02.2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_7