Справа № 296/9230/25
3/296/12/26
"18" лютого 2026 р. м.Житомир
Суддя Корольовського районного суду м. Житомира Аксьонов В.Є., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 09 серпня 2025 року о 23 год. 20 хв. в м. Житомирі по вул. Корольова, поблизу будинку №149 керував транспортним засобом ВАЗ номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп'яніння , а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення координації рухів , виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я водій відмовився. Водія було відсторонено від керування транспортним засобом шляхом зупинки транспортного засобу у дозволеному місці.
ОСОБА_1 на виклики до суду не з'явився, про час та місце розгляду даної справи про адміністративне правопорушення судом повідомлявся, з письмовою заявою про відкладення розгляду даної справи до суду не звертався.
Представник особи яка притягається до адміністративної відповідальності адвокат Ткачук В.В. просив проводити розгляд справи за відсутності особи яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, суд вважає можливим розглянути дану адміністративну справу без участі особи яка притягається до адміністративної відповідальності.
Представник особи яка притягається до адміністративної відповідальності адвокат Ткачук В.В. під час розгляду даної справи про адміністративне правопорушення, зазначив, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнає, просив закрити дану справу про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, зазначив, що працівниками поліції не правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 , оскільки останній притягався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 29.08.2024 року. Крім того, звернувся до суду з клопотаннями про виклик свідків - працівників поліції та про призначення комп'ютерно-мережевої експертизи відео. Крім того, в ході розгляду адвокат зазначив, що з відеозапису не можливо встановити чи саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, вважає, що будь-які докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в матеріалах справи відсутні, ОСОБА_1 на час події перебував у припаркованому авто.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне з'ясування обставин по справі.
Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 130 КУпАП зокрема передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відмова від проходження огляду на стан сп'яніння є закінченим правопорушенням з моменту відмови водія від проходження такого огляду незалежно від підстав такої відмови.
Пунктом 2 розділу І Інструкції №1452/735 передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
З даних відеозапису з нагрудних камер поліцейських у водія ОСОБА_1 вбачаються такі ознаки наркотичного сп'яніння, як: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення координації рухів , виражене тремтіння пальців рук, що відповідно до положень до п.3 розділу І Інструкції №1452/735 було достатнім для проведення його огляду на стан сп'яніння.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Вивчивши матеріали даної справи про адміністративне правопорушення, переглянувши відеозаписи з дисків з місця зупинки транспортного засобу, з якого вбачається, що водія ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції, за технічну несправність транспортного засобу, а саме недостатньо освітлений номерний знак, (відеозапис, Диск№1, 00:43), на, що водій ОСОБА_1 відповідає працівникам поліції, що він стояв, просить показати докази керування ним транспортним засобом, після чого працівник поліції показує ОСОБА_1 відеозапис руху його транспортного засобу (відеозапис, Диск №1 01:54), при цьому ОСОБА_1 не вказуючи , що це не його транспортний або те, що він ним не керував, вказує працівникам поліції, що відеозапис, який вони йому показали просто є неналежним та просить довести його те, що вказаний відеозапис є з відеореєстратора. В подальшому ОСОБА_1 відмовлявся щодо надання своїх документів працівникам поліції, просив назвати причину зупинки, на що працівники поліції повторно йому роз'яснюють причину зупинки транспортного засобу (відеозапис, Диск №1, 07:14). Далі ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції , що він чекає на адвоката, комусь телефонував, відмовлявся надавати свої документи.
В подальшому при спілкуванні працівників поліції з ОСОБА_1 в останнього були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння (відеозапис, Диск №1 , 33:26) , на пропозицію пройти огляд на встановлення стану наркотичного сп'яніння (відеозапис, Диск №1, 36:36) , водій спочатку погодився ( 37:17), працівник поліції роз'яснив останньому , що для проходження огляду необхідно проїхати в найближчий медичний заклад охорони здоров'я ( 37:32), на що ОСОБА_1 відповів , що буде проходити огляд коли приїде слідчо-оперативна група (37:59).
В подальшому працівники поліції повторно запитують у водія чи він буде проходити огляд на виявлення стану наркотичного сп'яніння ( 40:34), на що ОСОБА_1 відповідає, що він чекає СОГ.
Далі ОСОБА_1 підходить до працівників поліції і сам запитує чи вони чекають на СОГ на що останні відповідають, що так вони чекають на СОГ. Після чого, ОСОБА_1 повідомляє працівників поліції , що він відмовляється від усього (01:07:33), далі повідомляє працівникам поліції : «Виписуйте мені що хочете, а там будемо розбиратись» ( 01:07:52).
В подальшому ОСОБА_1 запитує працівників поліції на підставі чого вони виклика СОГ, на що водію відповіли, що на підставі того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування строком на 5 років, таким чином не виконує рішення суду ( 01:10).
Далі працівник поліції повторно , вкотре, пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на виявлення стану наркотичного сп'яніння в найближчому медичному закладі, на що ОСОБА_1 повідомляє, що він відмовляє від проходження огляду ( 01:18) , в подальшому працівником поліції водію ОСОБА_1 було роз'яснено наслідки відмови від проходження огляду (01:20). Після складання протоколу працівниками поліції відносно ОСОБА_1 , останнього було ознайомлено з протоколом та ОСОБА_1 від підпису відмовився.
Суд вважає, що вина водія ОСОБА_1 у вчиненні ним вищевказаного правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №418069 від 10.08.2025 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення наркотичного сп'яніння від 09.08.2025 року; рапортом поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону УПП в Житомирській області ДПП капрала поліції Дмитра Іванчука від 10.08.2025 року; оглянутим в судовому засіданні відеозаписами з місця події.
Щодо відеозапису та відмови в призначенні експертизи:
Суд наголошує, що відеозапис не є єдиним доказом у справі і має оцінюватися в сукупності з іншими доказами. При цьому «нарізки» відеозапису на декілька файлів самі по собі не свідчить про його монтаж або недопустимість, якщо суттєві для справи моменти зафіксовані. З наданих відеофрагментів суд бачить логічну хронологію подій, яка узгоджується із змістом протоколу та іншими дослідженими судом письмовими доказами.
При цьому стороною захисту не зазначено, які саме обставини, що могли б свідчити про невинуватість ОСОБА_1 в результаті таких недоліків відеозапису, а клопотання про призначення експертизи зводилось суто до оцінки цього доказу.
З огляду на це суд дійшов до обґрунтованого висновку, що призначення експертизи не є необхідним для всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, а тому клопотання захисту обґрунтовано залишено без задоволення.
Відеозапис оцінюється судом як належний і допустимий доказ, який додатково підтверджує обставини, зафіксовані в письмових документах.
Щодо твердження сторони захисту про відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Доводи сторони захисту, спростовуються долученими відеозаписами, які безсумнівно доводять рух транспортного засобу ВАЗ номерний знак НОМЕР_2 , водієм якого був ОСОБА_1 , який одразу після зупинки автомобіля вийшов з нього з сидіння водія, так з відеозапису (диск №1 IMG_5578 на якому відображену дату та час), видно як їде авто ВАЗ за ним транспортний засіб працівників поліції, після чого, транспортний засіб ВАЗ зупиняється та вмикає аварійний сигнал, після чого, водій виходить із переднього водійського сидіння, події відображені на вказаному відеозаписі узгоджуються з відеозаписом з боді-камер працівників поліції, на яких фактично відображено події після зупинки транспортного засобу ВАЗ, вказані докази узгоджуються між собою та в суду не виникає сумніву в тому , що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом.
Відтак твердження ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом суд оцінює як такі, що спрямовані на ухилення від визначеної законом відповідальності.
Щодо відмови в клопотанні сторони захисту про виклик до суду працівників поліції в якості свідків, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 272 КУпАП як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі. На виклик органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа, свідок зобов'язаний з'явитися в зазначений час, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання.
Таким чином, свідком може бути будь-яка особа, стосовно якої в уповноваженого органу (посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, є дані, що їй відомі обставини, які стосуються справи, що підлягають установленню.
Отже, особа, учасники судового провадження мають право заявляти клопотання про виклик свідків. Заявляючи клопотання або заяву про виклик свідка необхідно обґрунтувати необхідність виклику свідка; повідомити питання, які неможливо з'ясувати без допиту свідка; навести обставини, які мають значення для справи, та які заявник намагається довести, заперечуючи проти факту вчинення особою адміністративного правопорушення, та які неможливо встановити без відповідних пояснень свідка, чи доказів.
Водночас не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
Пояснення поліцейських не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі, адже такі особи є представниками суб'єкта владних повноважень, які виконують функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху, тобто під час складення протоколу про адміністративне правопорушення останні діяли як службові особи.
Також, слід звернути увагу особи, яка звернулася с клопотанням на те, що рішенням від 30.08.2023 року Велика Палата Верховного Суду, у справі № 208/712/19 стосовно водія, покараного за керування автомобілем у стані сп'яніння, після того, як ЄСПЛ встановив порушення Конвенції Україною, зазначила, що орган Національної поліції на стадії досудового оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення й так фактично виконує функцію обвинувачення та разом із протоколом скерував до суду одержані ним письмові докази.
У справі, що розглядається, уповноважений працівник поліції, про виклик якого для допиту в якості свідка просив захисник, як представники органу поліції на стадії досудового оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення фактично виконувала функцію обвинувачення та разом із протоколом скерувала до суду одержані письмові докази, що безумовно виключає допит цього працівника поліції в якості свідка, у зв'язку з чим вказане клопотання задоволенню не підлягає.
Щодо твердження сторони захисту про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 , а саме працівники поліції мали скласти відносно водія протокол відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП замість ч. 1 ст. 130 КУпАП суд зазначає наступне.
З долученої постанови адвокатом вбачається, що ОСОБА_1 раніше притягався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130, ч.5 ст. 126 КУпАП постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 29.08.2024 року яка набрала законної сили 10.09.2024 року.
Суд звертає увагу, що внесення змін до протоколу про адміністративне правопорушення неможливе, така обставина не може бути виправлена навіть у разі повернення протоколу на доопрацювання.
Приписами статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Окремо слід зазначити, що суд самостійно не може вийти за межі пред'явленого особі обвинувачення, тому виходить із визначеної у протоколі кваліфікації правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Кодексом України про адміністративне правопорушення не передбачено зміну кваліфікації дій, які ставляться у провину особі, судом.
Крім того, зміна кваліфікації з ч. 1 ст. 130 КУпАП на ч.2 ст. 130 КУпАП погіршує становище ОСОБА_1 .
Крім того, закриття провадження у справі з підстав неправильної кваліфікації, і як наслідок уникнення особою відповідальності за вчинене, не відповідатиме завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо охорони встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, та може викликати відчуття безкарності у особи, яка притягується до відповідальності та інших осіб.
Суд вважає, що зібрані докази, отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений способі, тому не викликають сумнівів у їх достовірності та істинності.
Вищевказані докази є належними та допустимими в розумінні вимог ст. 251 КУпАП.
За таких обставин, суд приходить до висновку про призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу, з позбавленням права керування транспортними засобами.
Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст. 40-1, 130, 283 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Штраф стягнути на рахунок: Отримувач коштів: ГУК у Житомирській області;/Житомир обл./21081300; Код отримувача: 37976485 ; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача: 899998; Рахунок отримувача: UА368999980313060149000006001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300 ; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави, в особі ДСА України, в сумі 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн. 60 (шістдесят) коп. Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/ 22030106; Код за ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Роз'яснити особі, щодо якої застосовано адміністративне стягнення, що відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 (п'ятнадцять) днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходженням його майна в порядку, встановленому законом
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується: подвійний розмір штрафу , визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом десяти днів з дня її винесення.
Cуддя В. Є. Аксьонов