Справа № 278/5724/25
Номер провадження 3/278/162/26
Іменем України
17 лютого 2026 року м. Житомир
Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Мокрецький В.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає по АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Третього листопада 2025 року о 23 годині 20 хвилин ОСОБА_1 на 8 км + 800 м автодороги Р-18 с. Станишівка, Житомирського району керував автомобілем «Renault Megane Scenic», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запахом алкоголю з порожнини рота, порушенням координації рухів поведінкою, яка не відповідає обстановці, та, у порушення п. 2.5 ПДР, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
Порушник вину не визнав та просив закрити провадження у справі.
Адвокати Кінзерська Н.В. та Кутлиєв Б.Н. просили закрити провадження у справі, оскільки відеозапис з портативного реєстратора поліціянта не є безперервним. Окрім цього, адвокати вказували на порушення поліціянтами процедури проведення освідування, оскільки ОСОБА_1 було запропоновано проїхати до лікаря-нарколога, а не до медичного закладу для огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, також у ОСОБА_1 були відсутні зазначені у протоколі ознаки алкогольного сп'яніння, а направлення було видане після складання адміністративного протоколу за ст. 130 КУпАП, в акті проведення огляду не вказано прізвище порушника, чим порушено процедуру оформлення матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення порушника та доводи адвокатів, суд дійшов висновку, що факт відмови ОСОБА_1 від проходження освідування на визначення стану алкогольного сп'яніння підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (диск №2 - 10 хвилина 15 секунд, 1 година 12 хвилин), з якого вбачається, що порушник на пропозицію працівників поліції пройти освідування на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Drager Alcotest» та у медичному закладі відмовився, при цьому не заперечував, що вживав алкоголь, таким чином порушив п. 2.5 ПДР.
Відеозаписи є безперервними та логічними за своїм змістом, будь-яких ознак монтажу, порушення безперервності запису, стирання та обрізання запис не містить.
Також суд вважає безпідставним твердження адвокатів, що працівники поліції порушено процедуру освідування, а саме запропоновано ОСОБА_1 проїхати до лікаря-нарколога, а не до медичного закладу для освідування на стан алкогольного сп'яніння, оскільки сам порушник не заперечував, що вживав алкоголь, а не наркотики при цьому відмовився проходити огляд у визначному законом порядку.
Твердження адвокатів про те, що ОСОБА_1 не підписував акт проходження освідування на місці зупинки транспортного засобу та про порушення процедури оформлення матеріалів у зв'язку з тим, що у направленні зазначений номер та серія адміністративного протоколу за ст. 130 КУпАП, який складався пізніше ніж направлення, не можуть слугувати єдиною підставою для визнання процедури огляду не дійсною, бо вона зафіксована на відео.
Таким чином, з огляду на викладене, ґрунтуючись на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, суд дійшов переконання, що у діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчинених правопорушень, особу порушника, ступінь його вини, кількість епізодів та призначає адміністративне стягнення, з врахуванням ст. 36 КУпАП, у виді штрафу в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Керуючись ст.ст. 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначити адміністративне стягнення у виді 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн 60 коп. судового збору.
Строк пред'явлення до примусового виконання в межах трьох місяців.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд протягом 10 днів з моменту винесення.
Копію даної постанови протягом трьох днів направити особі, щодо якої її винесено.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення (ч. 1 ст. 307 КУпАП).
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, визначений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна, встановленому законом.
Суддя: