Справа №295/13525/25
Категорія 69
2/295/81/26
13.02.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі
Головуючої судді Воробйової Т.А.,
за участю секретаря судового засідання Федоренко Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
у порядку загального позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про зміну способу стягнення аліментів,
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить змінити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23.11.2017 у справі №296/5490/17, шляхом зміни способу їх стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми на 1/4 частку його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування вимог позову вказано, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з позивачем та перебуває на її утриманні. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 23.11.2017 у справі №296/5490/17 стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1200,00 грн щомісячно, до досягненням ним повноліття, починаючи стягнення з дня набрання рішенням суду законної сили. Зростання економічної кризи в державі та світі, ріст цін та зростання дитини спонукає до необхідності витрачати на утримання дитини значні кошти. Витрати позивача на утримання неповнолітнього сина у місяць становлять близько 20000,00 грн: харчування - 10000 грн, ліки, вітаміни та огляди в лікарів - 2000 грн, одяг та взуття - 4000 грн, засоби особистої гігієни - 1000 грн, та інші витрати (проїзд, кишенькові, дозвілля, гуртки тощо) - 3000 грн. Позивачу вкрай важко утримувати самостійно дитину. Відповідач є працездатною особою, офіційно працевлаштований, отримує щомісячно дохід, достатній для належного забезпечення дитини сторін. Але відповідач сплачує аліменти в сумі 1200 грн, що є меншою навіть від гарантованого мінімуму державою в розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину, яких недостатньо для належного утримання дитини. Дитина потребує більшої уваги з боку матеріального забезпечення батька. Позивач вважає, що для забезпечення потреб дитини доцільним є змінити розмір аліментів шляхом стягнення з відповідача аліментів щомісячно у 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повнолітнього віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв'язку з чим виникла необхідність у поданні даного позову для захисту прав дитини.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 13.11.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено у порядку загального позовного провадження та призначене підготовче засідання.
Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.
13.02.2026 від відповідача до суду надійшла заява, у якій він вказує, що згоден сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини своїх доходів.
Позивач та її представник у підготовче судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, у позовній заяві розгляд справи просять проводити без їх участі.
Відповідач у підготовче судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Частинами 3, 4 ст. 200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання, яким завершується розгляд справи, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Встановлено, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 23.11.2017 у справі №296/5490/17 стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1200,00 грн щомісячно, до досягнення ним повноліття, починаючи з 11.07.2017 (а.с. 6).
Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання від 23.12.2019, місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
За змістом частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У відповідності до ч.1,2 ст.27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно зі статтями 150, 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною другою статті 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За правилами ст. 182 Сімейного кодексу України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з частиною першою статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 СК України).
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі на розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини та навпаки). Такий висновок неодноразово наводив і Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 22.05.2019 у справі №444/2619/16-ц; від 18.09.2019 у справі №127/12177/17-ц.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач є батьком дитини та нарівні з матір'ю зобов'язаний утримувати сина до досягнення повноліття.
За своїм змістом аліменти - це грошові кошти на утримання дитини, які необхідні для забезпечення належного рівня її розвитку, виховання, забезпечення одягом, продуктами харчування тощо.
Стягнення аліментів спрямовані, насамперед, на захист найвищих інтересів дитини, яка в силу неповнолітнього віку не здатна самостійно подбати про своє забезпечення та повністю залежить від батьків, на яких закон покладає обов'язок дбати про матеріальне забезпечення дитини до досягнення останньою принаймні повноліття.
Оцінюючи надані позивачем докази, судом встановлено, що аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1200,00 грн були визначені судом у 2017 році та наразі, з урахуванням зростання розміру прожиткового мінімуму та виходячи з ринкових цін на товари та послуги, яких щоденно потребує дитина, є недостатнім для забезпечення дитині достатнього життєвого рівня.
Крім того, раніше визначений судом розмір аліментів є меншим, ніж встановлений законом як мінімальний, отже, є недостатнім для забезпечення належного утримання дитини та її гармонійного розвитку.
При визначенні розміру аліментів суд керується положеннями ст. 182 СК України, бере до уваги, що дитина проживає разом з матір'ю та перебуває повністю на її утриманні, відповідач не заперечує проти стягнення аліментів у визначеному у позові розмірі. Суд враховує розмір витрат, необхідних для забезпечення дитини повноцінним харчуванням, необхідним лікуванням, сезонним одягом, шкільним приладдям, речами для розвитку та навчання, предметами особистої гігієни, забезпечення дозвілля, тощо, які є загальновідомими
За таких обставин, суд приходить висновку, що у зв'язку із об'єктивною потребою дитини сторін у забезпеченні належного матеріального її утримання, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини всіх доходів (заробітку) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, до досягнення дитиною повноліття.
Як відповідач, так і позивач, в рівних частках повинні утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, що разом із присудженим розміром аліментів забезпечить належне утримання дитини. Вказаний розмір аліментів є справедливим та достатнім на час ухвалення рішення саме для забезпечення прав неповнолітньої дитини в даній справі.
Щодо вимоги позивача про стягнення аліментів, починаючи від дня звернення до суду, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 191 СК України встановлено, що аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Тобто, в даному випадку, законодавець визначив, що при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів, присуджені за рішенням суду аліменти стягуються від дня пред'явлення позову.
В той же час, чинний Сімейний кодекс України не визначає день пред'явлення позову про зміну розміру та способу стягнення аліментів до суду як початок стягнення аліментів після зміни їх розміру та способу стягнення.
Частиною 1 статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Системний аналіз зазначених норм права дає підстави зробити висновок, що стягнення аліментів після зміни їх розміру та способу стягнення можливе лише починаючи з дня набрання законної сили рішенням суду про зміну розміру та способу стягнення аліментів.
Також суд враховує, що згідно з абз.4 п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів, новий розмір аліментів сплачується з дня набрання рішенням законної сили.
При цьому, зміна способу стягнення аліментів у цій справі призведе і до зміни розміру аліментів.
З урахуванням викладеного, стягнення аліментів після зміни їх розміру та способу стягнення у цій справі повинно розпочатися з дня набрання законної сили рішенням у справі, а не з моменту звернення до суду, як просить позивач, відтак позов задовольняється судом частково.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову про зміну способу стягнення аліментів, відповідач до початку розгляду справи по суті позов визнав, на підставі ч.1 ст.141, ст.142 ЦПК України, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 484,48 грн - 50 відсотків судового збору, який підлягав сплаті при поданні позову. Інша частина судових витрат компенсується за рахунок держави.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України та статтями 180, 182, 192 СК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Збільшити розмір аліментів, присуджених до стягнення рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23.11.2017 у справі №296/5490/17 та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід державного бюджету України 484,48 грн судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя Т.А. Воробйова