Справа № 161/424/26
Провадження № 2-а/161/66/26
19 лютого 2026 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Шестерніна В.Д.
за участю секретаря Мельник А.В.
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Стецюка О.В.,
представника відповідача - Книш А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
встановив:
І.Короткий зміст позовних вимог
07.01.2026 ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.12.2025 інспектор з паркування Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради Ліпич А.М. винесла постанову серії MVA 2535749, якою ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, та накладено на неї штраф в розмірі 680 грн.
За змістом цієї постанови, ОСОБА_1 порушила правила зупинки, а саме: здійснила зупинку транспортного засобу таким чином, що здійснити зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу є неможливим, чим створила перешкоди дорожньому руху та загрозу безпеці руху, що є порушенням п. 15.9 «ж» ПДР та ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Зазначена постанова не відповідає вимогам закону з таких підстав.
Місце, де був припаркований автомобіль, не є проїзною частиною дороги загального користування, а є внутрішньодворовим проїздом багатоквартирного будинку, який відповідно до погодженої з Департаментом ЖКГ Луцької міської ради та Управлінням патрульної поліції у Волинській області ДПП «Схеми розташування технічних засобів організації дорожнього руху» не призначений для транзитного руху транспортних засобів. Даний проїзд був правомірно обладнаний обмежувальними стовпчиками, що фізично униможливлювало рух стороннього транспорту та визначало цільове призначення цієї території як прибудинкової, а не як дороги. Однак 23.12.2025 інспектори Депертаменту муніципальної варти Луцької міської ради самовільно демонтували та вивезли зазначені обмежувальні стовпчики, що призвело до того, що вказана територія штучно набула зовнішніх ознак проїзду.
Позивач не порушувала п. 15.9 «ж» Правил дорожнього руху. В її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
В зв'язку з викладеним позивач просила суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії MVA №2535749 від 27.12.2025, закрити провадження у справі та покласти на відповідача судові витрати.
ІІ.Стислий виклад позиції відповідача
29.01.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, який мотивував тим, що оскаржувана постанова була винесена правомірно, з дотриманням належної правової процедури та відносно особи, в діях якої наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Розміщення транспортного засобу позивача здійснено з порушенням п. 15.9 «ж» Правил дорожнього руху, оскільки його зупинка в умовах обмеженої ширини проїзної частини унеможливлювала належний проїзд інших учасників дорожнього руху.
Згідно з проведеними замірами, відстань від припаркованого транспортного засобу до краю (кінця) проїзної частини становила 1,318 метра, що не відповідає мінімально допустимій відстані 3 метри, передбаченій Правилами дорожнього руху для забезпечення безперешкодного руху інших транспортних засобів.
Розташувавши свій автомобіль таким чином, позивач заблокувала в'їзд для транспортних засобів, що рухаються з вулиці Гетьма Сагайдачного, зробивши зустрічний роз'їзд для мешканців неможливим.
Відповідач просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.
ІІІ.Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу
Ухвалою суду від 21.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі.
12.02.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, постановив протокольну ухвалу про відкладення ухвалення та проголошення судового рішення на 19.02.2026.
IV.Фактичні обставини справи, застосоване законодавство та мотиви суду
Учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи (ч. 1 ст. 159 КАС України). В цій категорії справ (ст. 286 КАС України) для позивача заявою по суті спору є позовна заява, для відповідача - відзив на позовну заяву (ч. 1 ст. 269 КАС України).
Суд встановив такі фактичні обставини.
26.12.2025 інспектор з паркування Депертаменту муніципальної варти Луцької міської ради винесла повідомлення серії MVA №2535749 про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) (а.с. 12).
27.12.2025 інспектор з паркування Депертаменту муніципальної варти Луцької міської ради Ліпич Алла Михайлівна винесла постанову серії MVA 2535749, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, та накладено на неї штраф в розмірі 680 грн. (а.с.13).
За змістом цієї постанови, 26.12.2025, 10:03:17, за адресою: м. Луцьк, вул. Гетьмана Сагайдачного, 20, особа, яка керувала автомобілем Daihatsu Cuore, д.н.з. НОМЕР_1 , порушила правила зупинки, а саме: здійснила зупинку транспортного засобу таким чином, що здійснити зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу є неможливо, чим створила перешкоду дорожньому руху та загрозу безпеці руху, що є порушенням п. 15.9 «ж» Правил дорожнього руху та ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Вважаючи постанову незаконною, позивач звернулася з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 41 ЗУ «Про дорожній рух»).
Правила дорожнього руху затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п. 15.9 «ж» Правил дорожнього руху зупинка транспортних засобів забороняється у місцях, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився.
Для притягнення до адміністративної відповідальності з наведених підстав необхідно встановити у діях особи склад адміністративного правопорушення, зокрема його об'єктивну сторону. У цьому зв'язку створення перешкоди дорожньому руху або загрози безпеці руху є обов'язковою умовою для притягнення до відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки (частина 3 статті 122 КУпАП).
Відповідно до ст. 279-1 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до положень статті 14-2 КУпАП інспектором з паркування було здійснено фотофіксацію обставин порушення правил зупинки в режимі фотозйомки, шляхом створення зображень транспортного засобу в момент вчинення правопорушення, на яких було зафіксовано: 1) дату порушення; 2) місце розташування транспортного засобу; 3) географічні координати; 4) відстань від транспортного засобу до краю (кінця) проїзної частини (1,318 метра); 5) час вчинення порушення (а.с. 57-61).
Вимір відстані здійснено ручним лазерним світловіддалеміром Bosch GLM 500.
Фотозйомка здійснювалася за допомогою технічного засобу Samsung SMA546Е/DS, про що зазначено в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення.
З матеріалів фотофіксації вбачається, що ширина проїзної частини на вказаній ділянці дороги є обмеженою, що об'єктивно ускладнює рух транспортних засобів. Позивач, здійснивши на ній зупинку транспортного засобу, унеможливила зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився.
Отже, аналіз фактичних обставин справи дає підстави для висновку про доведеність вини позивача у порушенні п. 15.9 «ж» Правил дорожнього руху та вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Суд не приймає аргумент про те, що спірне місце зупинки транспортного засобу не є проїзною частиною дороги, а є внутрішньою територією прибудинкої території, яка не призначена для проїзду транспортних засобів, з таких мотивів.
На схемі організації дорожнього руху дійсно передбачено облаштування обмежувальних стовпчиків та розміщення дорожнього знаку 5.32.1 «Тупик». Дорога, що не має наскрізного проїзду (а.с. 19). Сторони справи визнали ті обставини, що раніше неподалік місця зупинки транспортного засобу (орієнтовно на відстані 2-3 метри в напрямку його руху) були встановлені обмежувальні стовпчики, і що на момент зупинки транспортного засобу такі стовпчики були відсутні. Суд не оцінює аргументи позивача про незаконність дій відповідача щодо демонтажу стовпчиків, оскільки це не становить предмета спору у справі. Щодо дорожнього знаку 5.32.1 «Тупик», то відповідач ствердив, що на момент фіксації порушення такий був відсутній, обгрунтовував це, в тому числі, матеріалами фотофіксації правопорушення. Позивач, стверджуючи протилежне, фізичне розміщення такого знака не довела. А тому, суд виходить з того, що за відсутності встановлених обмежувальних стовпчиків та дорожнього знаку 5.32.1 «Тупик» спірне місце зупинки транспортного засобу знаходилося на території, яка мала наскрізний проїзд. Суд погоджується з відповідачем в тому, що водій транспортного засобу повинен враховувати фактичну дорожню обстановку, а не виходити з того, якою вона була чи має бути, та ігнорувати при цьому Правила дорожнього руху.
Суд також не приймає аргумент позивача про те, що спірна територія не є проїзною частиною дороги загального користування. Правила дорожнього руху встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, в тому числі і на прибудинкових територіях, які включають проїзди, тротуари тощо.
Суд також вважає неспроможними і інші аргументи позивача, оскільки вони не спростовують фактичних обставин вчиненого нею правопорушення і не доводять протиправність винесеної постанови.
Відтак, суд вважає, що відповідач довів правомірність оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення (ч. 2 ст. 77 КАС України). Позивач не навів переконливих аргументів, які б спростовували висновки про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення винесена на підставі та в межах повноважень, наданих відповідачу, за наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідає вимогам КУпАП, а тому, є законною.
Отже, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
V.Судові витрати
Враховуючи результат вирішення спору, виходячи із приписів ст. 139 КАС України, судові витрати слід залишити за позивачем.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 2, 77, 242-246, 250, 255, 272, 286 КАС України, суд,-
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії MVA 2535749 від 27.12.2025, винесену інспектором з паркування Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради Ліпич Аллою Михайлівною, про визнання винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, і накладення на неї штрафу у розмірі 680 грн. - залишити без змін.
Судові витрати - залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відомості про сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Департамент муніципальної варти Луцької міської ради, місцезнаходження: м. Луцьк, вул. Б.Хмельницького, буд. 17; код ЄДРПОУ 39985748.
Повний текст рішення суду складений - 19.02.2025.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Д. Шестернін