про забезпечення адміністративного позову
19 лютого 2026 р. м. Чернівці Справа №600/5526/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сіжук О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південно-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Південно-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №34017/Ж5/24-13-07-04/3834504438-Тд/ДПС від 28.10.2025 в розмірі 80000,00 грн.
Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
17.02.2026 позивач звернувся в суд із заявою про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом: зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП № 80179545, відкритому старшим державним виконавцем Заставнівського відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Букатор Людмилою Михайлівною на підставі постанови Південно-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу №34017/Ж5/24-13-07- 04/3834504438-Тд/ДПС від 28.10.2025 в розмірі 80000,00 грн, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №600/5526/25-а, із забороною вчиняти дії щодо стягнення коштів, арешту майна та коштів; зупинення дії постанови старшого державного виконавця Заставнівського відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Букатор Людмили Михайлівни від 06.02.2026 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВГІ №80179545.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову, адже примусове виконання та стягнення державним виконавцем коштів за постановою про накладення штрафу №34017/Ж5/24-13-07-04/3834504438-Тд/ДПС від 28.10.2025 в розмірі 80000,00 грн до надання оцінки такій постанові судом в рамках розгляду справи №600/5526/25-а, може завдати значних матеріальних збитків. Разом з цим, таке стягнення, на думку позивача, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та перевіривши додані до неї матеріали, суд зазначає таке.
Питання забезпечення позову регулюються главою 10 Розділу І КАС України.
Згідно частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Наведеними вище нормами процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Водночас будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11. 2018 у справі № 826/8556/17, від 24.04.2019 у справі № 826/10936/18, які суд враховує згідно частини п'ятої статті 242 КАС України.
З огляду на зміст заяви про забезпечення позову та додані до нього матеріали, суд зазначає наступне.
Так, предметом позову у даній адміністративній справі є оскарження позивачем постанови Південно-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу №34017/Ж5/24-13-07-04/3834504438-Тд/ДПС від 28.10.2025 в розмірі 80000,00 грн.
З долучених до заяви про забезпечення позову документів судом встановлено, що у провадженні Заставнівського відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №80179545 з примусового виконання постанови №34017/Ж5/24-13-07-04/3834504438-Тд/ДПС від 28.10.2025 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 80000,00 грн.
Окрім цього, постановою старшого державного виконавця Заставнівського відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Букатор Л.М. від 06.02.2026 ВП№80179545 при примусовому виконанні постанови №34017/Ж5/24-13-07-04/3834504438-Тд/ДПС від 28.10.2025 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною другою статті 48 Закону № 1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Частиною четвертою цієї статті встановлено, що на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Відповідно до пункту 7 Розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до абзацу другого частини першої статті 48 Закону № 1404-VIII.
Пунктом 8 Розділу VІІІ Інструкції встановлено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку/електронного гаманця, на якому знаходяться кошти/електронні гроші, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти/електронні гроші на всіх рахунках/електронних гаманцях боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Разом із тим, у силу вимог пункту 2 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Отже, законом визначено порядок виконання судового рішення про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа та встановлено обов'язок державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій в разі прийняття судом відповідного рішення.
Так, постанова старшого державного виконавця Заставнівського відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Букатор Л.М. від 06.02.2026 ВП№80179545 про арешт коштів боржника прийнята при примусовому виконанні оскаржуваної у даній справі постанови про накладення штрафу №34017/Ж5/24-13-07-04/3834504438-Тд/ДПС від 28.10.2025, отже, державним виконавцем вживаються заходи з примусового виконання вказаної постанови.
Таким чином, суд вважає за необхідне з метою відвернення негативних наслідків для позивача, застосувати заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП № 80179545, відкритому старшим державним виконавцем Заставнівського відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Букатор Людмилою Михайлівною на підставі постанови Південно-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання про накладення штрафу №34017/Ж5/24-13-07- 04/3834504438-Тд/ДПС від 28.10.2025 в розмірі 80000,00 грн, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №600/5526/25-а, із забороною вчиняти дії щодо стягнення коштів, арешту майна та коштів до набрання законної сили судовим рішенням в даній адміністративній справі.
При прийнятті цього рішення суд виходь із балансу інтересів сторін у справі та критерію «необхідності в демократичному суспільстві».
Стосовно співмірності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у спосіб бажаний для позивача, необхідно вказати, що забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа не скасовує оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, не змінює обсяг прав та обов'язків сторін у спорі та зацікавлених осіб.
Застосування заходів забезпечення позову у даній справі матиме наслідком лише відтермінування стягнення сум штрафу, визначеного у вищевказаній постанові, якщо за результатом розгляду справи по суті суд відмовить у задоволенні адміністративного позову. Водночас, невжиття таких заходів може спричинити для позивача негативні наслідки щодо можливої втрати майна (грошових коштів), у зв'язку з чим захист прав, свобод та інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду, буде істотно ускладнений.
Відтак, заходи забезпечення позову в цій частині на переконання суду є співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Водночас, застосовуючи заходи забезпечення позову судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин, як підстав для задоволення позову. У даному випадку судом встановлюється саме існування спору між сторонами та обрано адекватні заходи забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу в законну силу судового рішення в цій справі.
Щодо заходу забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови старшого державного виконавця Заставнівського відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Букатор Людмили Михайлівни від 06.02.2026 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВГІ №80179545, то суд вважає, що такий захід є необґрунтованим, оскільки наслідком зупинення стягнення на підставі виконавчого документа є зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання такого виконавчого документу, в тому числі щодо стягнення коштів боржника, на які накладено арешт. Вказані дії вчиняє державний виконавець у виконавчому провадженні самостійно.
Відтак, в цій частині заявленого заходу забезпечення позову наявні підстави для відмови у його застосуванні.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам, суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
При цьому суд звертає увагу, що вжиття заходів забезпечення позову за заявою позивача не є вирішенням публічного-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Зупинення стягнення на підставі оскаржуваної вимоги не скасовує її чинність, ніяк не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених нею заходів до вирішення спору в даній справі.
Керуючись статтями 150, 154, 160, 241, 242, 243, 248 КАС України, суд
Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південно-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити частково.
Зупинити стягнення у виконавчому провадженні ВП № 80179545, відкритому старшим державним виконавцем Заставнівського відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Букатор Людмилою Михайлівною на підставі постанови Південно-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання про накладення штрафу №34017/Ж5/24-13-07- 04/3834504438-Тд/ДПС від 28.10.2025 в розмірі 80000,00 грн, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №600/5526/25-а, із забороною вчиняти дії щодо стягнення коштів, арешту майна та коштів.
В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовити.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
У відповідності до статей 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя Сіжук Ольга Володимирівна