про забезпечення адміністративного позову
19 лютого 2026 р. м. Чернівці Справа №600/599/26-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про заборона вчинення дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-2) в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №371 від 20 січня 2026 року про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період в частині призову гр. ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправки до військової частини НОМЕР_2 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ №24 командира військової частини НОМЕР_3 від 21 січня 2026 року №228 в частині призначення ОСОБА_1 на посаду стрільця-снайпера 2 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 4 аеромобільної роти аеромобільного батальйону Військової частини НОМЕР_1 за ВОС-100672Д та зарахуванню його списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 на всі види забезпечення;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
18.02.2026 року представником позивача подано клопотання про забезпечення позову шляхом :
заборонити командуванню Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) вчиняти дії щодо направлення/переведення/переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП - НОМЕР_5 ) для проходження військової служби до іншої військової частини/підрозділу/ формування або переміщення його на іншу територію, полігони, навчальні заклади, або у зону проведення бойових дій до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що 21 січня 2026 року працівникам Чернівецького обласного об'єднаного центру мобілізації було передано копії документів, які підтверджують факт того, що ОСОБА_1 не підлягає мобілізації, оскільки станом на 21.01.2026р. Шевченківським районним судом м. Чернівці відносно ОСОБА_1 здійснюється судовий розгляд кримінального провадження по справі 727/3076/25, де він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.368 КК України.
Зауважено, що в разі незастосування заходів забезпечення позову щодо заборони переміщення позивача для проходження військової служби до іншого місця служби, в тому числі до іншої військової частини, буде унеможливлений ефективний захист прав та інтересів позивача, в разі задоволення позовних вимог позивача.
Суд, розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 154 КАС України у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
У зв'язку з відсутністю виняткових обставини, які унеможливлюють розгляд заяви про забезпечення позову без участі сторін, суд вважає за можливе розглянути її без проведення судового засідання.
Відповідно до вимог статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до положень частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Із системного аналізу вимог наведених норм випливає, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть ускладнити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.
Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Законодавець встановив три підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
- наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності;
- наявні ознаки очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" №2 від 06.03.2008 надано роз'яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють згідно частини 4 статті 150 КАС України дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відтак, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;
- наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;
- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;
- необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року №ETS N005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Згідно приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Зокрема Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Відповідно пунктів 1, 2, 4 та 5 ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що фактично заявник оскаржує протиправність, на його думку, призову на військову службу.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який триває і на теперішній час.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
В частині 9 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" надано визначення поняття військовослужбовців, як осіб, які проходять військову службу.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу зазначених норм вбачається, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу військовослужбовці.
З наведених у заяві про забезпечення позову обставин, вбачається, що у зв'язку із призовом на військову службу та зарахування до особового складу військової частини НОМЕР_1 позивач набув статусу військовослужбовця. Отже, на даний час позивач має статус військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 .
При цьому суд зазначає, що подальше направлення/переведення/переміщення позивача для проходження військової служби до іншої військової частини або іншого місця служби з військової частини НОМЕР_1 у даному випадку може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача у разі задоволення пред'явленого ним позову, зумовить необхідність докладати значні зусилля для поновлення цих прав у спірних правовідносинах або навіть може призвести до незворотних наслідків.
На думку суду, обраний позивачем захід забезпечення позову є співмірним та таким, що спрямований на збереження існуючого становища, а саме залишення у позивача статусу військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 .
Водночас суд зазначає, що в даному випадку, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, правомірність оскаржуваних наказів судом не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись під час розгляду заяви про забезпечення позову.
При цьому, суд вважає, що заява про забезпечення позову в частині заборони щодо направлення/переведення/переміщення позивача для проходження військової служби до іншого місця служби або переміщення його на іншу територію, полігони, навчальні заклади, або у зону бойових дій задоволенню не підлягає, оскільки є не конкретизованою в частині "іншого місця служби". Суд зазначає, що позивач є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , а відповідно має проходити військову службу у зазначеній військовій частині та у місці визначеному командиром такої військової частини.
З огляду на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заяви позивача про забезпечення адміністративного позову та наявність підстав для її задоволення шляхом заборони командуванню військової частини НОМЕР_1 вчиняти дії щодо направлення/переведення/переміщення ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншої військової частини/підрозділу/формування до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Керуючись статтями 150, 154, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Заяву представника ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Заборонити командуванню військової частини НОМЕР_1 вчиняти дії щодо направлення/ переведення/переміщення ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншої військової частини/підрозділу/формування до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
3. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надіслати заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
У відповідності до статей 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя І.В. Маренич