Справа № 560/8093/25
іменем України
19 лютого 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , Відповідач), у якому просить: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо повторного взяття на військовий облік військовозобов'язаних громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Єдиний реєстр, ЄДРПВР) про виключення з військового обліку військовозобов'язаних ОСОБА_1 , відповідно до інформації, яка міститься в тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 ; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості про виключення з військового обліку військовозобов'язаних ОСОБА_1 до Єдиного реєстру відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 .
Ухвалою від 14.05.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 02.07.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Згідно із позовною заявою, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з огляду на таке.
Вказує, що на підставі вироку суду від 15.09.2022 року та п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції, чинній станом на 23.10.2023 року, він був виключений з військового обліку як засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочинів.
Зазначає, що виключення з військового обліку за названою підставою є остаточним, оскільки такі особи в силу закону втрачають статус військовозобов'язаних і не підлягають повторному взяттю на військовий облік без зміни правових підстав.
Посилається на те, що попри зазначене вище, станом на листопад 2024 року в цифровому застосунку «Резерв+», містилась інформація про те, що він перебуває на військовому обліку.
На переконання Позивача, це свідчить про повторне взяття його на військовий облік Відповідачем.
Позивач стверджує, що особисто до Відповідача в період з 12.10.2024 по 12.11.2024 року не звертався, зміну місця проживання чи інші юридично значущі дії не вчиняв, що виключає можливість правомірного повторного взяття його на військовий облік у цей період згідно з Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.
Вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправно бездіє, оскільки: не вніс до Єдиного реєстру відомості про виключення Позивача з військового обліку відповідно до запису в тимчасовому посвідченні; не надав відповіді на заяву від 15.02.2025 року; не забезпечив приведення даних Єдиного реєстру та застосунку «Резерв+» у відповідність до фактичного статусу Позивача.
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався, а тому, суд, на підставі ч. 2 ст. 175 КАС України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 15.09.2022 року у справі № 686/18494/20 (набрав законної сили 18.10.2022 року) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305, ч. 1 ст. 306, ч.ч. 2,3 ст. 311 КК України та призначено йому покарання: за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, без конфіскації майна; за ч. 2 ст. 311 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки; за ч. 3 ст. 311 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, без конфіскації майна; за ч. 1 ст. 306 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців, без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначене остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, без конфіскації майна.
Копія вироку з відміткою про набрання ним законної сили міститься у матеріалах справи.
Із тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд встановив таке.
12.10.2023 року Позивача взято на військовий облік - про що свідчить відповідний штамп «Взято на військовий ОБССЗ ІНФОРМАЦІЯ_5 » у графі 13 посвідчення.
23.10.2023 року у графі 12 тимчасового посвідчення міститься запис: «Виключений з в/обліку, як засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину за ст. 305 КК України, за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 311 КК України, ч. 3 ст. 306 КК України», засвідчений підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 та відтиском гербової печатки.
Зазначений запис прямо вказує на виключення Позивача з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції, чинній на 23.10.2023 року.
Отже, сам Відповідач 23.10.2023 року здійснив дії з виключення Позивача з військового обліку, що підтверджується його ж офіційним записом у військово-обліковому документі Позивача.
Разом з тим, відповідно до наявних у матеріалах справи скріншотів з цифрового застосунку «Резерв+», станом на 12.11.2024 року у застосунку відображались відомості про те, що Позивач перебуває на військовому обліку з категорією обліку «військовозобов'язаний».
Факт вчинення Позивачем дій, які могли б стати підставою для повторного взяття його на військовий облік у листопаді 2024 року (особисте звернення, зміна місця проживання тощо), судом не встановлений.
15.02.2025 року Позивач подав письмову заяву до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якій просив привести у відповідність дані про нього, що містяться в Єдиному реєстрі (у тому числі, в системі «Резерв+»), до даних, зазначених у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , а саме - відобразити, що він виключений з військового обліку.
Доказів надання Відповідачем будь-якої відповіді на заяву Позивача від 15.02.2025 року, а також доказів внесення відповідних змін до Єдиного реєстру, до матеріалів справи не подано.
23.04.2025 року Позивач повторно звернувся до Відповідача з вимогою про виправлення даних за допомогою функціоналу застосунку «Резерв+». 24.04.2025 року в застосунок надійшла відповідь: «Не змогли виправити дані. Ваш запит відхилили. Причина: {_reason}}», що підтверджується скріншотом із застосунку, долученим до матеріалів справи.
Інших доказів, які б свідчили про видання Відповідачем окремого індивідуального акта щодо «повторного взяття на військовий облік», чи містили формалізоване рішення про зміну статусу Позивача в Єдиному реєстрі, матеріали справи не містять.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, відзив на позов не подав, доказів правомірності своїх дій (бездіяльності), а також документів щодо фактичного стану записів про Позивача в Єдиному реєстрі суду не надав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.
Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб'єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.
Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Так, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
На момент виключення Позивача з військового обліку (23.10.2023 року) частина шоста ст. 37 визначала, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які, зокрема, були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (п. 6 ч. 6 ст. 37).
Верховний Суд у постанові від 21.05.2025 у справі № 280/2880/24, аналізуючи норми ст. 37 Закону № 2232-XII та Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, наголосив, що законодавець розрізняє поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», причому особи, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов'язаних, тоді як зняті з обліку продовжують бути військовозобов'язаними.
У редакції, чинній станом у період спірних правовідносин, Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII визначає, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Внесення, актуалізація та видалення відомостей у реєстрі здійснюються уповноваженими посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (у редакції, чинній у спірний період).
Так, пункт 79 Порядку № 1487 покладає на районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки обов'язок організовувати та вести військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснювати взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством
Ведення військового обліку в електронному вигляді здійснюється з використанням Єдиного реєстру, в який вносяться актуальні дані щодо статусу кожної особи.
Так, щодо вимоги Позивача про визнання протиправними дій щодо «повторного взяття на військовий облік», то суд зазначає про таке.
Позивач пов'язує наявність відповідних протиправних дій Відповідача з тим, що: після виключення його з військового обліку 23.10.2023 року, у листопаді 2024 року застосунок «Резерв+» показував його як такого, що перебуває на військовому обліку.
Разом з тим, суд виходить із таких міркувань.
У матеріалах справи відсутні будь-які індивідуальні акти Відповідача (накази, розпорядження, протоколи, записи у військово-облікових документах), які б прямо свідчили про вчинення нового (повторного) взяття Позивача на військовий облік після 23.10.2023 року.
Водночас, наявні докази (скріншоти із застосунку «Резерв+») свідчать лише про відображення певного статусу Позивача у цьому застосунку, але: не містять відомостей про дату, суб'єкта та зміст конкретного рішення Відповідача; не дозволяють однозначно встановити, чи йдеться про збереження старих, неоновлених даних у Єдиному реєстрі, чи про формалізоване «повторне взяття Позивача на військовий облік».
Верховний Суд у постанові від 21.05.2025 у справі № 280/2880/24, аналізуючи систему військового обліку, чітко розмежував зняття та виключення з військового обліку, вказавши, що особи, які підлягають виключенню, втрачають статус військовозобов'язаних.
У той же час, суд зазначає про те, що наявність у Єдиному реєстрі/цифровому застосунку «Резерв+» відомостей про Позивача як про військовозобов'язаного після його виключення, свідчить передусім про невиконання обов'язку Відповідача з актуалізації даних (тобто про бездіяльність), а не про вчинення нового «повторного взяття» у формі чіткого індивідуального акта.
У контексті положень ст. 2, 5 КАС України та сталих правових підходів Верховного Суду суд може визнати протиправними конкретні дії суб'єкта владних повноважень, зміст, час та форма яких встановлені належними доказами.
У даному ж випадку суд не має можливості достовірно ідентифікувати саме дії Відповідача щодо «повторного взяття на військовий облік Позивача» як окремий акт.
За таких обставин, належні та допустимі докази саме «повторного взяття на військовий облік Позивача» відсутні, а встановлені факти радше свідчать про несвоєчасне та неповне оновлення даних Єдиного реєстру, тобто бездіяльність Відповідача.
Тому вимога про визнання протиправними дій щодо повторного взяття на військовий облік Позивача задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги про визнання бездіяльності Відповідача протиправною, то суд вказує на таке.
Суд встановив факт виключення Позивача з військового обліку 23.10.2023 року (запис у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 ), який Відповідач належними та допустимими доказами не спростував.
Відповідно до положень Закону № 1951-VIII та Порядку № 1487, Відповідач як районний (міський) ТЦК та СП зобов'язаний забезпечити ведення військового обліку, у тому числі, в Єдиному реєстрі, шляхом внесення та актуалізації відомостей щодо призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у тому числі відомостей про виключення з військового обліку.
Отже, після виключення Позивача з військового обліку 23.10.2023 року Відповідач мав обов'язок забезпечити внесення відповідних змін до Єдиного реєстру, що випливає як із Закону № 1951-VIII, так і з функцій, покладених на ТЦК та СП Порядком № 1487.
При цьому, наявні у справі докази (зокрема, скріншоти з застосунку «Резерв+» станом на 12.11.2024 року та 24.04.2025 року) свідчать про те, що дані щодо Позивача не були приведені у відповідність до його фактичного статусу (виключений з військового обліку).
Окрім того, Відповідач не подав доказів того, що вказані вище відомості стосовно Позивача у Єдиному реєстрі були виправлені.
Відповідач також не надав відповіді на заяву Позивача від 15.02.2025 року, спрямовану на виправлення даних у Єдиному реєстрі, та не довів, що вживав будь-яких заходів для усунення виявленої Позивачем невідповідності даних.
З огляду на це суд доходить висновку, що бездіяльність Відповідача, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру відомостей про виключення Позивача з військового обліку, є протиправною, оскільки: суперечить Закону № 1951-VIII та Порядку № 1487; порушує право Позивача на ведення щодо нього достовірного військового обліку; не відповідає вимогам ст. 19 Конституції України щодо обов'язку суб'єкта владних повноважень діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також враховує висновки Верховного Суду, сформовані у справі № 280/2880/24, щодо значення правильного визначення статусу особи у військовому обліку та недопустимості збереження в реєстрах недостовірних відомостей, які можуть впливати на реалізацію її прав та обов'язків.
Вказане порушення має триваючий характер, а отже, суд може усунути його шляхом визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання Відповідача вчинити конкретні дії.
Щодо вимоги про зобов'язання Відповідача внести відповідні відомості до Єдиного реєстру, то суд виходить із такого.
Позивач просить зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного реєстру відомості про виключення Позивача з військового обліку відповідно до інформації, яка міститься в тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 .
З урахуванням: встановленого судом факту виключення Позивача з військового обліку 23.10.2023 року; визнаної судом протиправної бездіяльності Відповідача; обов'язку Відповідача вести військовий облік з використанням Єдиного реєстру, суд вважає, що ефективним способом захисту у розумінні ст. 2, 245 КАС України є зобов'язання Відповідача: забезпечити внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з військового обліку військовозобов'язаних на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII, що підтверджується записом у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 23.10.2023 року.
Такий спосіб захисту відповідає змісту позовних вимог, не виходить за їх межі, узгоджується з обов'язками Відповідача за законом та забезпечує реальне відновлення порушеного права Позивача.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги у цій справі підлягають задоволенню частково.
Інші аргументи Позивача не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.
Щодо інших доводів Позивача, суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України на користь Позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати з і сплати судового збору в сумі 1614, 93 грн за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з військового обліку військовозобов'язаних відповідно до запису № 219373 від 23.10.2023 року у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного ОСОБА_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 забезпечити внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з військового обліку військовозобов'язаних на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», що підтверджується записом № 219373 від 23.10.2023 року у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1614 (одна тисяча шістсот чотирнадцять) грн 93 копійки за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Головуючий суддя Є.В. Печений