Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
19 лютого 2026 року № 520/31690/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просить суд:
1) ПРОШУ суд визнати умисну бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області в частині невиплати чи затримання виплат мені пенсії протиправною та протизаконною.
2) ПРОШУ суд визнати умисну бездіяльність Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області в частині своєчасного ненадання мені інформації протиправною та протизаконною.
3) ПРОШУ суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області погасити у найкоротші строки утворену заборгованість по пенсії та надалі здійснювати виплати пенсії відповідно до норм, встановлених законами.
4) ПРОШУ суд ухвалити рішення про відшкодування Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області завданої мені моральної шкоди з урахуванням санкцій, передбачених ст. 175 Кримінального кодексу України. (Звертаю увагу на факт не добровільного, а примусового повернення Пенсійним фондом заборгованості за 7 перших місяців 2025 року).
В обґрунтування позову зазначає, що є одержувачем пенсії за віком, призначеної Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/2022/25.
Вказує, що вказаним рішенням було підтверджено його право на пенсію з 29 грудня 2024 року.
Також позивач зазначає, що йому сплачено суму заборгованості по пенсії за 7 попередніх місяців і сплатив вчасно пенсію за серпень 2025 року.
Упродовж жовтня і листопада 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області знову не виплатило йому пенсію
Позивач не погоджується з такою бездіяльністю відповідача, звернувся до суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем надано письмовий відзив, в якому не погоджується з позовними вимогами.
Зазначає, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 по справі №520/2022/25, яке набрало законної сили 18.07.2025 року, згідно з розпорядженням від 28.07.2025 ОСОБА_1 було призначено пенсію з 30.12.2024 без урахування вимог Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025р. №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (далі - ПКМУ 821) у наступних розмірах: з 30.12.2024- 4958,00 грн., з 01.03.2025 - 5528 гривень.
У серпні 2025 на поточний рахунок банківської установи АТ «Ощадбанк» нараховано до виплати пенсію за період з 01.08.2025 по 31.08.2025 у сумі 5528,00 грн. та пенсію за період з 30.12.2024 по 31.07.2025 у сумі 37875,87 грн., у вересні 2025 - за вересень 2025 у сумі 5528 гривень.
Оскільки цей перерахунок було виконано невірно з причини відсутності програмного забезпечення на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», виплату пенсії було призупинено с 01.10.2025.
Розпорядженням від 28.11.2025 пенсійну справу приведено у відповідність до вимог ПКМУ 821.
За результатами надходження відповідного програмного забезпечення, на виконання вищезазначеного рішення суду пенсійну справу було доопрацьовано, внаслідок чого розмір пенсії склав з 30.12.2024 - 4958,00 грн, з 01.03.2025 - 5528,00 грн. та поновлено виплату пенсії з 01.10.2025, яка фактично буде виплачено з 01.01.2026.
Виплата нарахованих коштів за рішенням суду буде здійснюватися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 за №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».
З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивачем подано письмові пояснення, відповідно до яких він просив задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , 30.12.2024 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.
Враховуючи, що з 01 квітня 2021 року органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 “Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», розгляд заяви заявника було здійснено Головним управлінням ПФУ в Хмельницькій області.
За результатами розгляду прийнято рішення від 01.01.2025 № 045750020038 про відмову у призначенні пенсії, причина відмови недостатньо страхового стажу, оскільки відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійний вік становить 63 роки. Вік позивача на час звернення становить 63 роки 1 день. Необхідний страховий стаж, визначений ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 21 рік
На момент звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду становив 20 років 4 місяці 8 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано періоди роботи на посаді учня фрезерувальника, фрезерувальника Краснолучського машзаводу з 23.10.1987 по 06.08.1988 та на посаді редактора Рекламного агентства “Собор» з вересня 1997 по лютий 1998 роки.
Позивач оскаржив вищевказане рішення в частині не зарахування стажу роботи 23.10.1987 по 06.08.1988 та з вересня 1997 по лютий 1998 роки до суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 по справі № 520/2022/25, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 045750020038 від 01.01.2025 щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду в цій справі. Відмовлено в задоволені інших вимог.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі № 520/2022/25, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зараховано до страхового стажу періоди роботи з 24.10.1987 по 06.08.1988, з 25.03.1997 по 28.02.1998, повторно розглянуто заяву від 30.12.2024 та призначено пенсію за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 30.12.2024 ОСОБА_1 .
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 по справі № 520/11755/25, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.01.2026, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не врахування військової служби ОСОБА_1 у період з 22.08.2014 по 31.01.2015 до страхового стажу, з яких період з 02.09.2014 по 14.09.2014 - на пільгових умовах. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок стажу військової служби ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду у даній справі.
Як встановлено з відзиву відповідача та не заперечувалось позивачем, у серпні 2025 на поточний рахунок банківської установи АТ «Ощадбанк» нараховано до виплати пенсію за період з 01.08.2025 по 31.08.2025 у сумі 5528,00 грн. та пенсію за період з 30.12.2024 по 31.07.2025 у сумі 37875,87 грн., у вересні 2025 - за вересень 2025 у сумі 5528 гривень.
Оскільки цей перерахунок було виконано невірно з причини відсутності програмного забезпечення на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», виплату пенсії було призупинено з 01.10.2025.
Розпорядженням від 28.11.2025 пенсійну справу приведено у відповідність до вимог ПКМУ 821.
За результатами надходження відповідного програмного забезпечення, на виконання вищезазначеного рішення суду пенсійну справу було доопрацьовано, внаслідок чого розмір пенсії склав з 30.12.2024 - 4958,00 грн, з 01.03.2025 - 5528,00 грн. та поновлено виплату пенсії з 01.10.2025, яку фактично буде виплачено з 01.01.2026.
Представником відповідача до матеріалів справи не надано доказів виплати заборгованості з пенсії позивачу з 01.10.2025, а також не надано доказів виплати поточної пенсії позивачу.
Таким чином, спірним питанням даної справи є невиплата нарахованої заборгованості з пенсії за період з 01.10.2025 та поточної пенсії, призначеної на підставі судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1 і 2ст. 46 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до статті 47 Закону № 1058-VI пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. У разі якщо особа, якій пенсія за віком призначається автоматично (без звернення особи), протягом трьох місяців не повідомила територіальний орган Пенсійного фонду, у тому числі через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про обраний нею спосіб виплати пенсії вважається, що особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку. Пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.
Підстави припинення та поновлення виплати пенсії унормовано статтею 49 Закону № 1058-IV.
За приписами статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; (Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009);
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
У разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.
Відповідач фактично визнає ту обставину, що пенсійні кошти за спірний період нараховані та обліковані в органі Пенсійного фонду, як заборгованість по виплаті пенсії, але не виплаченої пенсії за період з 01.10.2025, а також станом на час розгляду справи позивачу не поновлено виплату поточної пенсії у призначеному розмірі.
Відповідач у відзиві вказує, що заборгованість за спірний період буде виплачуватися із застосуванням механізму, визначеного ПКМУ № 821.
Втім відповідачем ігнорується механізм передбачений безпосередньо ч. 1 ст. 46 Закону № 1058-IV (частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії).
Частиною 3 статті 7 КАС України встановлено, що в разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, до спірних у межах цієї справи правовідносин суд має застосувати приписи ст. 46 Закону № 1058-IV, а не ПКМУ № 821.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово зазначав, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду від 19.02.2021 у справі 812/83/18 та від 09.06.2021 № 812/80/18).
Невиплата позивачу, нарахованої на виконання рішення суду суми пенсії становить втручання у його право на мирне володіння присудженими грошовими коштами.
З огляду на викладене вище, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, запобіганню повторного неодноразового звернення до суду з аналогічних підстав, керуючись приписами ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вирішив вийти за межі позовних вимог та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу пенсії з 01.10.2025 року та зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату позивачу пенсії з 01.10.2025 року.
Щодо вимоги позивача погасити у найкоротші строки утворену заборгованість по пенсії та надалі здійснювати виплати пенсії відповідно до норм, встановлених законами, суд зазначає, що ці вимоги заявлені на майбутнє оскільки її виконання вже забезпечено цим судовим рішенням, а втручання суду на даному етапі для прискорення виконання зобов'язання є недоцільним.
Позивач фактично намагається заздалегідь прискорити виконання вже встановленого зобов'язання, що не створює підстав для задоволення позову у цій частині.
Окрім цього суд також враховує, що факт незгоди позивача зі змістом майбутніх дій відповідача не створює підстав для визнання дій (бездіяльності) відповідача протиправними та не свідчить про порушення його прав. Враховуючи викладене, позовні вимоги у частині надалі здійснення виплат пенсії також не підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про визнання умисної бездіяльності Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області в частині своєчасного ненадання мені інформації протиправною та протизаконною, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача зі скаргою від 29.10.2025 року, що підтверджується наявними у справі доказами.
Відповідно до статті 20 Закон України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Судом установлено, що відповідь на скаргу позивача була надана відповідачем 07.11.2025 року, тобто у межах строку, передбаченого законом. Доказів порушення встановлених законом строків розгляду звернення позивачем суду не надано, а матеріалами справи такі обставини не підтверджуються.
Сам по собі факт незгоди позивача зі змістом наданої відповіді не свідчить про її ненадання або несвоєчасність та не може бути підставою для визнання дій (бездіяльності) відповідача протиправними.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність у діях відповідача ознак протиправної бездіяльності, оскільки обов'язок щодо надання відповіді у встановлений законом строк виконано належним чином.
Щодо вимоги позивача про відшкодування Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області завданої йому моральної шкоди з урахуванням санкцій, передбачених ст. 175 Кримінального кодексу України, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналіз статті 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (стаття 1167 ЦК України).
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Ними передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є необхідною, однак не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які підлягають доведенню у відповідних спорах. Підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.
У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц вказано, що причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв'язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17).
У постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року в справі № 641/5005/20 (провадження № № 61-19219св21) зазначено, що “суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв'язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність всіх складових елементів правопорушення.
При цьому, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю пенсійного органу та моральною шкодою.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.01.2023 року по справі № 454/287/22.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з 01.10.2025 року
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії з 01.10.2025 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 19 лютого 2026 року.
Суддя Бадюков Ю.В.