Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
19 лютого 2026 р. Справа № 520/2350/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супруна Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області (61001, Харківська обл., Харківський р-н, м. Харків, майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, код ЄДРПОУ 43181818) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (61024, Харківська обл., Харківський р-н, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, код ЄДРПОУ 45752470), третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код рнокпп: НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови, -
Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Жданової О.В. ВП № 74056750 від 30.01.2026 про накладення на Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 грн..
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення суду своєчасно та у повному обсязі виконано заявником у межах повноважень та реальних можливостей. Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області у порядку та у спосіб, які встановлені чинним законодавством України вжило всі залежні від нього дії для виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 у справі №520/3610/23. Виділення коштів з державного бюджету на фінансування не залежить від волі Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області, а для вимагання від нього вчинення дій, які виходять за межі його повноважень, немає правових підстав.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 відкрито провадження у вказаний адміністративній справі.
Від позивача до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 17.02.2026 надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Копія ухвали про відкриття провадження надіслана відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа: "Документ в електронному вигляді "КАСУ Відкриття провадження в адміністративній справі" від 10.02.26 по справі № 520/2350/26 (суддя Супрун Ю.О.) було надіслано одержувачу Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 12.02.26 14:38.".
До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно зі змістом якого виконавчий орган просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Копія ухвали про відкриття провадження отримана третьою особою особисто.
Третя особа своїм правом надання у відповідності до ст. 165 КАС України для подання пояснень не скористалась, свою позицію стосовно заявлених позовних вимог суду не повідомила.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом КАС України) зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Оскільки вжиті окружним адміністративним судом діючі механізми з'ясування об'єктивної істини за власною ініціативою безвідносно до доводів сторін та процесуальної поведінки учасників спору призвели до надходження до матеріалів справи сукупності доказів, обсяг яких повно та всебічно висвітлює обставини спірних правовідносин, то спір підлягає вирішенню на підставі матеріалів справи, а тому суд, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
У межах справи №520/3610/23 заявником, що є третьою особою в рамках справи 520/2350/26 були заявлені вимоги:
"-визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області щодо ненарахування та невиплати старшому сержанту Служби судової охорони ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди у розмірі 30000.00 грн пропорційно у розрахунку на місяць, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
-зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області нарахувати та виплатити старшому сержанту Служби судової охорони ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року до 20.01.2023 року додаткової винагороди у розмірі 30000.00 грн. пропорційно у розрахунку на місяць на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»..".
Отже, заявник ініціював спір з приводу ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 .
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 у справі №520/3610/23 позов було задоволено, судом вирішено:
"Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області щодо ненарахування та невиплати старшому сержанту Служби судової охорони ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди у розмірі 30000.00 грн пропорційно у розрахунку на місяць, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, 36, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 43181818) нарахувати та виплатити старшому сержанту Служби судової охорони ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) з 24 лютого 2022 року до 20.01.2023 року додаткової винагороди у розмірі 30000.00 грн пропорційно у розрахунку на місяць на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».".
Рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/3610/23 набрало законної сили та за заявою позивача було видано виконавчий лист.
За цим виконавчим листом 05.02.2024 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - Ждановою О.В. була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №74056750.
Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області листом 26.02.2024 року за вих. № 51.06-240 повідомило головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Жданову О.В., що з метою забезпечення надходження коштів для оплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, здійснило розрахунок потреби в коштах на виплату співробітнику додаткової винагороди на період дії воєнного стану та письмово звернулося до розпорядника коштів (другого рівня) з проханням виділити додаткові кошторисні призначення за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» по КЕКВ 2800 в сумі - 318260,37 грн..
Крім того, в цьому листі Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області зазначило, що після надходження відповідних бюджетних асигнувань таку додаткову винагороду буде виплачено ОСОБА_1 .
30.01.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ждановою О.В. винесено постанову ВП №74056750 про накладення штрафу, відповідно до якої за невиконання рішення суду в повному обсязі, накладено на Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області штраф у розмірі 5100,00 грн..
Стверджуючи про невідповідність закону рішень суб'єкта владних повноважень - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з приводу застосування штрафу, заявник ініціював даний спір, звернувшись до Харківського окружного адміністративного суду.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Суспільні відносини з приводу примусового виконання рішень суду унормовані, насамперед, приписами, Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі за текстом - Закон № 1404-VIII) і Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Акти правозастосування індивідуальної дії, котрі віднесені законодавцем до кола виконавчих документів, згадані законодавцем у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII; суб'єкти владних повноважень, до повноважень яких віднесено примусове виконання таких актів перелічені законодавцем у ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII; а заходи примусового виконання окреслені законодавцем у ст. 10 Закону №1404-VIII.
Обов'язок кожного учасника суспільних відносин забезпечити виконання постановленого відносно нього судового акту обумовлений змістом ст.ст. 129, 1291 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", ч. 2 ст. 14, ч. 1 ст. 370, ч. 2 ст. 372 КАС України.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний:
1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За приписами ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (п. 1 ч. 3 ст. 18); накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п. 16 ч. 3 ст. 18).
Означені повноваження можуть бути реалізовані державним виконавцем після вчинення управлінського волевиявлення у порядку ст.26 Закону №1404-VIII з приводу відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з ч. 6 ст. 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
За приписами ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
За правилами ч. 3 ст. 63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Суд відзначає, що міра юридичної відповідальності учасника суспільних відносин - боржника у виконавчому провадженні за невиконання рішення суду запроваджена законодавцем у положеннях ст.75 Закону №1404-VIII, згідно з якою у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (ч. 1 ст. 75); У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 75).
Звідси слідує, що виникнення у суб'єкта владних повноважень приводу на застосування штрафу у порядку ст. 75 Закону №1404-VIII обумовлено одночасним існуванням сукупності таких факторів як:
1) обізнаність боржника відповідно з положеннями ст. 28 Закону №1404-VIII з подією вчинення суб'єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу відкриття виконавчого провадження;
2) проведення суб'єктом владних повноважень перевірки стану виконавчого провадження;
3) виявлення суб'єктом владних повноважень об'єктивних даних про наявність у боржника фізичної змоги виконати виконавчий документ, попри свідоме та умисне невжиття боржником комплексу організаційно-правових заходів, спрямованих для створення мінімально достатніх вимог для виконання вимог виконавчого документа, тобто відсутність поважних причин невиконання виконавчого документа.
Зважаючи на ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що перевірка стану виконання виконавчого документа в залежності від обставин конкретної ситуації може відбуватись державним виконавцем як виключно за матеріалами виконавчого провадження, так і у спосіб прибуття державного виконавця за місцем знаходження боржника чи місцем розміщення майна боржника для з'ясування усіх юридично значимих факторів.
У даному конкретному випадку з'ясування обставин стану виконання боржником виконавчого документа об'єктивно не потребувало фізичного прибуття державного виконавця до місцезнаходження боржника.
З приводу такої обов'язкового елементу складу протиправного діяння за ст. 75 Закону №1404-VIII як "невиконання рішення боржником без поважних причин" суд зауважує, що ч. 1 ст. 75 Закону №1404-VIII і ч. 2 ст. 75 Закону №1404-VIII передбачено застосування штрафу не за неподання боржником державному виконавцю відомостей та доказів існування поважних причин невиконання виконавчого документу, а саме за не виконання рішення боржником за відсутності поважних причин.
Тому, у даному випадку юридичне значення має не обсяг матеріалів виконавчого провадження, а дійсна поведінка боржника в аспекті демонстрування щирого і доброчесного прагнення до виконання виконавчого документу.
Тому, зважаючи на ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли відсутність поважних причин невиконання рішення суду повинна бути встановлена державним виконавцем не лише за матеріалами виконавчого провадження, а за обставинами об'єктивної дійсності із належним умотивуванням відповідних суджень суб'єкта владних повноважень за критеріями ч. 2 ст. 2 КАС України.
Відтак, у рішенні суб'єкта владних повноважень про застосування штрафу у порядку ст.75 Закону №1404-VIII мають бути зазначені легально здобуті суб'єктом владних повноважень та вірно оцінені обставини фактичної дійсності, котрі поза розумним сумнівом доводять існування у боржника фізичної змоги виконати виконавчий документ з урахуванням свободи меж власної правової поведінки та наявних ресурсів.
За матеріалами справи судом встановлено, що з метою забезпечення надходження додаткових коштів для оплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області 21.12.2023 за № 51.06-414/ССО письмово звернулося до розпорядника бюджетних коштів нижчого (другого) рівня - Голови Служби судової охорони з проханням збільшити кошторисні призначення по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».
Н виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 у справі №520/3610/23 за позовом ОСОБА_1 , після набрання ним законної сили, Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області видало наказ від 18.01.2024 року № 21 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 318260,37 грн..
Суд зауважує, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) суб'єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах ч. 2 ст. 2 КАС України.
Обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений у першу чергу саме на суб'єкта владних повноважень ч. 2 ст. 77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів на спростування вимог приватної особи та зазначення у процесуальних документах належних аргументів відповідності закону реально вчиненого суб'єктом владних повноважень управлінського волевиявлення.
Разом із тим, суд вважає, що положення ч. 2 ст. 77 КАС України не спростовують процесуального обов'язку позивача за ч. 5 ст. 44, ч. 2 ст. 79, ч. 4 ст. 161 КАС України, не змінюють сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №520/2261/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 стандартів доказування обставин фактичної дійсності і не дозволяють визнати доведеними задекларовані позивачем - приватним суб'єктом права твердження про обставини об'єктивної дійсності виключно з причини неспростування суб'єктом владних повноважень за відсутності в матеріалах відповідних доказів на підтвердження реальності цих обставин.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зміст цієї норми процесуального закону було розтлумачено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де вказано, що обов'язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд констатує, що заявник як боржник у межах виконавчого провадження у даному конкретному випадку забезпечив виконання виконавчого документу в частині проведення нарахування спірної суми грошового забезпечення публічного службовця, а суб'єкт владних повноважень не здобув об'єктивних даних про наявність у заявника як у бюджетної установи фізичної змоги здійснити виплату нарахованої суми коштів.
За відсутності підтвердженого матеріалами справи факту існування у заявника фізичної змоги провести виплату нарахованих коштів відсутність відповідних платежів не може бути кваліфікована у якості невиконання виконавчого документа без поважних причин, що є обов'язковою кваліфікуючою умовою складу правопорушення за ч. 1 ст. 75 Закону №1404-VIII та за ч. 2 ст. 75 Закону №1404-VIII.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що владний суб'єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України, позаяк під час реалізації управлінської функції контролю у галузі примусового виконання судових актів із достатньою повнотою не установив обставини фактичної дійсності стосовно виконання рішення суду в контексті причин невиконання (можливості виконання) боржником рішення суду, унаслідок чого вчинені управлінські волевиявлення не узгоджуються як із дійсним змістом нормативного регламентування, так і дійсними обставинами спірних правовідносин.
У даному конкретному випадку недоведеність суб'єктом владних повноважень підстав для застосування штрафу за невиконання виконавчого документу без поважних причин є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007 у справі “Красуля проти Росії», від 05.05.2011 у справі “Ільяді проти Росії», від 28.10.2010 у справі “Трофимчук проти України», від 09.12.1994 у справі “Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 у справі “Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії»), вичерпно реалізував існуючі правові механізми з'ясування об'єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 241-246, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області (61001, Харківська обл., Харківський р-н, м. Харків, майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, код ЄДРПОУ 43181818) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (61024, Харківська обл., Харківський р-н, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, код ЄДРПОУ 45752470), третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код рнокпп: НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Жданової О.В. ВП № 74056750 від 30.01.2026 про накладення на Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області штрафу на користь держави у розмірі 5100 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.6 ст.287 КАС України (протягом 10 днів з дати проголошення судового рішення).
Повний текст рішення складений 19.02.2026.
Суддя Супрун Ю.О.