Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
19 лютого 2026 року справа № 520/23930/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльністю командира військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у непроведенні службового розслідування щодо поранення, отриманого позивачем у листопаді 2024 року під час виконання службових обов'язків у районі с. Білогорівка, Луганська область;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 провести службове розслідування щодо зазначеного поранення та оформити відповідний акт за результатами;
- зобов'язати надати позивачу копію службового розслідування;
- стягнути на користь позивача 100 000,00 грн (сто тисяч гривень 00 копійок) у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю посадових осіб військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 28.02.2023 по 05.08.2025. Позивач засобами поштового зв'язку надіслав заяву до відповідача про призначення розслідування та видачу довідки про обставини травми, отриманої ним під час проходження військової служби. Однак, відповідачем не надано відповіді на зазначену заяву. Вважає, що військовою частиною НОМЕР_1 допущено бездіяльність щодо непроведення службового розслідування, нескладення та невидачі позивачу довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), оформленої на його ім'я згідно з додатком №5 до наказу Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 «Про затвердження положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України», яка підлягає визнанню протиправною.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.
Вказану ухвалу суду надіслано судом відповідачу з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач 25.09.2025 через систему "Електронний суд" надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.
Розглянувши усі надані сторонами документи, у тому числі ті, які надійшли до суду через систему "Електронний суд" та наявні у комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" з моменту звернення позивачем до суду з цією позовною заявою, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу з 28.02.2023 по 05.08.2025 на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 механізованого відділення 1 механізованої о взводу 2 механізованої роги НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частин НОМЕР_1 .
У листопаді 2024 року під час виконання службових обов'язків у районі с. Білогорівка Луганської області, він отримав поранення.
Після довготривалого лікування позивач звільнений з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, або тимчасову непридатність до військової служби з переглядом через 6-12 місяців) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позивачем подано рапорт 16.05.2025 з вимогою провести службове розслідування з метою встановлення факту і обставин поранення. Також 25.05.2025 надіслано пояснювальну записку до рапорту, однак відповідачем відповідь на рапорт не надана, службове розслідування не проведено, акт за формою Н-5/Н-1 (чи інша встановлена форма) не складено.
Оскільки без проведення службового розслідування позивач, на його думку, позбавлений можливості отримати належну одноразову грошову допомогу за поранення згідно з Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 та Інші соціальні гарантії, передбачені законом, він звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон України №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Статтею 2 Закону України №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332 затверджена Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, вказаним наказом (далі - Інструкція №332).
Згідно з пункту 1 розділу І Інструкції №332, ця Інструкція визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов'язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв'язку з виконанням обов'язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту.
Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції №332 ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил.
Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців внаслідок бойових уражень або дій з боку противника є бойовими людськими втратами і обліку як нещасні випадки не підлягають.
Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил, але не пов'язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, розслідуються згідно з вимогами цієї Інструкції.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції №332 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов'язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов'язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби.
До гострого професійного захворювання належить захворювання, що виникло після одноразового (протягом не більше однієї доби) впливу на військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби шкідливих факторів середовища фізичного, біологічного та хімічного характеру (в тому числі інфекційні, паразитарні, алергійні захворювання).
Як стверджує позивач, під час виконання бойового завдання у листопаді 2024 року під час виконання службових обов'язків у районі с. Білогорівка Луганської області, він отримав поранення.
У зв'язку із чим, позивач звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 щодо проведення службового розслідування.
Суд зазначає, що у випадках, коли потрібно з'ясувати причини та умови отримання військовослужбовцем гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі, що сталися в районі ведення бойових дій, проводиться службове розслідування.
Підстави та процедура проведення службового розслідування визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 1 розділу III Порядку рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Згідно з пунктом 3 розділу III Порядку службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або і голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Отже, до повноважень відповідача належить проведення службового розслідування за фактом професійного захворювання у військовослужбовців.
Суд встановив та не заперечується відповідачем, що службове розслідування по факту отримання позивачем травми не проводилось, що є протиправною бездіяльністю відповідача.
Тому, суд вважає за необхідне зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести розслідування за фактом отримання позивачем травми (поранення, контузії), з приводу якої він перебував на лікуванні з 30.01.2025 по 13.02.2025, з 13.02.2025 по 06.03.2025, з 07.04.2025 по 15.05.2025, з 15.05.2025 по 29.05.2025, відповідно до вимог Інструкції №332.
Щодо позовних вимог у частині надати позивачу копію службового розслідування, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу I Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 (далі - Положення №402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 21.7 розділу 21 Положення №402 постанова ВЛК про причинний зв'язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).
Форма довідки про обставини травми затверджена в Додатку №5 Положення №402 і містить наступні графи для заповнення: військове звання, прізвище, ім'я, по батькові; рік народження; «дата одержання»: вказати вид, характер і локалізацію поранення, травми, контузії, каліцтва; «За обставин»: докладно вказати, за яких обставин, під час виконання робіт, де, на службі чи ні, у відпустці, в стані алкогольного сп'яніння чи ні тощо; підстава: наказ командира (начальника) військової частини; «Видана для пред'явлення»: назва закладу, організації, куди надається довідка; «Командир (начальник) військової частини»: військове звання, підпис, прізвище, ініціали.
Тобто, вказана довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), передбачена додатком 5 до Положення №402, складається на підставі наказу командира (начальника) військової частини та в ній вказується вид, характер травми, та обставини, і повинна містити в собі ті обставин отримання травми (поранення, контузії, каліцтва), які встановлені за результатами розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва).
При цьому, суд зазначає, що видача довідки про обставини отримання позивачем травми (поранення, контузії, каліцтва) можлива лише за результатами проведеного відповідачем службового розслідування, в ході якого має бути встановлена наявність або відсутність підстав для видачі відповідачем довідки про обставини отримання травми (поранення, контузії, каліцтва).
Довідку про обставини травмування (поранення) (форма 5) без встановлення факту отримання позивачем травми видати позивачу не можливо.
Вказані документи складаються за результатами проведення розслідування нещасного випадку, який трапився з військовослужбовцем.
За відсутності результатів розслідування і висновків про обставини отримання позивачем травми, вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають, як передчасно заявлені.
Надаючи оцінку вимозі позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 100 000,00 грн, суд виходить з наступного.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частини 3 статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Стаття 1167 Цивільного кодексу України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
При обґрунтуванні факту спричинення та розміру моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Виходячи з зазначеного, суд дійшов висновку щодо необхідності обґрунтування позивачем наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що дії (бездіяльність) відповідача призвели до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагало від позивача додаткових зусиль для організації його життя.
Позивач зазначав, що внаслідок бездіяльності відповідача, він зазнав моральних страждань, пов'язаних з приниженням гідності, постійний емоційний тиском, неможливість реалізувати свої права, психологічне виснаження і почуття безпорадності.
Необхідно зазначити, що позивачем не надано доказів заподіяння йому душевних страждань протиправною бездіяльністю (діями) відповідачів по справі, зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру саме внаслідок моральних чи фізичних страждань.
Позивачем не роз'яснено, які додаткові зусилля для організації його життя докладалися ним у зв'язку з діями (бездіяльністю) відповідача, не надано доказів на підтвердження цього. Не доведено позивачем факт його перебування у постійному стані стресу, не вказано, які нормальні життєві зв'язки ним було втрачено через дії (бездіяльність) відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для відшкодування відповідачами моральної шкоди позивачу.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у непроведенні службового розслідування щодо поранення, отриманого ОСОБА_1 у листопаді 2024 року під час виконання службових обов'язків у районі с. Білогорівка. Луганська область.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 призначити службове розслідування щодо поранення, отриманого ОСОБА_1 у листопаді 2024 року під час виконання службових обов'язків у районі с. Білогорівка. Луганська область та видати ОСОБА_1 довідку про обставини травми згідно з Додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА