Справа № 159/954/26
Провадження № 1-кс/159/236/26
про застосування запобіжного заходу
у вигляді тримання під вартою
19 лютого 2026 року м. Ковель
Слідчий суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря
судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши клопотання слідчого СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170020009446 від 11.07.2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Радошин Ковельського району Волинської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ), раніше судимого 11.07.2023 року вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області за ч. 2 ст. 194 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст.ст. 75,76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, судимість за що не знята та не погашена у встановленому законом порядку,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
Органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється в тому, що він, будучи призваним на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 до Збройних Сил України та, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №74 від 11 березня 2025 року, призначений на посаду стрільця 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , який перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 11 березня 2024 року зарахований до списків особового складу частини на всі види забезпечення.
Згідно з вимогами ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України, а громадяни України проходять військову службу відповідно до законодавства.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан. Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан на всій території України, дія якого продовжена на даний час.
Таким чином, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний додержуватися Конституції та законів України, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, знати та виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Статті 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Згідно п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок
і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Таким чином, солдат ОСОБА_5 підозрюється в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), 27.03.2025, не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, без поважних причин залишив місце несення служби, а саме - тимчасове місце розташування 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 (АДРЕСА_2 ).
17.02.2026 року солдат ОСОБА_5 самостійно прибув до Ковельського РУП ГУНП у Волинській області (м. Ковель, вул. Незалежності, 119А) припинивши вчинення кримінального правопорушення.
У період часу з 27.03.2025 року по 17.02.2026 року солдат ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що він є військовослужбовцем Збройних Сил Україниі не звільнений з військової служби, без поважних причин був відсутній на службі та не виконував службові обов'язки, а службовий час проводив на власний розсуд, чим вчинив самовільне залишення місця несення служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану.
Тобто, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Відомості про вказане кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР 11.07.2025 року за № 62025170020009446 та розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
17.02.2026 року о 13 год. 50 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
17.02.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
19.02.2026 року слідчий ОСОБА_4 , за погодженням з процесуальним прокурором ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Потреба у застосуванні саме такого запобіжного заходу мотивована наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, не зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків. Так, слідчий вказує, що підозрюваний ОСОБА_5 офіційно ніде не працевлаштований, не має сталих соціальних зав'язків, самовільно залишив частину, фактично розірвав правовий зв'язок із державою та ЗСУ, що свідчить про низьку соціальну відповідальність та відсутність стійких соціальних зв'язків, може свідомо переховуватись від органів досудового розслідування та суду, в тому числі, шляхом зміни свого фактичного місця проживання.Крім цього, підозрюваний ОСОБА_5 , зважаючи на міру покарання, перебуваючи на волі, може впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні з метою створення штучних доказів, спрямованих на переконання того, що ніякого правопорушення не вчиняв, а також іншим чином, в тому числі шляхом залякування, впливати на свідків для дачі неправдивих показань на підтвердження своєї невинуватості. Крім цього слідчий вказує, що підозрюваний ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, що належить до тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, а тому, маючи можливість вільно пересуватись, може продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки раніше судимий за вчинення тяжкого кримінального правопорушення.
Наведене, на думку слідчого, свідчить про те, що жоден із запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не забезпечить виконання покладених на підозрюваного обов'язків, а тому незастосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може перешкоджати розслідуванню кримінального провадження, забезпеченню швидкого, повного, неупередженого розслідування та призведе до затягування у виконанні або унеможливлення виконання процесуальних рішень, проведення слідчих дій та подальших судових розглядів.
В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали з підстав, викладених вище.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення даного клопотання, вважає його надуманим, безпідставним та передчасним, оскільки підозрюваний ОСОБА_8 перебуває на обліку в психіатра, має постійне місце проживання, де позитивно характеризується, самостійно з'явився до поліції. За таких обставин, вважає, що належну процесуальну поведінку підозрюваного зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні, поділяючи позицію захисника, просив обрати щодо нього домашній арешт.
Заслухавши учасників судового засідання, перевіривши надані матеріали, включаючи витяг з ЄРДР, слідчий суддя вважає, що внесене слідчим клопотання є підставним та підлягає до задоволення.
Як визначено ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
В силу ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, визначеним ч. 1 ст. 177 КПК України.
Виконуючи вимоги законодавства слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Про обґрунтованість підозри переконливо свідчать матеріали кримінального провадження, досліджені в ході судового розгляду даного клопотання. Сам підозрюваний не заперечує своєї причетності до вчинення даного злочину.
Слідчий суддя, зважаючи на дані про особу підозрюваного, також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), що відноситься до категорії тяжких злочинів; раніше судимий; офіційно не працевлаштований, на військову службу не повертається, а тому не має постійного джерела прибутків; не одружений, а тому не має міцних соціальних зв'язків.
За таких обставин, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім цього, враховуючи зміст підозри, визначальне значення для доведеності винуватості особи будуть мати показання свідків, а тому досить високим є ризик можливого впливу на них.
Таким чином, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, у сукупності з відомостями, що характеризують його як особу, дає підстави вважати, що значущість зазначених ризиків є досить високою, а тому більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти переліченим ризикам.
За таких обставин до ОСОБА_5 слід застосувати найсуворіший запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Доводи сторони захисту про можливість та доцільність застосування до підозрюваного іншого (більш м'якого) запобіжного заходу, не спростовують зазначених вище висновків, а тому слідчий суддя відхиляє їх.
Заборон, визначених ст. 183 КПК України, щодо застосування цього запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 не встановлено.
В силу ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.
Враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України, під час дії воєнного стану, слідчий суддя, в силу вимог п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, не вбачає підстав для визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 182, 184, 193, 194, 196, 198 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.
Дата початку дії ухвали в частині строків тримання під вартою - 17 лютого 2026 року.
Дата закінчення дії ухвали в частині строків тримання під вартою - 17 квітня 2026 року включно.
Копію ухвали надати підозрюваному, захиснику, прокурору, слідчому, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала підлягає до негайного виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1