Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про закриття провадження у справі в частині позовних вимог
19.02.2026 № 520/32869/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області про стягнення заробітної плати
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти в загальному розмірі 431 539,73 грн, що складаються з: заборгованості з додаткової винагороди - 318 260,37 грн; індексації грошових доходів - 113 279,36 грн.
Ухвалою від 22.12.2025 відкрито спрощене провадження у справі в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України. Запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог на підставі наступного.
Перевіривши матеріали позову суд установив, що у своїх позовних вимогах позивач просить суд стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області на його користь грошові кошти в загальному розмірі 431 539,73 грн, що складаються з: заборгованості з додаткової винагороди - 318 260,37 грн; індексації грошових доходів - 113279,36 грн.
Судом установлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 по справі № 520/2913/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн. на місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року. Рішення набрало законної сили 12.01.2024.
Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Із програми "Діловодство спеціалізованого суду" та матеріалів справи судом установлено, що 13.02.2024 Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі № 520/2913/23, що був пред'явлений до органів державної виконавчої служби з метою забезпечення його примусового виконання. 21.02.2024 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ждановою О.В. було відкрито виконавче провадження № 74216738.
Територіальним управління Служби судової охорони у Харківській області на виконання вищевказаного рішення видано наказ від 12.01.2024 № 16 щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 в розмірі 318 260,37 грн, що вбачається з листа ТУ Служби судової охорони в Харківській області. (а.с. 14-15) Також, у листі зазначено, що ТУ Служби судової охорони в Харківській області 15.12.2023 письмово зверталося до розпорядника бюджетних коштів нижчого (другого) рівня - Голови Служби судової охорони з проханням збільшити кошторисні призначення по КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки", а також повідомлено, що виплату заборгованості позивачу буде виплачено після надходження відповідних бюджетних асигнувань.
Так, обставини, зокрема, щодо тривалої невиплати позивачу заборгованості додаткової винагороди, нарахованої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 по справі № 520/2913/23, стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом задля стягнення в судовому порядку нарахованої суми заборгованості.
Отже, спірні правовідносини виникли, зокрема у зв'язку з невиконанням в повному обсязі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 по справі №520/2913/23.
Дослідивши матеріали справи та позовні вимоги позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1-3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Окрім того стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно із положеннями частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У частині 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.
Суд зазначає, що ст. 382 КАС України визначені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд зазначає, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення у цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов'язання суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (стаття 382-1 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).
Таку позицію підтримано Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18), в якій звернуто увагу на те, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Суд наголошує, що судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Так, заявлені в цій справі позовні вимоги позивач обґрунтовує бездіяльністю відповідача щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 по справі №520/2913/23.
Суд звертає увагу, що з аналізу наведених у позовній заяві доводів убачається, що спір у цій справі спрямований на виконання судового рішення, ухваленого в іншій справі (рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 по справі № 520/2913/23), а предметом цього позову є фактична незгода позивача з бездіяльністю відповідача щодо невиконання зазначеного рішення, що полягає в невиплаті йому нарахованої та невиплаченої на даний час заборгованості з додаткової винагороди в сумі 318 260,37 грн, що власне нарахована відповідачем - Територіальним управлінням Служби судової охорони в Харківській області, на виконання зазначеного судового рішення, що й стало підставою для звернення позивача до суду з окремим позовом.
За приписами частини 5 статті 383 КАС України розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
Відповідно до частини 6 статті 383 КАС України за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про стягнення коштів, нарахованих позивачу на виконання судового рішення в іншій справі. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 355/1648/15-а, від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а та від 29.07.2021 у справі №460/350/19.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Відповідно, якщо позивач вважає протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання рішення суду у справі № 520/23732/23, то він може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №522/10140/17, від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а та від 17.05.2023 у справі №580/5096/22.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Відтак суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі №520/2913/23 у частині позовних вимог до Територіального управління Служби судової охорони в Харківській області про стягнення на користь ОСОБА_1 грошових коштів, а саме заборгованості з додаткової винагороди - 318 260,37 грн, оскільки судовим рішенням у межах справи № 520/2913/23 вирішувалося питання щодо нарахування відповідної додаткової винагороди, яку було нараховано та, відповідно, розраховано спірну заборгованість.
Зазначені обставини визнаються відповідачем, оскільки з матеріалів справи судом установлено, що з метою виконання рішення суду у справі № 520/2913/23 відповідачем вчиняються відповідні дії, а саме було направлено до Голови Служби судової охорони запит щодо виділення додаткових кошторисних призначень на виконання рішення суду у справі №520/2913/23.
Отже, судом встановлено наявність підстав для закриття провадження в частині позовних вимог позивача до Територіального управління Служби судової охорони в Харківській області.
При цьому, під час розгляду справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення з Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області на користь ОСОБА_1 грошових коштів, а саме індексації грошових доходів - 113 279,36 грн, оскільки відповідні правовідносини між позивачем та відповідачем не досліджувалися в межах справи №520/2913/23.
Згідно частиною 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України в разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
На підставі викладеного та керуючись статтями 238, 243, 248, 256 КАС України, суд, -
Закрити провадження у справі № 520/2913/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області про стягнення заробітної плати в частині позовних вимог про стягнення з Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області на користь ОСОБА_1 грошових коштів, а саме заборгованості з додаткової винагороди - 318 260,37 грн.
Роз'яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН