про закриття провадження у справі
19 лютого 2026 року м. Рівне№460/13612/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька розглянувши в письмовому провадженні процесуальне питання, пов'язане з розглядом справи за позовом
ОСОБА_1
доІНФОРМАЦІЯ_1 , Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
- визнати протиправними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , правил військового обліку.
- стягнути з відповідачів судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 01.09.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зарахований до Вищого професійного училища №1 м. Рівне і зараз навчається на II курсі денної форми навчання. спеціальність 192 «Будівництво та цивільна інженерія», що підтверджується довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, на підставі чого мав оформлену відстрочку. Станом на 05.06.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мав оформлену відстрочку від мобілізації до 07.08.2025 року, що підтверджується сформованим витягом розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників та згідно цього витягу на цю дату за ОСОБА_1 не відображається ніяких правопорушень військового обліку.
06.06.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зупинений працівниками поліції та під час перевірки його даних було виявлено, що він перебуває у розшуку за порушення військового обліку, однак за період часу з моменту оформлення відстрочки (з 08.05.2025 року) ОСОБА_1 в жоден спосіб не порушував правил військового обліку, не отримував від ІНФОРМАЦІЯ_1 будь-яких повідомлень або повісток нарочно або поштовим зв'язком, у тому числі і з електронним підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , мав уточнені данні та ВЛК пройдене 30.08.2024 року відтак не вчиняв адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 210, 210-1 КУпАП.
Вказує, що наявність у ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації та відсутність станом на 05.06.2025 порушень правил військового обліку сама по собі виключає можливість перебування особи в розшуку по ТЦК та СП і органу національної поліції через порушення правил військового обліку. За вказаного, просить позовні вимоги задовольнити.
15.09.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що ОСОБА_1 перебуває в розшуку за порушення правил військового обліку, а саме неявку по повістці для уточнення даних згідно розпорядження начальника п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постанови про накладення штрафу відсутні, оскільки потребують особистої явки з метою заповнення повноцінної інформації, що вимагається згідно Додатку 4 до Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затв. Наказом МОУ № 3 від 01.01.2024 та згідно КУпАП. Додатково проінформував, що станом на 10.09.2025 позивач згідно автоматизованої системи «Оберіг» не перебуває в статусі порушника правил військового обліку, а тому предмет позову відсутній, що є підставою для закриття справи.
Ухвалою суду від 07.08.2025 позов прийнято до провадження, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ).
24.05.2024 року позивач, на виконання вимог Закону 3633-IX, протягом 60 днів з моменту набрання ним чинності, уточнив свої данні, а саме: адреса проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти та інші персональні дані.
Станом на 05.06.2025 позивач мав відстрочку від мобілізації до 07.08.2025 як студент (а.с.6-8).
Позивач вказує, що 06.06.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зупинений працівниками поліції та під час перевірки його даних було виявлено, що він перебуває у розшуку за порушення військового обліку.
Позивач, вважаючи протиправною поведінку відповідача щодо внесення даних про порушення правил військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє й дотепер.
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №69/2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України № 2232-XII).
Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною п'ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).
На виконання частини п'ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
З урахуванням зазначеного відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних. До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.
Як встановлено судом, та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 не притягнутий до адміністративної відповідальності.
Диспозиція статті 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Відповідно до ч. 3 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів - призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Крім того, доводи відповідача про те, що порушення правил військового обліку виразилося саме через неявку по повістці для уточнення даних згідно розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , не підтверджені відповідачем належними доказами (не надано доказів факту наявності такої повістки та направлення її позивачу).
Тобто, у керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки були відсутні підстави для звернення до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Водночас, згідно облікової картки, наданої відповідачем, станом на 10.09.2025 позивач згідно автоматизованої системи «Оберіг» не перебуває в статусі порушника правил військового обліку.
У зв'язку з наведеним, суд уважає за необхідне зазначити таке.
У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, Series A, № 93).
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Гарантоване статтею 55 Конституції України та Кодексом адміністративного судочинства України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Як убачається зі змісту прохальної частини позовної заяви та наведеного в ній обґрунтування, метою звернення до суду є захист права позивача на виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , правил військового обліку.
Водночас, як установлено судом за результатами розгляду цієї справи, відповідач станом на 10.09.2025 виключив таку інформацію щодо позивача з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідач виправив оскаржуване позивачем порушення.
З набранням чинності з 15 грудня 2017 року Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції, законодавець передбачив нову підставу для закриття провадження у справі.
Зокрема, пунктом 8 частини першої статті 238 Кодекс адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Тобто, у разі виправлення суб'єктом владних повноважень оскаржуваних порушень суд закриває провадження у справі, якщо відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
На переконання суду, виключивши з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , правил військового обліку, відповідач відновив порушене право позивача, з метою захисту якого подано відповідний позову.
З огляду на викладене, наявні підстави для закриття провадження у справі, передбачені пунктом 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 7 названої правової норми розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Станом на день розгляду справи на підтвердження розміру витрат, понесених позивачем у зв'язку з розглядом справи, суду надано платіжну інструкцію від 04.08.2025 року про сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. Будь-яких інших доказів щодо розміру витрат на правничу допомогу позивачем не надано.
За змістом частини статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття провадження у справі. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
За таких обставин суд приходить до висновку про повернення позивачу судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 1211,20 грн з державного бюджету.
Керуючись статтями 238, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Провадження у справі №460/13612/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій - закрити.
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1211,20 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 04.08.2025.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений дата 19 лютого 2026 року.
Суддя С.М. Дуляницька