19 лютого 2026 року м. Рівне№460/13587/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.02.2025 року про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.01.2025 року №190 про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», врахувавши військовий квиток серії НОМЕР_1 , виписку з військового квитка, відомості вироблених трудоднів та атестат № НОМЕР_2 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 30.01.2025 звернувся до органу пенсійного фонду із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. За принципом екстериторіальності, вказана заява була розглянута відповідачем та прийнято рішення від 05.05.2025 року про відмову у перерахунку пенсії, оскільки за результатами розгляду наданих до заяви документів встановлено розбіжності в імені по батькові заявника. На думку позивача, вказана відмова є протиправною та такою, що порушує гарантоване державою право на пенсійне забезпечення.
Ухвалою суду від 15.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог. Зазначив, що 30.01.2025 ОСОБА_1 звернувся із заявою №190 про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону №1058. Звернення позивача опрацьовано за принципом екстериторіальності спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 “Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 №339/35961. За результатами опрацювання заяви позивача від 30.01.2025 №190 про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону №1058, відповідачем винесено рішення про відмову від 30.05.2025 №930100860674 про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону №1058. Під час розгляду документів встановлено, що до заяви від 30.01.2025 №190 про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 позивачем, долучено: - скан-копія паспорта ID-картка на ім'я ОСОБА_1 ; - виписка з військового квитка на ім'я ОСОБА_2 ; - відомості вироблених трудоднів на ім'я ОСОБА_1 ; - атестат №7924 на ім'я ОСОБА_3 . Військовий квиток серії НОМЕР_1 позивачем до заяви не надавався. В зв'язку з невідповідністю в наданих позивачем в документах по батькові “ ОСОБА_4 » його паспортним даним по батькові “ ОСОБА_5 » було прийнято рішення від 30.05.2025 №930100860674 про відмову в перерахунку пенсії та про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону №1058. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , 16.05.1954, 30.01.2025 звернувся до органу пенсійного фонду із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та 05.05.2025 прийнято рішення №930100860674 про відмову у перерахунку пенсії.
У вказаному рішенні зазначено, що згідно п. 3 ст. 45 ЗУ №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. До заяви ОСОБА_1 були долучені наступні документи: скан-копія паспорта ID-картка № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_1 ; виписка з військового квитка на ім'я ОСОБА_6 : відомості вироблених трудоднів на ім'я ОСОБА_1 : атестат № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_3 . За результами розгляду наданих до заяви документів встановлено розбіжності в по батькова заявника, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в проведені перерахунку згідно заяви від 30.01.2025 №190 відповідно до ст. 26 Закону №1058.
Не погоджуючись з відмовою у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються законодавством про пенсійне забезпечення, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, закону про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (частина перша статті 4 Закону №1058-IV).
Статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка визначає умови призначення пенсії за віком, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу, що визначений вказаною статтею.
Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
При цьому, ч. 1 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 р. № 1788-XII (далі - Закон N 1788-XII) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Пунктом “в» статті 56 Закону №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Пунктом “д» статті 56 Закону № 1788- XII встановлено, що до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Закону № 1058, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону N 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637 (далі - Порядок N 637).
Відповідно до п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Суд зазначає, що вимоги до ведення та заповнення трудових книжок працівників у період до 1992 року включно визначала Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252; зі змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412; далі Інструкція №162).
Разом з тим, наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція №58) та визначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція №162 не застосовується.
При цьому суд зауважує, що положення Інструкції №162 та Інструкції №58 узгоджуються за своєю структурою й змістом, а відтак не потребують повторення.
Так, за змістом пункту 1.1. глави 1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Як встановлено судом, в трудових книжках позивача від 23.04.1971 та 02.10.1974 його прізвище, ім'я по-батькові внесено іноземною (російською) мовою, а саме “ ОСОБА_6 ».
Так, усі записи трудових книжок містять інформацію про посаду, яку займав позивач, періоди та місце роботи, реквізити наказів, на підставі яких вони внесені, підпис уповноважених посадових осіб та печатки підприємств.
Вказані записи у трудових книжках позивача виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності до дати, завірені підписом та печаткою роботодавця.
Відповідно до правової позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду щодо обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
На особу не може перекладатись обов'язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванні заробітної плати на конкретну посаду, яку позивач займав у той чи інший період його роботі підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає позивачу право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.
Отже, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Вказану позицію підтримує Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 року по справі №677/277/17 (провадження № К/9901/1298/17).
Крім того, військовий квиток позивача серії НОМЕР_1 та виписка з військового квитка, так само як і трудова книжка, заповнені у 1973 році іноземною (російською) мовою. Дата народження, зазначена у цих документах, співпадає з датою народження позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказані розбіжності зумовлені перекладом з російської мови на українську.
Суд зазначає, що неточності у написані імені по-батькові позивача відбулись через різну інтерпретацію та неточний переклад з російської на українську мову. Оскільки в Атестаті №7924, виданого 27 лютого 1971 року, та в Чорнобильському посвідченні, виданому у 1994 році, по-батькові позивача перекладено як “Іпполітович». В свою чергу, документи, які були видані пізніше, такі як довідка МСЕК (2001 рік), посвідчення водія (2015 рік), паспорт позивача (2018 рік), пенсійне посвідчення (2022 рік) містять по-батькові позивача “ ОСОБА_5 ».
Вказані документи видавалися компетентними органами та засвідчують конкретні юридичні факти, позивач не може відповідати за правильність оформлення документів і відповідність дотримання вимог законодавства іншими особами, уповноваженими на видачу таких документів.
Крім того, відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Таким чином, відповідач має право, зокрема, у разі виникнення певних сумнівів щодо достовірності записів трудової книжки, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, що містять відомості про періоди роботи.
В той же час, відповідачем не подано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання уточнюючої інформації, натомість відмовлено у перерахунку пенсії.
З огляду на вищевикладене та встановлені судом під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії позивачу, а також зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком із урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж та підстав заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 968,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача , який прийняв спірне рішення.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.02.2025 року про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.01.2025 року №190 про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», врахувавши військовий квиток серії НОМЕР_1 , виписку з військового квитка, відомості вироблених трудоднів та атестат № НОМЕР_2 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судовий збір у сумі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 19 лютого 2026 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл Соборна, 3,м.Слов'янськ,Донецька область,84121, ЄДРПОУ/РНОКПП 13486010)
Суддя С.М. Дуляницька