18 лютого 2026 року м. Рівне№460/7136/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення на користь позивача з відповідача безпідставно набутих ним грошових коштів в сумі 128985,60 грн під час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.
За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 відповідача було призначено на посаду старшого водія розвідувального відділення розвідувального взводу 3 механізованого батальйону. З 08.09.2023 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) відповідача було направлено на лікування до комунального некомерційного підприємства «Здолбунівська центральна міська лікарня» м. Здолбунів Рівненської області. Вказує, що в зазначеному закладі відповідач перебував на стаціонарному лікуванні з 08.09.2023 по 25.09.2023, після чого був скерований в Рівненський військовий госпіталь. Після виписки відповідач надав посадовим особам позивача інформацію про продовження лікування в інших медичних закладах. Проте, позивачем шляхом направлення запитів до медичних закладів було з'ясовано, що з 25.09.2023 старший солдат ОСОБА_1 не перебував на стаціонарному лікуванні у лікувальних закладах та направляв підроблену медичну документацію з метою ухилення від несення обов'язків медичної служби. При цьому, відповідачу як військовослужбовцю, що перебуває на лікуванні, було нараховано та виплачено грошове забезпечення у сумі 128985,60 грн за період з 01.09.2023 по 31.01.2024. Службовим розслідуванням було встановлено, що причинами переплати відповідачу грошового забезпечення є особиста недобросовісність військовослужбовця, а саме ухилення від несення обов'язків військової служби шляхом підроблення документів, вчинення ним кримінального правопорушення. За наведених обставин, позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.
У встановлений судом строк відзив на позовну заяву відповідач не надав, тому в силу вимог частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою суду від 25.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі відповідно до статті 262 КАС України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Поштове відправлення з копією зазначеної вище ухвали направлялось відповідачу на адресу місця проживання зареєстрованою у встановленому законом порядку. Однак, 23.05.2025 на адресу суду повернувся конверт із вкладенням.
Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
У контексті подібних (схожих) фактичних передумов до такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23.11.2023 у справі № 215/7312/20. Верховний Суд зазначив про те, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "За закінченням терміну зберігання", "Адресат вибув", "Адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи, можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
За таких обставин судом вжиті усі передбачені КАС України заходи для інформування відповідача про наявність у провадженні суду цієї справи, тому відповідно до положення пункту 4 частини шостої статті 251 КАС України є підставою вважати ухвалу про відкриття провадження у справі такою, що вручена відповідачу.
Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду 08.08.2024 у справі № 440/18128/21.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.
Розглянувши матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.
03.06.2022 військовослужбовця за призовом солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види грошового забезпечення та призначено на посаду старшого водія розвідувального відділення розвідувального взводу НОМЕР_2 механізованого батальйону, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.06.2022 № 139.
14.12.2022 старшого солдата ОСОБА_1 призначено на посаду водія механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 та вважати таким, що з 14.12.2022 приступив до здачі та прийому справ та посади, цього ж числа справи та посаду здав та прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою, про що свідчить витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.12.2022 № 337.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.08.2023 № 230, старшого солдата ОСОБА_1 , посада якого скоротилась, вважати таким, що приступив до здачі справ та посади, цього ж числа справи та посаду здав та призначений в розпорядження командира частини.
Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.09.2023 № 256, старший солдат ОСОБА_1 вибув до Комунального некомерційного підприємства «Здолбунівська центральна міська лікарня» м. Здолбунів Рівненської області.
З листа Комунального некомерційного підприємства «Здолбунівська центральна міська лікарня» Здолбунівської міської ради від 27.01.2025 № 406/01-20/25, надісланого у відповідь на запит військової частини НОМЕР_1 , вбачається, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 08.09.2023 по 25.09.2023 у терапевтичному відділенні КНП «Здолбунівська ЦМЛ». Після виписки був скерований в Рівненський військовий госпіталь.
Комунальне некомерційне підприємство «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради у відповідь на запит позивача надіслало лист від 15.01.2025 № вих.-1-9-1/182 у якому повідомило, що відповідач в період з 04.10.2023 по 20.11.2023 на стаціонарному лікуванні не перебував, за медичною допомогою не звертався.
Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня №2» Рівненської міської ради листом від 09.12.2024 № 1371 також повідомило, що відповідач не звертався за медичною допомогою.
Військова частина НОМЕР_3 листом від 02.12.2024 № 2322 повідомила позивача про те, що згідно облікових даних старший солдат ОСОБА_1 упродовж 2024 року на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_3 та в закладах Міністерства охорони здоров'я України, які розташовані у адміністративно-територіальній зоні відповідальності військової частини НОМЕР_3 не перебував.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 10.12.2024 № 5284 «Про призначення службового розслідування» було наказано провести службове розслідування за фактом неповернення після завершення лікування 10.12.2024 старшого солдата ОСОБА_1 .
В ході службового розслідування, яке оформлене актом службового розслідування, було встановлено факт ухилення відповідача від несення обов'язків військової служби шляхом підроблення документів, відсутність на військовій службі без поважних причин тривалістю понад три доби з 25.09.2023 по день складення акту службового розслідування.
В ході службового розслідування також виявлено переплату грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди відповідачу за період з 01.09.2023 по 31.01.2024 в розмірі 92132,57 грн.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 01.03.2025 № 1147 «Про результати проведення службового розслідування» службове розслідування завершено, помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи доручено вжити заходів щодо стягнення надмірно сплачених коштів колишньому водію 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону старшому солдату ОСОБА_1 шляхом підготовки відповідної позовної заяви.
З огляду на отримання відповідачем без належної правової підстави грошового забезпечення за вищевказаний період, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення коштів із відповідача.
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
За змістом п. 1 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абз. 2 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII).
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260, що зареєстрований Міністерством юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Пункт 4 Порядку № 260 встановлює, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 12 Порядку № 260 військовослужбовцям, які тимчасово вибувають з військової частини зі збереженням грошового забезпечення за місцем служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, виплачуються за весь період такого вибуття.
Отже, у період перебування військовослужбовця на лікуванні за ним зберігається виплата грошового забезпечення.
Водночас, пунктом 15 Порядку № 260 встановлено, що грошове забезпечення не виплачується (окрім іншого) за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Таким чином, з дня ухилення від несення обов'язків військової служби, відповідач втратив право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Так, частина перша статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
За змістом частини першої статті 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у ст. 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц зазначив, що під час застосування правил ст. 1215 ЦК України як винятку із ст. 1212 ЦК України суди зобов'язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.
Таким чином, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п. 1 ч. 1ст. 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20.06.2018 у справі № 501/2500/15-ц зазначив, що згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» до лічильних (рахункових) помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів. Це може бути, наприклад, отримання неправильного підсумку при складанні, невірне написання суми, помилки при введенні початкових даних в комп'ютерну програму, які не вимагають правової оцінки. Таким чином, рахункова помилка це результат неправильного застосування правил арифметики, не більш того. Різновидом лічильної помилки може бути, наприклад, отримання неправильного результату при додаванні.
Отже, законодавство передбачає виключні випадки повернення набутих особою платежів, у тому числі, заробітної плати та/або грошового забезпечення, а однією із них є те, що ця виплата є результатом недобросовісності з боку набувача.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач у зв'язку з хворобою, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.09.2023 № 256, з 08.09.2023 вибув на лікування до Комунального некомерційного підприємства «Здолбунівська центральна міська лікарня» м. Здолбунів Рівненської області, а після завершення лікування був виписаний та направлений до Рівненського військового госпіталю. Однак, в подальшому за медичною допомогою до інших медичних закладів не звертався, на стаціонарному лікуванні не перебував.
Водночас, суд зауважує, що службовим розслідуванням встановлено, що після виписки з Комунального некомерційного підприємства «Здолбунівська центральна міська лікарня» м. Здолбунів Рівненської області, відповідач інформував колишнього командира 8 штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону лейтенанту ОСОБА_2 в період з 25.09.2023 по 18.11.2023 та дійсного командира 8 штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону лейтенанту ОСОБА_3 в період з 19.11.2023 по 09.12.2024 про перебування на лікуванні в медичних закладах, зокрема, Комунальному некомерційному підприємстві «Здолбунівська центральна міська лікарня» м. Здолбунів Рівненської області, Комунальному некомерційному підприємстві «Міська лікарня № 2» Рівненської міської ради, на підтвердження чого надавав фотокопії довідок.
У зв'язку з цим суд визнає обґрунтованими доводи позивача стосовно того, що нарахування у визначений період грошового забезпечення відбулося внаслідок недобросовісної поведінки з боку набувача, що за приписами наведених вище норм є підставою для їх стягнення.
Крім того, суд звертає увагу, що переплата відбулася внаслідок дій відповідача, які за висновком службового розслідування мають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 409 Кримінального кодексу України, на підставі чого військовою частиною НОМЕР_1 від 08.03.2025 № 973/1016-в було надіслано повідомлення про вчинення відповідачем кримінального правопорушення.
Таким чином, в ході судового розгляду судом встановлено, що перебуваючи поза місцем проходження військової служби з 25.09.2023 по 01.03.2025 (дата складення акту службового розслідування), відповідач використовував службовий час на свій розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.
Водночас, відповідачеві за період з 01.09.2023 по 31.01.2024, а саме за службовий час, не пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, здійснювались виплати грошового забезпечення в загальному розмірі 128985,60 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком нарахованого грошового забезпечення.
З наведеного слідує, що відповідач на момент виплати йому грошового забезпечення за період з 01.09.2023 по 31.01.2024 використовував службовий час на свій розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, а тому отримував таке грошове забезпечення без достатніх правових підстав для цього.
Відтак, на переконання суду, відповідач у період з 01.09.2023 по 31.01.2024 не виконував службових обов'язків у складі військової частини НОМЕР_1 , а отже відповідач усвідомлював, що його статус змінився, а право на грошове забезпечення припинилося.
Враховуючи вище наведене, відповідач не може вважатися добросовісним набувачем коштів в сумі 128985,60 грн в розумінні закону, а тому, за змістом зобов'язань, що виникають внаслідок збереження або набуття майна без достатньої правової підстави, у позивача виникло право на повернення безпідставно отриманого відповідачем майна (коштів), і виник обов'язок відповідача повернути безпідставно одержане майно (кошти).
Таким чином, враховуючи відсутність доказів відшкодування відповідачем безпідставно набутих коштів, а також доказів оскарження відповідачем та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 01.03.2025 № 1147 "Про результати проведення службового розслідування" (в частині, що стосується відповідача), суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог.
Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовну заяву належить задовольнити повністю.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Згідно вимог частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки судом під час розгляду даної справи свідки не залучались, судова експертиза не проводилася, то підстави для відшкодування судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті кошти в розмірі 128985,60 грн (сто двадцять вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень, 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 18.02.2026.
Учасники справи:
позивач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 );
відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_2 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 ).
Суддя Ольга ПОЛІЩУК