ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"19" лютого 2026 р. справа № 300/9380/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду
України у Київській області від 11.11.2025 року №091630025236 про відмову перерахунку
пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з 08.04.2025 (дати призначення пенсії за віком) перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 зарахувавши до страхового стажу період з 01.05.1990 року по 30.04.1992 року (включно).
Позовні вимоги мотивовані прийняттям Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області протиправного рішення від 11.11.2025 року №091630025236 про відмову перерахунку
пенсії ОСОБА_1 .
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
20.01.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
26.01.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області відповідно до якого заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного від 04.02.2026 року, залучено до участі у справі №300/9380/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - як третю особу яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.
05.02.2026 року позивачем подано відповідь на відзив, згідно якої викладено пояснення, міркування та аргументи щодо наведених у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, позовні вимоги просить задоволити в повному обсязі.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась за призначенням пенсії за віком. В кінці липня 2025 року позивачу було призначено пенсію, та розпочато пенсійні виплати.
Після призначення пенсії, позивач з'ясувала, що їй не зараховано до страхового стажу час
проживання із чоловіком військовослужбовцем у місцевості, де була відсутня можливість
працевлаштування.
А тому, 04.11.2025 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про перерахунок пенсії та надала довідку № 297 від 30.04.1992
року, видана Військовою частиною НОМЕР_1 .
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 11.11.2025 року №091630025236 відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки:
Відповідно до пункту 13 Порядку № 637, період проживання дружин військовослужбовця (крім військовослужбовців строкової служби) з чоловіком у місцевостях де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками (додаток № 4), виданими командирами (начальниками) військових частин, вищих військових навчальних, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, підприємств, установ і організацій або довідками, що видаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. При цьому для дружин військовослужбовця, звільненого з військової служби, період проживання до 01 січня 2004р. з чоловіками у місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю
підтверджується довідкою, виданою територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі особової справи військовослужбовця, звільненого з військової служби, та інших документів, які підтверджують зазначений період.
До перерахунку пенсії, ОСОБА_1 надала довідку № 297 від 30.04.1992 року, видана Військовою частиною НОМЕР_1 , про періоди перебування у закордонному відряджені - довідку не можна взяти до врахування стажу, оскільки вона не відповідає додатку 4.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (надалі по тексту - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 (надалі по тексту - Закон №1058-ІV).
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону № 1058-ІV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема, у статті 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-ХІІ, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 17 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Щодо періоду проживання, як дружини військовослужбовця у місцевостях, де була відсутня можливість працевлаштування за спеціальністю з 01.05.1990 по 30.04.1992, то суд зазначає таке.
Згідно з ч.3 ст. 18 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», встановлено, що дружинам (чоловікам) військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, до загального страхового стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком, зараховується період проживання разом х чоловіком (дружиною) в місцевості, де не було можливості працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.
Відповідно до п. «з» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.
Згідно п. 13 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, період проживання дружини військовослужбовця (крім військовослужбовців строкової служби) з чоловіком у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками (додаток 4), виданими командирами (начальниками) військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, підприємств, установ і організацій, або довідками, що видаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки чи відповідним підрозділом розвідувального органу.
При цьому для дружини військовослужбовця, звільненого з військової служби, період проживання до 1 січня 2004 р. з чоловіком у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідкою (додаток 4), виданою територіальним центром комплектування та соціальної підтримки чи відповідними підрозділами розвідувальних органів на підставі особової справи військовослужбовця, звільненого з військової служби, та інших документів, які підтверджують зазначений період.
З метою підтвердження періоду проживання з чоловіком військовослужбовцем у місцевості, де не було можливості для працевлаштування за спеціальністю, позивачем до органу Пенсійного фонду надано довідку військової частини НОМЕР_1 від 30.04.1992 №242 в якій зазначено, що ОСОБА_1 знаходилась з травня 1990 року по квітень 1992 року знаходилась в закордонному відрядженні, довідку військової частини НОМЕР_1 від 30.04.1992 №297 в якій зазначено, що ОСОБА_1 знаходилась з травня 1990 року по квітень 1992 року знаходилась в закордонному відрядженні, довідка видана для збереження безперервності трудового стажу, довідку військової частини НОМЕР_2 №62 про те, що ОСОБА_2 вибув для подальшого проходження служби в Республіці Куба, дана довідка видана для звільнення дружини військовозобов'язаного в зв'язку з переїздом до місця служби чоловіка.
Підставою для неврахування вказаного періоду до страхового стажу позивача стало те, що довідка не відповідає Додатку №4.
При цьому, оскаржуване рішення відповідача не містить підстави для такого неврахування, оскільки останній обмежився формальним зазначенням про те, що довідка не відповідає вимогам, встановлених законодавством.
Суд зазначає, що на момент видачі довідки №297 від 30.04.1992, яка була надана відповідачу, Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ще не був затверджений, оскільки його прийнято Постановою кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Отже, дана довідка відповідає усім передбаченим нормам та підтверджує те, що Позивач перебувала з чоловіком військовослужбовцем в період 01.05.1990 по 30.04.1992 і не була працевлаштована.
Таким чином, Суд дійшов висновку, що період перебування позивача із чоловіком військовослужбовцем який проходив військову службу, будучи не працевлаштованою, а саме 01.05.1990 по 30.04.1992, на підставі довідки №297 від 30.04.1992 має бути врахований при обчислені трудового стажу ОСОБА_1 .
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином з урахування задоволення позовних вимог, суд приходить висновку про необхідність стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 11.11.2025 року №091630025236 про відмову перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з 08.04.2025 (дати призначення пенсії за віком) перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 зарахувавши до страхового стажу період з 01.05.1990 року по 30.04.1992 року (включно).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шумей М.В.