ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" лютого 2026 р. справа № 300/6739/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 23 липня 2025 року № 092750006688 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 період з 21.09.1998 по 19.03.1999, коли позивач фактично отримувала допомогу по безробіттю та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 26.06.2025 р., з урахуванням висновків суду.
Позовні вимоги мотивовані протиправним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 23 липня 2025 року № 092750006688 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року відкрито провадження в даній адміністративній справі, за правилами спрощеного позовного провадження.
17.10.2025 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві. Просить відмовити у задоволенні позову.
20.10.2025 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві та просить відмовити у задоволенні позову.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази та відзиви на позовну заяву, зазначає наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Пенсійного пенсійного фонду України за місцем проживання з заявою про призначення пенсії за віком, надавши документи, паспорт, код, довідку про реєстрацію місця проживання, трудову книжку, свідоцтво про навчання, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження дітей, уточнюючу довідку про роботу.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління пенсійного фонду № 22-1 від 25.11.2005 року, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності органом, що призначає пенсію визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області винесено рішення від 23.07.2025 року № 092750006688 про відмову в призначенні пенсії.
У своїй відмові ГУ ПФУ в Полтавській області зазначило, що відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
Також, ГУ ПФУ в Полтавській області зазначило, що з поданих позивачем документів для призначення пенсії за віком страховий стаж ОСОБА_1 становить 20 років 10 місяців 24 дні, якого не достатньо для призначення пенсії за віком. Оскільки до страхового стажу не зараховано період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 21.09.1998 по 19.03.1999 рр., через відсутність підтверджуючих документів, що виплата матеріальної допомоги по безробіттю здійснювалась в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.
Не погоджуючись з даними рішеннями відповідача позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 роки.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 року.
За змістом абзаців 1, 3 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До набрання чинності Законом № 1058-IV діяв Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
Згідно зі статтею 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв (ч. 1 статті 56). До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків (п. "а" ч. 3 статті 56 Закону №1788-XII ).
В силу вимог статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Системний аналіз наведених норм законодавства свідчить, що умовами для призначення пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону №1058-IV з період з 01.01.2025 по 31.12.2025 є досягнення особою 63 річного віку і наявність страхового стажу від 22 до 32 років .
Із рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 23.07.2025 року № 092750006688 про відмову в призначення пенсії слідує, що підставою для відмови позивачу в призначенні пенсії послугувала недостатність страхового стажу.
У рішенні зазначено, що страховий стаж заявника становить 20 років 10 місяців 24 дні, за доданими документами до страхового стажу не зараховано період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 21.09.1998 року по 19.03.1999 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки вищезазначений вид допомоги не передбачено до зарахування до страхового стажу згідно п. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 року (необхідно уточнити характер матеріальної допомоги по безробіття (навчання, курс підвищення кваліфікації, матеріальна допомога малозабезпеченим, тощо)).
Надаючи правову оцінку спірному рішенню, суд виходить з такого.
Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки ОСОБА_2 (попереднє прізвище позивача - ОСОБА_3 ) серії НОМЕР_1 від 06.03.1981 року:
- 21.09.1998 року розпочато виплату матеріальної допомоги по безробіттю відповідно до ст. 30 Закону України "Про зайнятість населення" наказ №164 від 22.10.1998 р.
- 19.03.1999 закінчено виплату матеріальної допомоги по безробіттю відповідно до п.1,2 ст. 30 Закону України "Про зайнятість населення" наказ №82 від 20.04.1999 р.
Суд бере до уваги, що за приписами пункту "ж" частини першої статті 4 Закону України "Про зайнятість населення" від 01 березня 1991 року № 803-XII (надалі - Закон № 803-XII, чинного на час отримання позивачкою матеріальної допомоги) було встановлено, що держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні: включення періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю до стажу роботи, а також до безперервного трудового стажу.
З аналізу вказаної норми вбачається, що законодавець розмежовує поняття допомога по безробіттю та матеріальна допомога по безробіттю, однак гарантує включення періодів їх отримання до трудового стажу.
Стаття 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" також передбачала, що до стажу роботи зараховується період одержання допомоги по безробіттю, не встановлюючи винятків щодо видів допомоги по безробіттю.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) було передбачено такі види забезпечення за цим Законом:
- допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;
- допомога по частковому безробіттю;
- матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;
- матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;
- допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
Статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" було визначено, що безробітним, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю, матеріальна допомога по безробіттю надається за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім'ї не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Матеріальна допомога по безробіттю надається протягом 180 календарних днів у розмірі 75 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом України від 25.03.2005 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» (далі - Закон №2505-IV) частину 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнено абзацом такого змісту:
«Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу».
Зазначеним законом також виключено абзац 5 частини 1 статті 7 та статтю 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", тобто всі норми про матеріальну допомогу по безробіттю.
Однак на момент отримання позивачем матеріальної допомоги по безробіттю правові норми, зокрема, пункт "ж" частини першої статті 4 Закону № 803-XII, передбачали зарахування періоду отримання такої до загального трудового стажу.
Відтак періоди отримання позивачем матеріальної допомоги по безробіттю з 21.09.1998 року по 19.03.1999 року підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача, однак безпідставно не зараховані відповідачем.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином з урахування задоволення позовних вимог, суд приходить висновку про необхідність стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 23 липня 2025 року № 092750006688 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 період з 21.09.1998 по 19.03.1999, коли позивач фактично отримувала допомогу по безробіттю та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 26.06.2025 р., з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шумей М.В.