ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" січня 2026 р. справа № 300/2160/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Біньковської Н.В.,
за участю: секретаря судового засідання - Космірак Н.М.,
представника позивача - Кропивницької У.М.,
представника відповідача - Скіцько С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2024 №027509/0706,-
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кропивницька У.М., звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області відповідно до змісту якого просить: визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 грудня 2024 року № 027509/0706 про застосування відносно фізичної особи-підприємця штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 940372,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення статей 75, 77 - 80, 81, 86 Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», протиправно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що фактичну перевірку проведено не за місцем здійснення господарської діяльності позивача, а за місцем виконання нею трудової функції, запит про надання документів вручений у той самий день, коли перевірка була завершена, що істотно обмежило її права та фактично позбавило можливості виконати встановлений законодавством обов'язок щодо надання відповідних документів, податковий орган закінчив перевірку через 45 хвилин після початку її проведення. Стверджує, що фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 було здійснено за адресою, не зазначеною у наказі № 3107-п, представники податкового органу не скористалися наданим їм законом правом на проведення інвентаризації товарів, які знаходилися у приміщенні магазину. Вважає, що без проведення інвентаризації податковий орган не може підтвердити фактичну наявність або відсутність товарів за місцем здійснення господарської діяльності. Податковий орган не відстежував динаміку руху товарів за обліковими даними, що позбавляє підстав для формування висновку про їх фактичну наявність чи реалізацію. Позивач зазначає, що оскільки вся необхідна документація знаходилась безпосередньо за місцем ведення господарської діяльності, а перевірка проводилась за місцем виконання нею трудової функції, виконання вимоги про надання документів в умовах, що склалися, було об'єктивно неможливим. Просить позов задовольнити.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що порушень положень законодавства в частині процедури проведення перевірки, які вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, відповідачем не допущено. Податковим органом реалізовано його компетенцію щодо проведення фактичної перевірки та оформлення результатів такої перевірки. Редакцією п.12 частини 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов'язано суб'єкта господарювання надавати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). На дату завершення фактичної перевірки позивачем первинні документи на товар не надано. ФОП ОСОБА_1 не надано відповідні підтверджуючі документи на товар, які були у продажі на момент проведення перевірки та не були належним чином обліковані згідно з Наказом №496. Стверджує, що досліджені договори комісії та акти приймання-передачі товарів не можуть підтверджувати належний облік товарних запасів за місцем їх реалізації. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.99 т.1).
У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача з підстав, аналогічних позовній заяві (а.с.148 т.1).
В письмових поясненнях позивач зазначає, що на момент проведення перевірки вона перебувала на своєму робочому місці в межах виконання трудових обов'язків, що жодним чином не свідчить про здійснення нею підприємницької діяльності в цьому місці. У позивача відсутній обов'язок ведення обліку товарів за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки ця адреса не є місцем продажу товарів. В приміщенні за вказаною податковим органом адресою ( АДРЕСА_1 ) у ФОП ОСОБА_1 відсутні касовий апарат (РРО/ПРРО) та платіжний термінал. Повідомлення за формою 20-ОПП фізичною особою-підприємцем не подавалося. Контрольна закупка працівниками ДПС щодо ФОП ОСОБА_1 не проводилася. Стверджує, що товар, стовно якого було призначено проведення фактичної перевірки ФОП, вибув з господарського обігу ФОП ОСОБА_1 задовго до дати самої перевірки (а.с.165, 170, 194, 217 т.1, а.с.2 т.2).
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві, письмових поясненнях. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечила з підстав, зазначених у відзиві на позов, письмових поясненнях. Просить у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши надані суду письмові докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 24.03.2023 зареєстрована як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку в контролюючому органі як платник податків і зборів. 21.11.2024 позивач припинила підприємницьку діяльність на підставі власного рішення.
За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження ФОП ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 .
На підставі наказу про проведення фактичної перевірки від 18.10.2024 №3107-п, направлень від 18.10.2025 №5828, №5829 посадовими особами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області 18.10.2024 проведено фактичну перевірку господарської одиниці ФОП ОСОБА_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , за результатами якої складено акт від 18.10.2024 №18794/09/17/РРО/ НОМЕР_1 (а.с.43, 44, 46, 47 т.1).
Фактичною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", наказу Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496 «Про затвердження Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку».
В акті зазначено, що ГУ ДПС в Івано-Франківській області отримало лист від ГУ ДПС у Волинській області від 23.09.2024 №1478/7/3-20-07-05-07 про направлення матеріалів перевірки, в якому вказано, що при проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 отримано договір комісії №СН-02-09-24-БВ від 02.09.2024 щодо передачі ФОП ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей на суму 940372 грн. Працівниками ГУ ДПС в Івано-Франківській області здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 , де ФОП ОСОБА_1 здійснює продаж товарів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ознайомлено ФОП ОСОБА_1 з направленнями, вручено копію наказу та письмову вимогу про надання документів 18.10.2024 щодо походження товарів, які передані ФОП ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_2 за договором комісії№СН-02-09-24-БВ від 02.09.2024 та акти приймання-передачі товарів до договору комісії №СН-02-09-24-БВ від 02.09.2024 та №СН-02-09-24-БВ від 05.09.2024 на загальну суму 940372 грн. На письмову вимогу документів щодо походження товарів, які перелічені у вищезазначеному договорі комісії, не надано. Виходячи із вищезазначеного ФОП ОСОБА_1 не надала документів щодо походження товарів, які передані для реалізації ФОП ОСОБА_2 . Перевіркою встановлено порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані в установленому порядку за встановленою формою. Документи щодо походження товару згідно договору комісії та форму обліку товарних запасів не надано до перевірки. Вартість товарів не облікованих у встановленому порядку становить 940372 грн.
У вимозі податкового органу про надання документів, адресованої ФОП ОСОБА_1 зазначено, що у зв'язку з проведенням фактичної перевірки за адресою: АДРЕСА_3 , ФОП ОСОБА_1 необхідно надати документи щодо походження товару (оригінали) згідно договору комісії №СН-02-09-24-БВ від 02.09.2024, акти приймання-передачі від 02.09.2024, від 05.09.2024. Вимогу отримано ФОП ОСОБА_1 18.10.2024 о 17:06 год (а.с.48 т.1).
18.10.2024 відповідачем складено акт №2170 відмови ФОП ОСОБА_1 від підпису та отримання другого примірника акту фактичної перевірки (а.с.49 т.1).
На підставі акта перевірки від 18.10.2024 №18794/09/17/РРО/ НОМЕР_1 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми “С» від 04.12.2024 №027509/0706, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 940372,00 грн (а.с.50 т.1).
04.02.2025 позивачем подано Державній податковій службі України скаргу на вказане податкове повідомлення-рішення. 11.02.2025 позивач також подала до контролюючого органу клопотання про поновлення строку на подання означеної скарги (а.с.52, 60 т.1).
За результатами розгляду скарги позивача Державною податковою службою України 27.02.2025 прийнято рішення №5670/6/99-00-06-03-02-06 про відмову платнику податків у поновленні пропущеного строку на оскарження податкового повідомлення-рішення форми “С» від 04.12.2024 №027509/0706 (а.с.61 т.1).
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач оскаржила його до суду.
Суд при вирішенні цієї справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п.80.1 ст.80 ПК України).
Згідно із пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
За змістом підпунктів 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Згідно п. 82.3. ст. 82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб. Продовження строку таких перевірок здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 5 діб.
Як свідчать матеріали справи, листами ГУ ДПС у Волинській області № 2721/7 від 24.09.2024, від 24.10.2024 №3045/7 повідомлено відповідача, про можливе порушення законодавства, серед іншого, позивачем (а.с.121 т.1, а.с.42 т.2).
Відповідач наказом від 18.10.2024 №3107-п призначив фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Направлення на проведення перевірки від 18.10.2024 №5828, №5829 винесені на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
За змістом відомостей, відображених у акті від 18.10.2024, перевірка здійснена у присутності ФОП ОСОБА_1 , вказана обставина позивачем не заперечується.
Суд зазначає, що отримання від ГУ ДПС у Волинській області інформації про можливі порушення позивачем законодавства щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій (щодо ймовірної фіктивності договору комісії від 02.09.2024 №СН-02-09-24-БВ та актів приймання-передачі товарів до договору комісії від 02.09.2024, від 05.09.2024, від 27.09.2024, від 07.10.2024, від 09.10.2024) може бути самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання. Підпункти 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України не містять декількох самостійних підстав для проведення перевірки, які б не давали можливість позивачу чітко визначити причини, що зумовили проведення перевірки і коло питань, які можуть бути її предметом.
Відтак, твердження позивача про те, що в наказі на проведення фактичної перевірки повинно було б бути обов'язково зазначено, крім правової підстави для її проведення, також і обставини, у зв'язку з якими таку підставу застосовано (фактичну підставу), є хибними у зв'язку з відсутністю відповідної легітимної вимоги для цього, що виключає обґрунтованість покликання позивача на протиправність проведеної перевірки.
Відповідно до відомостей наказу від 18.10.2024 за №3107-п посадовим особам ГУ ДПС в Івано-Франківській області доручено провести фактичну перевірку господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , юридичною адресою якої є АДРЕСА_4 . Направлення на перевірку від 18.10.2024 за №5828, 5829 містять аналогічні відомості щодо найменування платника податку та реквізитів об'єкта, перевірка якого проводиться.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем розташування ФОП ОСОБА_1 у період з 24.03.2023 по 21.11.2024 є адреса: АДРЕСА_2 .
В той же час, судом зі змісту наказу від 18.10.2024 за №3097-п встановлено про проведення фактичної перевірки магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2 " за адресою АДРЕСА_1 з 18.10.2024 (а.с.77 т.1).
В матеріалах справи наявна заява ТОВ «Спешлтех» про реєстрацію програмного реєстратора розрахункових операцій форма №-ПРРО у торговій точці за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.56, т.1).
Згідно з наказом (розпорядженням) № 58-к від 16.10.2024 ОСОБА_1 прийнята на роботу до ТОВ «Спешлтех» з 17.10.2024 у якості продавця-консультанта (а.с.74, т.1).
В акті перевірки від 18.10.2024 №18794/09/17/РРО/ НОМЕР_1 зазначено, що контролюючим органом проведено фактичну перевірку господарської одиниці ФОП ОСОБА_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , яка розпочата 18.10.2024 о 16 год. 55 хв. та здійснена у присутності позивача.
Разом з тим, актом фактичної перевірки від 27.10.2024 № 19326/09/17/РРО/ НОМЕР_2 засвідчуються обставини проведення перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що належить ТОВ «Спешлтех» та розташований за адресою: АДРЕСА_1 , розпочатої 18.10.2024 о 16 год. 45 хв., яка також була здійснена у присутності продавця ОСОБА_1 (а.с.81, т.1).
Суд зауважує, що за змістом підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника.
Отже, виходячи з буквального аналізу змісту норми підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України проведення фактичної перевірки вимагає чіткого з'ясування місця безпосереднього провадження платником податків конкретного виду діяльності та фактичного проведення цієї перевірки у такому місці або ж за місцем розташування тих чи інших об'єктів, які використовуються господарюючим суб'єктом у його діяльності, яка охоплюється предметом фактичної перевірки.
Суд звертає увагу, що особливість фактичних перевірок та їх відмінність від усіх інших перевірок, які проводяться податковими органами, полягає у тому, що при їх проведенні перевіряються не бухгалтерські документи, а правильність фактичних дій (фактичного стану речей) суб'єкта підприємницької діяльності. Тому, така перевірка проводиться не за місцем розташування платника податку (місцем розташування органу управління), а саме за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника.
У розглядуваному випадку фактична перевірка не була проведена за місцем фактичного провадження позивачем діяльності, а була проведена за адресою господарської одиниці ТОВ "Спешлтех" ( АДРЕСА_1 ).
Доказів того, що за вказаною адресою ФОП ОСОБА_1 проводила господарську діяльність відповідач суду не надав. Проте, позивач надала суду належні докази того, що за вказаною господарською одиницею вона була найманим працівником ТОВ "Спешлтех".
Отже, проведення спірної перевірки не за місцем фактичного провадження платником податків підприємницької діяльності свідчить про допущення податковим органом під час її проведення порушень положень підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України.
Відповідач не спростував тверджень позивача про те, що вона не здійснювала господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 .
Доказів проведення перевірки позивача за адресою житловий АДРЕСА_2 , суду не надано.
За змістом п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (надалі також - Закон №265/95-ВР) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Положеннями пункту 85.2, 85.4, 85.6 статті 85 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Пунктом 1 розділу ІІ Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2021 № 496, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за № 1411/37033, передбачено, що облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку.
ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об'єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об'єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об'єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об'єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід'ємною частиною такого обліку.
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Відповідно до пункту 10 розділу ІІ вказаного Порядку №496 форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об'єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах. Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.
Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби). Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такої ФОП. Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання (п.11 Порядку №496).
Згідно з абзацом 60 статті 2 Закону №265/95-ВР термін "технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту" для цілей цього Закону вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про захист прав споживачів". Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У "Переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 за №231 містяться мобільні телефони, адаптери тощо.
Згідно із статтею 20 Закону №265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Отже, суб'єкт господарювання зобов'язаний вести облік господарських операцій. Пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, здійсненні операцій з приймання готівки для подальшого її переказу вести облік товарних запасів та у разі проведення перевірки, на початок її проведення надати документи (в паперовій або електронній формі), що підтверджують облік і походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Такими документами зокрема, але не виключно, можуть бути документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів.
За змістом розрахунку фінансових санкцій по акту фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , суттю виявлених порушень є порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому порядку (а.с.51 т.1).
В акті фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 вказано про не надання документів щодо походження товару згідно договору комісії та форми обліку товарних запасів.
Судом встановлено, що під час проведення фактичної перевірки позивачу вручено вимогу від 18.10.2024 про надання документів щодо походження товару згідно договору комісії №СН-02-09-24-БВ від 02.09.2024, актів приймання-передачі від 02.09.2024, від 05.09.2024.
Вказана вимога отримана позивачем 18.10.2024 о 17 год. 06 хв, про що свідчить підпис ФОП ОСОБА_1 на вказаній вимозі. Перелік документів, відображений у такій вимозі, необхідно було надати контролюючому органу до 18.10.2024 не пізніше 17 год. 30 хв.
З огляду на встановлені судом обставини, суд погоджується із твердженнями позивача, що податковим органом скорочено терміни, протягом яких, у силу вимог ПК України, платник податків повинен реалізувати обов'язок з надання документів з обліку та походження товарів, з 10 (десяти) діб до 35 хвилин (враховуючи дату та час початку фактичної перевірки 18.10.2024 16:55 год та термін надання запитуваних документів до 18.10.2024 17:30 год).
Разом з цим, судом не встановлено проведення фактичної перевірки за місцем фактичного провадження ОСОБА_1 господарської діяльності, натомість така перевірка була проведена за адресою господарської одиниці ТОВ "Спешлтех" ( АДРЕСА_1 ), де позивач була найманим працівником у вказаному товаристві.
Таким чином є незрозумілим порядок проведення фактичної перевірки, реалізований відповідачем, за умов якого позивач, не перебуваючи за місцем здійснення господарської діяльності, була зобов'язана надати запитувані документи.
В подальшому під час подання скарги на податкове повідомлення-рішення позивач надала контролюючому органу копії форми обліку товарів, договору комісії №БВ-01-09-24-ЛА від 01.09.2024, акту приймання-передачі до договору комісії, повідомлення про прийняття працівника на роботу від 16.10.2024, заяви про реєстрацію ПРРО від 16.10.2024, квитанцію №1 та договір користування приміщенням №01-П від 15.10.2024 (а.с.а.с.56.57, 73-78 т.1).
Такі первинні документи долучені до матеріалів справи, під час судового розгляду будь-яких зауважень до цих документів відповідач не навів.
Так, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , як комітентом, та ФОП ОСОБА_1 , як комісіонером, укладено договір комісії № БВ-01-09-24-ЛА від 01.09.2024, відповідно до умов якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента, від свого імені та за плату (винагороду), укладати за рахунок комітента договори щодо продажу товарів, передбачених договором. Конкретні умови договору щодо ціни, кількості, якості та асортименту продукції, а також інші умови й вказівки комітента наведено в актах приймання-передачі товарів до цього договору. Передання товарів комітентом комісіонеру для продажу відповідно до умов цього договору здійснюється за актом приймання-передачі товарів (пункти 2.1, 4.1 Договору) (а.с. 63, т. 1).
Актом приймання-передачі товарів до Договору комісії №БВ-01-09-24-ЛА від 01.09.2024, датованим 01.09.2024, засвідчується передача від ФОП ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_1 865 одиниць товарів на загальну суму 940372,00 гривень (а.с.65-72 т.1).
У матеріалах справи міститься Форма ведення обліку товарних запасів ФОП ОСОБА_1 за адресою господарської одиниці - АДРЕСА_5 , в якій зазначено про надходження товару 01.09.2024 на суму 940372,00 грн на підставі акту передачі товару до договору комісії №БВ-01-09-24-ЛА від 01.09.2024 від ФОП ОСОБА_3 (а.с.73 т.1).
Також описана форма обліку містить підпис суб'єкта господарювання із зазначенням того, що період обліку вересень 2024 року.
Отже, описані вище документи містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_1 ), дати проведення операцій (дати передання товарів, зазначені в акті приймання-передачі товарів до договору комісії), а також найменування, кількість і вартість кожної окремої одиниці товару, що відображені в акті приймання-передачі товарів до договору комісії від 01.09.2024.
Відповідно до частини 1 статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Зі змісту договору комісії №БВ-01-09-24-ЛА від 01.09.2024 видно, що позивач не набувала у власність товар, визначений у акті приймання-передачі до такого договору, що пояснює відсутність у неї інших первинних документів, як накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки тощо.
Як зазначено судом вище, під час проведення фактичної перевірки позивачу вручено вимогу від 18.10.2024 про надання документів щодо походження товару згідно договору комісії №СН-02-09-24-БВ від 02.09.2024, актів приймання-передачі від 02.09.2024, від 05.09.2024.
За змістом договору комісії №СН-02-09-24-БВ від 02.09.2024, укладеного на аналогічних умовах до вищезгаданого договору від 01.09.2024 (у наведених частинах), такий договір укладено між ФОП ОСОБА_1 , як комітентом, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , як комісіонером (а.с. 126, т. 1).
Відповідно до акта приймання-передачі товарів до договору комісії № СН-02-09-24-БВ від 02.09.2024, датованого 02.09.2024, ФОП ОСОБА_1 передано ФОП ОСОБА_2 831 одиницю товарів на загальну суму 848 920,00 гривень (а.с.127 зворот - 131, т. 1).
Згідно з актом приймання-передачі товарів від 02.09.2024 до договору комісії № СН-02-09-24-БВ від 05.09.2024, ФОП ОСОБА_1 передано ФОП ОСОБА_2 34 одиниці товарів на загальну суму 91 452,00 гривень (а.с.133, т. 1).
Відповідно до акта приймання-передачі товарів до договору комісії № СН-02-09-24-БВ від 02.09.2024, датованого 27.09.2024, ФОП ОСОБА_1 передано ФОП ОСОБА_2 26 одиниць товарів на загальну суму 83 818,49 гривень (а.с.134, т. 1).
За змістом акта приймання-передачі товарів від 02.09.2024 до договору комісії № СН-02-09-24-БВ від 07.10.2024, ФОП ОСОБА_1 передано ФОП ОСОБА_2 19 одиниць товарів на загальну суму 450 406,00 гривень (а.с.134 зворот, т. 1).
Відповідно до акта приймання-передачі товарів до договору комісії № СН-02-09-24-БВ від 02.09.2024, датованого 09.10.2024, ФОП ОСОБА_1 передано ФОП ОСОБА_2 24 одиниці товарів на загальну суму 59 333,50 гривень (а.с.135, т. 1).
Суд зауважує, що в акті фактичної перевірки від 18.10.2024, зокрема зазначено, що працівниками ГУ ДПС в Івано-Франківській області здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 , де ФОП ОСОБА_1 здійснює продаж товарів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ознайомлено ФОП ОСОБА_1 з направленнями, вручено копію наказу та письмову вимогу про надання документів 18.10.2024 щодо походження товарів, які передані ФОП ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_2 за договором комісії №СН-02-09-24-БВ від 02.09.2024 та акти приймання-передачі товарів до договору комісії №СН-02-09-24-БВ від 02.09.2024 та №СН-02-09-24-БВ від 05.09.2024 на загальну суму 940372 грн. На письмову вимогу документів щодо походження товарів, які перелічені у вищезазначеному договорі комісії, не надано. Виходячи із вищезазначеного ФОП ОСОБА_1 не надала документів щодо походження товарів, які передані для реалізації ФОП ОСОБА_2 . Вартість товарів не облікованих у встановленому порядку становить 940372 грн.
Таким чином, в акті перевірки від 18.10.2025 зазначено про ненадання документів щодо походження товарів, які, за твердженням контролюючого органу, були передані позивачем ФОП ОСОБА_2 на загальну вартість 940 372 грн.
Разом з тим судом встановлено, що актом приймання-передачі товарів до Договору комісії № БВ-01-09-24-ЛА від 01.09.2024 підтверджено передачу саме від ФОП ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_1 865 одиниць товару на загальну суму 940 372,00 грн.
Аналогічні відомості про передачу від ФОП ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_1 товару на загальну суму 940372,00 грн містяться у наданій суду Формі ведення обліку товарних запасів ФОП ОСОБА_1 за вересень 2024 року.
Відтак, перелік документів, запитуваних контролюючим органом у вимозі від 18.10.2024, не стосується предмета фактичної перевірки.
Крім того, за наведених вище обставин, відповідач протиправно встановив наявність порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки відповідно до вимог цієї норми, суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Тобто товару, який знаходиться у продажі в місці продажу (господарському об'єкті).
Оцінюючи в сукупності викладені обставини суд констатує, що відповідач не довів належними і допустимими доказами факт порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР.
З урахуванням наведеного вище суд доходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що згідно із статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В силу норм частин 1, 4 статті 9, частини 4 статті 79, статті 80, частини 5 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. У разі неможливості надати суду відповідний доказ, сторона повинна зазначити причини, з яких він не може бути поданий та надати суду докази, які підтверджують, що ця сторона здійснила усі залежні від неї дії, спрямовані на отримання відповідного доказу і в неї відсутня можливість самостійно його отримати.
Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень є визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах.
Наявність принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі обумовлена тим, що в учасників публічно-правових відносин, зазвичай, нерівні можливості, оскільки особі протистоїть суб'єкт владних повноважень. Активна роль суду дає можливість врівноважити можливості особи і суб'єкта владних повноважень, а також сприяє тому, щоб порушені владою права були захищені.
Таким чином, відповідно до завдань та принципів адміністративного судочинства, у спірних правовідносинах саме відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, повинен доводити в суді правомірність своїх дій та прийнятих рішень.
Підсумовуючи наведене вище суд виснує про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 7 523,00 грн, відтак підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 7 523,00 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 04.12.2024 № 027509/0706.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 523,00 гривень (сім тисяч п'ятсот двадцять три гривні 00 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ),
відповідач - Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.
Рішення складене в повному обсязі 19.02.2026.