18 лютого 2026 року Справа № 280/10875/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.08.2025 № 923180146514 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії шляхом переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи трактористом-машиністом періоди роботи з 14.05.1991 по 27.02.1999, з 01.09.2007 по 31.10.2008, 22.11.2008 по 01.03.2010, та перерахувати ОСОБА_1 пенсію шляхом переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 14.08.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з розрахунку стажу для визначення права на призначення пенсії, видно, що до пільгового стажу роботи позивача трактористом-машиністом не було зараховано періоди роботи з 14.05.1991 по 27.02.1999, та з 16.05.2007 по 28.02.2010. Зазначає, що позивач маючи необхідний страховий та пільговий стаж, правомірно звернувся за призначенням (перерахунком) пенсії за віком на пільгових умовах із 55-річного віку, а відповідач, відмовивши в її призначенні (переведенні), порушив вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ухвалою судді від 15.12.2025 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 35 років 8 місяців 16 днів, роботи трактористом-машиністом згідно даних наявних в реєстрі застрахованих осіб складає 15 років 1 місяць 27 днів. Керуючись вищенаведеним, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 21.08.2025 № 923180146514 відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті пункту 3 частини другої статті 114 Закону № 1058 згідно заяви від 14.08.2025 № 3662, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 20 років на посаді тракториста-машиніста. Просить відмовити в задволенні позовних вимог.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
14.08.2025 позивач звернувсся із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на приписи Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Пенсійного Фонду України 25 листопада 2005 року за № 22-1, вищезазначена заява з урахуванням принципу екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.08.2025 № 923180146514 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» згідно заяви від 14.08.2025 №3662, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 20 років на посаді тракториста-машиніста.
Не погоджуючись з такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що е основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII) Законом України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).
Частиною 1 ст. 114 Закону №1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і покавників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Страховий стаж-період (строк) протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ст. 56 Закону №1788-ХII до стажу зараховується до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Порядок призначення пенсій на пільгових умовах трактористам-машиністам, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства роз'яснено у листі Міністерства соціального забезпечення № 7 від 20.01.92.
Так, відповідно до роз'яснення, до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, відносяться працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідне посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах на протязі повного сезону сільськогосподарських робіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відробили повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи (на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, по ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо). Віднесення господарства до підприємств сільського господарства, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, провадиться відповідно до класифікатора галузей народного господарства.
Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є досягнення відповідного віку (55 років), наявність необхідного загального стажу (25 років) та стажу роботи на посадах тракториста-машиніста, підтвердження безпосередньої зайнятості у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства (20 років).
З рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.08.2025 № 923180146514 вбачається, що страховий стаж заявника складає 35 років 8 місяців 16 днів, стаж роботи трактористом-машиністом згідно даних в реєстрі застрахованих осіб складає 15 років 1 місяць 27 днів. У зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу (20 років) на посаді тракториста-машиніста, відповідач відмовив в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 3 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV.
З протоколу розрахунку стажу вбачається, що відповідачем не зараховано до пільгового страхового стажу позивача спірні періоди роботи трактористом-машиністом, а саме: з 14.05.1991 по 27.02.1999, з 01.09.2007 по 31.10.2008, з 22.11.2008 по 01.03.2010.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на адвокатський запит представника позивача повідомило, що до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі “Зоря комунізму» з 05.07.1985 по 31.08.1985 та за 1988 рік, оскільки записи в трудовій книжці оформлені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме відсутні номери та дати документів на підставі яких було внесено записи про відпрацьован колгоспі річний мінімум трудової участі, а також відсутній встановлений річний мінімум трудової участі у колгоспі, а за 1989 рік відсутні записи в трудовій книжці про встановлені та відпрацьовані трудодні в колгоспі. Довідок про фактично відпрацьовану кількість трудоднів та встановлений мінімум трудової участі у колгоспі за ці періоди надано не було. Також ГУ ПФУ в Запорізькій області зазначило, що оскільки, в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах (при прийняті в члени колгоспу з 05.07.1985 не зазначено посаду, на яку прийнято ОСОБА_1 , 1985, 1986, 1987 зазначено в трудовій книжці - практика, рядов., пом. ком.), а також містяться розбіжності в записах посад на яких працював ОСОБА_1 (тракторист, механізатор, рядов, пом.ком.) для визначення права на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637 (далі - Постанова 637) необхідна уточнююча довідка підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток 5). Також зазначило, що дані за період з 16.05.2007 по 28.02.2010 відсутні в даних реєстрі застрахованих осіб, тому зазначений період не зараховано до пільгового стажу.
Щодо спірних періодів з 01.09.2007 по 31.10.2008, з 22.11.2008 по 01.03.2010, суд зазначає наступне.
Згідно статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі - Порядок № 637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є пріоритетним документом, що підтверджує його стаж роботи.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 у справі № 242/2536/16.
При цьому, надання уточнюючих довідок підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Судом встановлено трудову кникжу колгоспника ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 02.02.1988. Із наявних записів (запис №10, запис №11, запис №14 - запис №16) можливо встановити періоди, протягом якого позивач працював трактаристом-машиністом, місце роботи, відомості про переведення; підставу звільнення, документи (накази), на підставі яких здійснено записи у трудовій книжці.
Так на працівника не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та Іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
З протоколу розрахунку стажу вбачається, що спірні періоди (з 01.09.2007 по 31.10.2008, з 22.11.2008 по 01.03.2010) зараховані до страхового стажу позивача. Разом з тим, до пільгового стажу вказані періоди не зараховані відповідачем.
Більше того, пенсійним органом в оскаржуваному рішенні не зазначено підстав, з яких відповідачем не зараховано до пільгового стажу вищевказані періоди роботи позивача трактаристом-машиністом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 01.09.2007 по 31.10.2008 та з 22.11.2008 по 01.03.2010 є протиправними, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний зарахувати зазначені періоди до пільгового стажу позивача.
Щодо зарахування періоду з 14.05.1991 по 27.02.1999 до пільгового стажу позивача, суд зазначає наступне.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.75 за № 310, та чинних на час розгляду справи (надалі Порядок № 310).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 310 трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Порядку № 310).
Згідно з пунктом 6 Порядку № 310, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: III "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; IV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 310, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімуму трудової участі).
Таким чином, саме відомостями трудової книжки колгоспника підтверджується трудова участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімуму трудової участі).
На сторінках 18-19 трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 02.02.1988 містяться відомості щодо виконання визначеного мінімуму трудоднів, а саме:
в 1991 році 145 л/днів (при мінімумі 140 л/днів);
в 1992 році 286 л/днів (при мінімумі 260 л/днів);
в 1993 році 287 л/днів (при мінімумі 260 л/днів);
в 1994 році 279 л/днів (при мінімумі 260 л/днів);
в 1995 році 272 л/днів (при мінімумі 260 л/днів);
в 1996 році 266 л/днів (при мінімумі 260 л/днів);
в 1997 році 302 л/днів (при мінімумі 260 л/днів);
в 1998 році 241 л/днів (при мінімумі 260 л/днів);
в 1999 році 253 л/днів (при мінімумі 260 л/днів).
Також в матеріалах справи наявна архівна довідка про кількість вироблених трудоднів (людино-днів) та трудову участь у колгоспі «Зоря Комунізму», КСП «Зоря» с. Чубарівка Пологівського району Запорізької області, які зберігаються в архіві Федорівської сільскої ради за 1991-1999 роки.
Окрему увагу слід звернути й на те, що саме на підприємство, установу, організацію покладаються обов'язки щодо складання довідки, якою підтверджується стаж роботи особи, а тому позивач не може нести тягар відповідальності за не зазначення (неповне зазначення) даних у такій довідці.
Отже, трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_1 від 02.02.1988, видана на ім'я ОСОБА_1 , містить достатньо належних та допустимих доказів, що підтверджують виконання позивачем у період з 1991 по 1999 роки на посаді тракториста-машиніста, безпосередньо зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства.
Більше того, пенсійним органом в оскаржуваному рішенні від 21.08.2025 № 923180146514 не зазначено підстав, з яких відповідачем не зараховано до пільгового стажу вищевказані періоди роботи позивача трактаристом-машиністом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 14.05.1991 по 27.02.1999 є протиправними, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний зарахувати зазначений період до пільгового стажу позивача.
З рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.08.2025 № 923180146514 вбачається, що страховий стаж заявника складає 35 років 8 місяців 16 днів, стаж роботи трактористом-машиністом згідно даних в реєстрі застрахованих осіб складає 15 років 1 місяць 27 днів
Таким чином загальний пільговий стаж позивача за результатами розгляду цієї справи (з зарахуванням спірних періодів з 14.05.1991 по 27.02.1999, з 01.09.2007 по 31.10.2008, з 22.11.2008 по 01.03.2010) становить більше ніж 20 років.
Перевіривши доводи позивача, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 21.08.2025 № 923180146514 про відмову в перерахунку пенсії шляхом переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах.
Щодо належного способу поновлення порушеного права позивача суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Таким чином, зобов'язання судовим рішенням суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов'язання суб'єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об'єктивно встановлено безальтернативність рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.05.2019 року у справі № 826/17220/17.
Суд зазначає, що пенсійний вік та обсяг страхового стажу, що необхідні позивачу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, складають - 55 років та більше 30 років відповідно, наявність яких відповідач не заперечує.
Суд врахував, що наявні у матеріалах справи докази також підтверджують наявність спеціального стажу у обсязі більше 20 років.
Враховуючі визначені п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV підстави та умови призначення пенсії за віком, а також наявність у позивача усіх необхідних умов для призначення пенсії за віком - вік та стаж (загальний та спеціальний), суд дійшов висновку, що вирішення питання призначення пенсії у цьому випадку не є дискреційним повноваженням органу Пенсійного фонду України.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у цьому випадку належить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (як орган, який прийняв протиправне рішення) зарахувати до пільгового стажу позивача періоди його роботи на посаді тракториста-машиніста з 14.05.1991 по 27.02.1999, з 01.09.2007 по 31.10.2008, з 22.11.2008 по 01.03.2010, відповідно до трудової кникжи колгоспника серії НОМЕР_1 від 02.02.1988 та перерахувати позивачу пенсію шляхом переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 14.08.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про передчасність висновку пенсійного органу про відмову в призначенні позивачу пенсії за вислугу років, тому позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями ст. ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139,241, 243-246, 255 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.08.2025 № 923180146514 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії шляхом переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи на посаді тракториста-машиніста з 14.05.1991 по 27.02.1999, з 01.09.2007 по 31.10.2008, з 22.11.2008 по 01.03.2010, відповідно до трудової кникжи колгоспника серії НОМЕР_1 від 02.02.1988 та перерахувати ОСОБА_1 пенсію шляхом переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 14.08.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова