Справа № 473/6800/24
іменем України
"17" лютого 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Ліхачової А.Є., представниці відповідачки адвоката Вуїв О.В., представниці третьої особи без самостійних вимог Тищенко М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення фактів проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, перебування на утриманні,
у грудні 2024 року позивачка ОСОБА_1 через свого представника адвоката Разумовського Олексія Артуровича звернулася з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення фактів проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, перебування на утриманні.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з жовтня 2022 року позивачка проживала з ОСОБА_4 однією сім'єю, тобто як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу. У період проживання вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет та взаємні права і обов'язки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 загинув під час проходження військової служби, пов'язаної із захистом Батьківщини, в зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Тому ОСОБА_1 просила в судовому порядку встановити факти її проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 без шлюбу з жовтня 2022 року до 16 квітня 2024 року, перебування на отриманні останнього, вказуючи на те, що встановлення вказаних фактів надасть їй можливість отримати компенсацію, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», отримати грошову допомогу.
Ухвалою суду від 02 квітня 2025 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення фактів проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, перебування на утриманні закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
Ухвалою суду від 22 травня 2025 року закрито підготовче провадження по справі, призначено її до судового розгляду.
Представник позивачки адвокат Разумовський О.А. в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, заяву про розгляд справи за його відсутності не надав.
Представниця відповідачки адвокат Вуїв О.В. у судовому засіданні вказувала на наявність підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України.
Представниця третьої особи без самостійних вимог - Міністерства оборони України Тищенко М.С. у судовому засіданні підтримала позицію представниці відповідачки адвоката Вуїв О.В.
Представник третьої особи без самостійних вимог - Військової частини № НОМЕР_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступного.
Так, відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду,якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки відповідно до п.3 ч.1ст. 257 ЦПК України підставою залишення позову без розгляду є повторна неявка належним чином повідомленого позивача у підготовче засідання чи в судове засідання, відповідно законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду.
Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Близький за змістом висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача та у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, правове значення у цьому випадку має належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05 листопада 2025 року в справі № 128/1946/19, від 27 січня 2026 року в справі № 755/2186/25, від 09 лютого 2026 року в справі № 757/37396/23-ц.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст. 12 ЦПК України).
Суд зобов'язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду в разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Це забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору (постанови Верховного Суду від 24 квітня 2019 року в справі № 757/23967/13-ц, від 28 жовтня 2021 року в справі № 465/6555/16-ц, від 12 травня 2022 року в справі № 645/5856/13-ц).
У постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року в справі № 465/205/17 зазначено, що: «саме позивач має бути у першу чергу зацікавлений у розгляді його позовних вимог у розумний строк. Установивши, що позивач, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, двічі поспіль не з'явилася в судове засідання, не скористалася правом подати заяву про розгляд справи за її відсутності, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статі 257 ЦПК України, для залишення позовної заяви без розгляду. Доводи касаційної скарги про те, що залишаючи її позов без розгляду, суд порушив її право на судовий захист, є безпідставними, оскільки особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України).
Крім того, прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року). Посилання у касаційній скарзі на те, що відповідно до частин першої та другої статті 223 ЦПК України суд повинен був розглянути та вирішити справу на підставі наявних у ній доказів, є безпідставними, оскільки наслідки повторної неявки позивача передбачено частиною п'ятою наведеної норми та пунктом третім частини першої статті 257 ЦПК України, заяву про розгляд справи за її відсутності позивач до суду не подала».
Як убачається з матеріалів справи, в судовому засіданні по вказаній справі від 02 вересня 2025 року було оголошено перерву до 09 жовтня 2025 року, 13-30 год. за клопотанням представника позивачки для забезпечення явки в судове засідання позивачки ОСОБА_1 , а також заявлених стороною позивачки свідків. Розгляд справи, за клопотанням представника позивачки адвоката Разумовського О.А. в зв'язку з хворобою останнього, було перенесено на 30 жовтня 2025 року,14-00 год. (в зв'язку з перебуванням судді Лузан Л.В. у відпустці судове засідання перенесено на 26 листопада 2025 року, 15-00 год.). На зазначену дату представник позивачки адвокат Разумовський О.А. не з'явився, направив клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з запровадженням графіків погодинних відключень електроенергії, тому розгляд справи перенесено на 12 грудня 2025 року, 14-00 год. На вказану дату від представника позивачки надійшла заява аналогічного змісту, тому розгляд справи було перенесено 08 січня 2026 року, 14-00 год. З метою узгодження позиції сторони позивачки щодо виклику заявлених нею свідків та в разі визначення з їх колом забезпечення їх допиту в судовому засіданні розгляд справи було перенесено на 29 січня 2026 року, 14-00 год. На вказану дату представник позивачки не з'явився. Після закінчення судового засідання від останнього надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з запровадженням графіків погодинних відключень електроенергії. Розгляд справи було відкладено на 17 лютого 2026 року, 14-00 год. Проте представник позивачки не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності на надав.
При цьому, представник позивачки адвокат Разумовський О.А. належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи шляхом вручення судових повісток-повідомлень, що підтверджується наявними реєстрами підтверджень про отримання документів у підсистемі «Електронний суд» (отримано останнім, зокрема 09 січня 2026 року, 02 лютого 2026 року, відповідно).
Відповідно до ч.5 ст.130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Разом з тим, ініціювавши судовий розгляд справи, сторона позивача насамперед повинна активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
За таких обставин, з огляду на те, що справа тривалий час перебуває на розгляді в суді, розгляд справи неодноразово відкладався, в тому числі з метою узгодження позиції сторони позивача щодо поданих доказів, позивачка (її представник) були належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду справи, проте в судові засідання (29 січня 2026 року та 17 лютого 2026 року) повторно (двічі поспіль) не з'явилися, заяви про розгляд справи за відсутності позивача не подали, враховуючи права інших учасників справи, суд вважає, що є підстави для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, відповідно до вимог, передбачених п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.
Залишення позову без розгляду не позбавляє позивачку права звернутися до суду повторно.
Керуючись ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257, ст.ст. 258-260 ЦПК України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення фактів проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, перебування на утриманні, залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 18 лютого 2026 року.
Суддя Л.В.Лузан