Справа № 466/1234/26
з питань звільнення від сплати судового збору
19 лютого 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Львова Глинська Д.Б. розглянувши клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору у справі за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Александров Дмитро Олександрович, до Головного управління Національної поліції у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
18 лютого 2026 року ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Александров Дмитро Олександрович, звернувся до суду через систему «Електронний суд» із позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Із тексту позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 просить звільнити його від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст. 5 Закону «України про судовий збір» у зв'язку з наявністю у нього статусу учасника бойових дій. На підтвердження вказаної інформації позивачем надано копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 26.02.2024.
Суд, вирішуючи вказане клопотання, керується наступним.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 року (з наступними змінами та доповненнями).
Відповідно до ст. 8 вказаного Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є::
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, підстави звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення чітко урегульовані законом.
Верховний Суд у постанові від 11.11.2020 по справі № 9901/77/20 зазначив, що для звільнення від сплати судового збору відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» необхідно надати довідку з органу Державної податкової служби України про розмір доходів за попередній календарний рік, яка підтверджує, що розмір судового збору в цій справі перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік.
Щодо посилання позивача на п.13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як на підставу звільнення від сплати судового збору, то слід зазначити наступне.
Пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Суд констатує, що зазначена норма має відсильний характер і не містить вичерпного переліку справ, у яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, установлені Законом України від 22 жовтня 1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про судовий збір» викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17.
Як вбачається із змісту позовної заяви, предметом позову є визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, що не зачіпає порядку надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій.
Враховуючи предмет спору у цій справі, позивач не є особою, яка звільнена від сплати судового збору в розумінні, зокрема, пункту 13 частини 1 статті 5 Закону «Про судовий збір».
Крім того, на розгляд Великої Палати Верховного Суду була передана справа №567/79/23 для відступлення, зокрема, і від вищенаведених висновків щодо застосування пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», однак ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року справа № 567/79/23 була повернута на розгляд колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду не встановила об'єктивних причин відступу від правового висновку, якими, за її усталеною практикою, можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного контексту.
Тобто, позиція Великої Палати Верховного Суду щодо питання застосування пункту 13 частини 1 статті 5 Закону «Про сплату судовий збір» залишилася незмінною.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 вказала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Отже, враховуючи наведені вимоги Закону та з'ясовані обставини, позивач був зобов'язаний сплатити судовий збір за подання позовної заяви. Оскільки зазначені обставини не свідчать про неможливість сплати збору, а інших доказів суду не надано, підстави для задоволення клопотання про звільнення від його сплати відсутні.
Керуючись ст.ст.133, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про судовий збір», суд
у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору у справі за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Александров Дмитро Олександрович, до Головного управління Національної поліції у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення- відмовити.
Ухвала з питань звільнення від сплати судового збору набирає законної сили з моменту її підписання та окремо не оскаржується.
Суддя: Д. Б. Глинська