Справа № 450/616/26 Провадження № 2/450/1310/26
про залишення позовної заяви без руху
12 лютого 2026 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Мельничук І. І., розглянувши в м. Пустомити матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Солонківська сільська рада Львівського району Львівської області, Садівниче товариство «Будівельник» про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, скасування кадастрового номера та усунення правової невизначеності,-
10.02.2026 року в провадження судді Пустомитівського районного суду Львівської області надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Солонківська сільська рада Львівського району Львівської області, Садівниче товариство «Будівельник» про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, скасування кадастрового номера та усунення правової невизначеності, згідно прохальної частини якої позивач просить суд визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, виданий на ім?я ОСОБА_4 , у зв?язку з тим, що акт видано після смерті особи, що виключає виникнення у неї права власності; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім?я ОСОБА_2 , як такий, що ґрунтується на праві, яке не виникло в установленому законом порядку визнати незаконним та скасувати рішення про формування на державну, реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером4623681800:11:000:0335, як такої, що сформована з порушенням вимог ст. 79-1, 125, 126 Земельного кодексу України та Закону України «Про Державний земельний кадастр»; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4623681800:11:000:0335 у Державному земельному кадастрі; зобов?язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області
внести до Державного земельного кадастру відомості про скасування земельної ділянки з кадастровим номером4623681800:11:000:0335; стягнути з відповідача судові витрати.
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, приходжу до висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175-177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Порядок звернення до суду з позовною заявою урегульований ЦПК України. Подання заяви має відбуватись з дотриманням певних умов, які передбачені, зокрема, в статтях175,177 ЦПК України.
Згідно положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Від змісту позовної заяви залежать дії судді при вирішенні питання про відкриття провадження у справі і проведення подальших підготовчих дій для розгляду справи у судовому засіданні та при її розгляді по суті, у тому числі і про її судову юрисдикцію та підсудність, про залучення в процес інших осіб, дослідження доказів тощо.
Від змісту позовної заяви залежить позиція відповідача, котрий, як і позивач, має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаний з тим, які вимоги до нього заявлені, з яких підстав і якими доказами це підтверджується.
Вже на стадії пред'явлення позову позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо несення тягаря доказування і довести при пред'явленні позову певне коло фактів, що мають процесуальне значення. Мається на увазі доведення фактів наявності передумов права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Цивільний процесуальний закон не вимагає від позивача правового обґрунтування позову, тобто посилання на норму права, яка регулює спірні правовідносини. Однак, позивач у будь-якому випадку повинен зазначити те право, захисту якого він вимагає, вважаючи його порушеним, невизнаним чи оспорюваним відповідачем.
Частиною 1 статті 47 ЦПК України встановлено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
За приписами статті 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Так в порушення п.2 ч.3 ст.175, 48 ЦПК України в позовній заяві невірно визначено суб'єктний склад сторін та третіх осіб, так у позовній заяві позивачем зазначено позивачем ОСОБА_1 , відповідачем - ОСОБА_2 . Водночас у тексті заяви ОСОБА_3 визначено третьою особою як співвласника домоволодіння, а Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Солонківську сільську раду Львівського району Львівської області та Садівниче товариство «Будівельник» зазначено як третіх осіб, однак одночасно вказано їх як співвідповідачів.
Крім того, Садівниче товариство «Будівельник» у позовній заяві визначено як «балансоутримувач дороги загального користування у СТ “Будівельник»», що саме по собі не узгоджується із процесуальним статусом третьої особи чи співвідповідача та не містить обґрунтування, яким чином рішення у справі може вплинути на його права чи обов'язки.
Таким чином, позовна заява містить суперечності щодо процесуального статусу учасників справи, що унеможливлює належне визначення суб'єктного складу сторін та третіх осіб.
Суд звертає увагу, що порядок та підстави залучення у справу третіх осіб визначено ст.ст.52, 53 ЦПК України. Зокрема ч. 1 ст.53 ЦПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Згідно із ч.4 ст.53 ЦПК України у заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Враховуючи викладене у випадку необхідності залучення третіх осіб у даній справі за клопотанням позивача необхідно обґрунтувати на яких підставах їх належить залучити до участі у справі та чи може рішення у даній справі вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї зі сторін.
За таких обставин позивачу необхідно визначитися із процесуальним статусом кожного учасника справи (позивач, відповідач, треті особи), чітко зазначити, до кого саме заявлено позовні вимоги та яким чином рішення суду може вплинути на права чи обов'язки інших осіб.
При цьому, позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини(пп. 4, 5 ч.3 ст.175 ЦПК України).
Крім того, частиною п'ятою статті 177 ЦПК України, передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду, і має суттєве значення при розгляді справи та відповідно вимагає чіткого визначення, оскільки у випадку задоволення позову, зміст таких вимог викладається у резолютивній частині судового рішення.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оспорює правомірність видачі державних актів на право власності на земельні ділянки та законність формування і державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4623681800:11:000:0335.
Проте, подана позовна заява викладена без належної конкретизації позовних вимог.
Так, у перших двох позовних вимогах позивач просить визнати недійсними державні акти на право приватної власності на земельні ділянки, видані на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Водночас у заяві не зазначено жодних індивідуальних реквізитів таких актів (серія, номер, дата видачі, орган, який їх видав), що унеможливлює визначення конкретного акта як предмета спору. За відсутності таких відомостей суд позбавлений можливості встановити, який саме документ підлягає судовому розгляду.
Крім того, наведені у прохальній частині позовної заяви формулювання: «у зв'язку з тим, що акт видано після смерті особи, що виключає виникнення у неї права власності» та «як такий, що ґрунтується на праві, яке не виникло в установленому законом порядку» не є належним викладенням позовних вимог. Обставини, якими обґрунтовується вимога про визнання недійсним державного акта, мають бути наведені та розкриті у мотивувальній (описовій) частині позовної заяви із зазначенням конкретних фактичних даних, тоді як у прохальній частині повинно міститися чітке та однозначне формулювання способу судового захисту. Натомість позивач фактично поєднує у прохальній частині як саму вимогу, так і її обґрунтування, що свідчить про некоректне формулювання позовних вимог.
Окрім того, третя позовна вимога також сформульована неконкретно. Позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення про формування та державну реєстрацію земельної ділянки, однак не зазначає, яке саме рішення оскаржується (його дату, номер, суб'єкта прийняття). Крім того, в одній вимозі поєднано окреме рішення про формування земельної ділянки та дії щодо її державної реєстрації, які є самостійними предметами оскарження, без їх чіткого розмежування.
За таких обставин, суд, не оцінюючи доказів, звертає увагу позивача на те, що позовні вимоги викладені узагальнено та не дають можливості суду визначити чіткий предмет і підстави позову, у зв'язку з чим заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення зазначених недоліків.
Слід зауважити, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті6розділу1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.
Додержання процесуальної форми і змісту заяви є однією з обов'язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.
Суд звертає увагу позивачів на те, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам цивільно-процесуального закону.
За таких обставин, суд пропонує позивачу усунути недоліки позовної заяви, а саме уточнити, обґрунтувати та конкретизувати зміст позовних вимог та визначитися із процесуальним статусом кожного учасника справи (позивач, відповідач, треті особи), чітко зазначити, до кого саме заявлено позовні вимоги та яким чином рішення суду може вплинути на права чи обов'язки інших осіб.
Відповідно до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
На підставі викладеного, керуючись ст.185 ЦПК України, суддя,-
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Солонківська сільська рада Львівського району Львівської області, Садівниче товариство «Будівельник» про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, скасування кадастрового номера та усунення правової невизначеності,- залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк, який обчислюється з дня отримання даної ухвали, для усунення недоліків, вказаних в ухвалі.
У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Солонківська сільська рада Львівського району Львівської області, Садівниче товариство «Будівельник» про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, скасування кадастрового номера та усунення правової невизначеності, - вважати неподаною та повернути позивачам з усіма доданими до неї документами.
Ухвала остаточна та окремому оскарженню не підлягає.
СуддяІ. І. Мельничук