3/441/118/2026 441/247/26
18.02.2026 суддя Городоцького районного суду Львівської області Малахова-Онуфер А.М., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області на
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Судова Вишня Мостиського району Львівської області, непрацюючого, проживаючого на АДРЕСА_1
за ч. 4 ст. 184 КУпАП, -
за протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАД № 992120 від 05.02.2026, ОСОБА_1 , ухиляється від виконання батьківських обов'язків згідно ст. 150 СК України щодо неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як наслідок останній, 29.06.2025 близько 22 год. 30 хв. на вул. Шевченка в с. Родатичі Львівського району Львівської області, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом, керуючи саморобним електромотоциклом без марки, моделі та реєстраційного номеру, із технічно несправною гальмівною системою та системою зовнішнього освітлення, наїхав на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, представник Васечко Ю.А. у клопотанні від 18.02.2026 просив про розгляд справи за його відсутності та закриття провадження у справі на ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 184 КУпАП на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч. 3 ст. 38 КУпАП.
Вивчивши адмінматеріали, оцінивши докази в їх сукупності, доходжу наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 283 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, прийняте по справі рішення.
При цьому суд при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, і винести постанову, зміст якої має відповідати вимогам ст. 283 КУпАП.
Пунктом 7 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.
Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що застосування п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП можливе лише у випадку встановлення судом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні такого правопорушення провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі №910/18319/16, від 16 квітня 2019 року у справі №927/623/18.
Отже, аналіз положень ст. 38 та п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП свідчить про те, що наслідком закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення є лише звільнення особи від накладення адміністративного стягнення.
Закриття справи із підстав, вказаних у п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не передбачає звільнення особи від адміністративної відповідальності, наслідком чого була б відсутність підстав для визнання вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Аналогічні висновки містяться у рішеннях ЄСПЛ, який, здійснюючи тлумачення положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказує, що встановлення вини особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, є правильним навіть при закритті провадження у справі за строками давності і не порушує презумпції невинуватості особи (рішення ЄСПЛ від 25 серпня 1987 року «Лутц проти Німеччини»).
З урахуванням наведеного встановлення вини особи є обов'язковим при доведеності вчинення нею будь-якого адміністративного правопорушення, в тому числі, і у випадку закриття справи із нереабілітуючих підстав.
Отже, закриттю провадження у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, обов'язково передує встановлення наявності або відсутності вини особи, оскільки лише на етапі вирішення питання про накладення адміністративного стягнення, тобто після встановлення вини особи, суд перевіряє строки передбачені ст. 38 КУпАП.
Вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення передбачені ст. 256 КУпАП.
Частиною 4 статті 184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють за вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність
З аналізу вищенаведених норм закону убачається, що у протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 184 КУпАП, окрім вказаного у ст. 256 КУпАП, обов'язково має бути зазначено конкретну статтю КК України, ознаки якої містяться у діянні неповнолітнього, із викладенням фактичних обставин, що підтверджують наявність таких ознак.
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 992120 від 05.02.2026 убачається, що ОСОБА_1 інкриміновано у вину вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 184 КУпАП, однак, посадовою особою, яка склала означений протокол, не в повному обсязі викладено суть правопорушення і зокрема не зазначено конкретну статтю КК України, ознаки якої містяться у діянні неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке мало місце 29.06.2025 близько 22 год. 30 хв. на вул. Шевченка в с. Родатичі Львівського району Львівської області.
Долучений до адмінматеріалів витяг з ЄРДР від 18.10.2025, вищеозначеного недоліку не усуває, оскільки не замінює належного викладення суті правопорушення у самому протоколі.
Таким чином, з огляду на встановлені під час судового розгляду обставини, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії», відповідно до яких у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не вправі самостійно редагувати її, як і відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення прав особи на захист та на неупереджений судовий розгляд, доходжу висновку про закриття провадження у справі на ОСОБА_1 у зв'язку з недоведеністю його вини уповноваженою на складання протоколу особою, а відповідно і відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 184 КУпАП.
Згідно приписів ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до положень ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням вищенаведених обставин, підстав для застосування п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, як про це просить представник ОСОБА_4 , суд не убачає.
Керуючись ст. 247, 268, п.3 ч.1 ст.284, ст.287 КУпАП,-
Справу про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 184 КУпАП - провадженням закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів.
С у д д я А.М.Малахова-Онуфер