18.02.2026
ЄУН 337/6749/25
Провадження № 2/337/532/2026
(заочне)
18 лютого 2026 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Сидорової М.В.
за участю секретаря Коваленко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
19.12.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшов вказаний позов ТОВ «ФК «Процент», який позивач мотивує тим, що 16.11.2024 між ТОВ «ФК «Процент» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір №23331, відповідно до якого відповідач отримав в кредит грошові кошти в розмірі 10000,00 грн, шляхом їх переказу на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовано в АТ «Універсал Банк», зі сплатою 1,00% за кожен день користування (365,00% річних), строком на 730 днів до 16.11.2026. За умовами договору позичальник повинен був здійснювати сплату процентів за користування ним щомісячними платежами кожні 30 днів згідно з Графіком платежів. Однак відповідач належним чином не виконує взятих на себе зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим станом на 27.11.2025 утворилась заборгованість, яка складається з заборгованості за нарахованими процентами за період з 15.01.2025 по 11.11.2025 в сумі 29813,10 грн, та штраф за порушення умов кредитного договору в сумі 5000,00 грн., які підлягають примусовому стягненню з відповідача.
Просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Ухвалою суду від 25.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено відкрите судове засідання. Також, цією ухвалою суду було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано з АТ «Універсал Банк» інформацію про те, чи було емітовано на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банківську картку № НОМЕР_1 , а також інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 16.11.2024 по 21.11.2024 включно, з відображенням часу зарахування коштів, інформацію про зарахування16.11.2024 на платіжну картку № НОМЕР_1 грошових коштів в сумі 10000,00 грн., інформацію про номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 в період з 16.11.2024 по 21.11.2024, інформацію про всі номери телефонів, які знаходяться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
19.01.2026 до суду від АТ «Універсал Банк» надійшла витребувана інформація.
Представник позивача в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, просить позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув за невідомими причинами, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Відзиву на позов або зустрічного позову не подав.
Виходячи з вимог ст.280 ЦПК України, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи у відсутність відповідачки.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.
Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ст.3,6,627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ст.638,640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.525,526,530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Крім того, до відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.
Зокрема, відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Відповідно до ч.1-3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем на даний час визначається Законом України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015р. (далі Закон №675).
Суд встановив, що між ТОВ «ФК «Процент» та відповідачем ОСОБА_1 16.11.2024 було укладено кредитний договір №23331, відповідно до якого відповідач отримав в кредит грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. шляхом їх переказу на платіжну картку № НОМЕР_1 , зі сплатою процентів у розмірі 1,0% за кожен день користування (365,00% річних), строком на 730 днів.
Вказаний кредитний договір укладений за допомогою ІТС Товариства та підписаний позичальником/відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
Відповідач, підписавши кредитний договір, прийняв на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором, зокрема, здійснювати сплату процентів за користування кредитом щомісячними платежами кожні 30 днів згідно з Графіком платежів.
З повідомлення АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-1586 від 16.01.2026 вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в банку емітовано банківську картку № НОМЕР_3 , а відповідно до виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 , який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_3 , він 16.11.2024 отримав грошові кошти в розмірі 10000,00 грн.
Згідно з розрахунком кредитора/позивача заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 11.11.2025 становить 44750,80 грн., яка складається з строкової заборгованості за сумою кредиту в розмірі 9937,70 грн., простроченої заборгованості по несплаченим процентам за користування кредитом в розмірі 29813,10 грн., заборгованість за штрафами в розмірі 5000,00 грн.
Водночас, використовуючи право кредитодавця на свій розсуд вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, ТОВ «ФК «Процент» визначив до стягнення суму заборгованості в розмірі 34813,10 грн., яка складається з заборгованості за процентами в розмірі 29813,10 грн., та заборгованості за штрафами в розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами.
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв'язку, суд вважає позовні вимоги ТОВ «ФК «Процент» такими, що підлягають частковому задоволенню.
В даному випадку суд вважає встановленим та доведеним, що сторони, діючи вільно, на власний розсуд, уклали кредитний договір з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи і підписанням його електронними цифровими підписами, що відповідає ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст.207,1055 ЦК України.
Правомірність укладеного між сторонами кредитного договору як правочину ким-небудь із сторін не оспорена, тому він є чинним і обов'язковим для виконання.
Кредитор надав позичальнику/відповідачу кредитні кошти шляхом їх перерахування за реквізитами банківської картки, а останній повинен був повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитними коштами відповідно до графіку платежів.
Однак, відповідач порушив умови укладеного кредитного договору, належним чином не виконав свого зобов'язання щодо сплати процентів за користування кредитними коштами згідно з узгодженим графіком платежів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, стягнення якої позивач має права вимагати в судовому порядку.
Вказані обставини підтверджуються наданими позивачем належними та допустимими доказами, зокрема, копією кредитного договору з графіком платежів, Правилами надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «ФК «Процент», розрахунком заборгованості, який є повним, чітким, об'єктивним та узгоджується з умовами кредитного договору.
При цьому, відповідач обґрунтованого заперечення проти позову не подав, в судове засідання не прибув і жодним чином позовні вимоги не спростував.
На підставі викладеного суд вважає позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом за період з 15.01.2025 по 11.11.2025 у розмірі 29813,10 грн такими, що підлягають задоволенню.
В той же час, оцінивши обставини справи, суд вважає заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5000,00 грн. необґрунтованими та безпідставними.
Так, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Отже, суд вважає, що нарахування штрафу в сумі 5000,00 грн. за вищевказаним кредитним договором є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.
Таким чином, позов ТОВ «ФК «Процент» слід задовольнити частково.
Згідно ст. 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 2074,54 грн., виходячи з розрахунку: 29813,10 грн. (загальна сума задоволених вимог) х 100% : 34 813,1?0 грн. (загальна сума заявлених вимог) = 85,64 %; 85,64 % х 2422,40 грн. : 100 % = 2074,54 грн.
Крім того, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правову допомогу.
Так, згідно з ч.1-5 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137, ч.8 ст.141 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах: від 02.12.2020 у справі № 317/1209/19, від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 у справі № 753/1203/18, від 15.06.2021 року у справі № 159/5837/19, від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18. Указана судова практика є незмінною.
Відповідно до положень ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону № 5076-VI).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Враховуючи, що позов задоволено частково, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачу понесених судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме витрат на правничу допомогу.
Так, в межах цієї справи позивач ТОВ «ФК «Процент» отримував правову допомогу від адвоката Руденка К.В., що підтверджується договором про надання правової допомоги №03/06/2024 від 03.06.2024, атом приймання-передачі наданих послуг №73 від 30.09.2025, витягом з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №73 від 30.09.2025, платіжною інструкцією №3403 від 30.09.2025, які суд вважає належними та допустимими доказами.
Разом з тим, вказані докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у визначеному позивачем розмірі 10 000,00 грн., що відповідно до витягу з акту №73 від 30.09.2025 складається з вартості складання та подання позовної заяви 9000,00грн. та складання адвокатського запиту про витребування доказів 1000,00 грн, адже такий розмір, окрім іншого, має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
В даному випадку суд приходить до висновку про те, що визначений стороною позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та неспівмірним із складністю справи, складністю та обсягом наданих адвокатом послуг, витраченим ним часом.
При цьому відсутність в даній справі будь-яких заперечень щодо витрат на правничу допомогу та клопотання про зменшення їх розміру від відповідача, не впливає на вищевказані висновки.
Отже, враховуючи складність справи, а також виходячи з предмету спору, ціни позову, значення справи для сторін, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, критеріїв реальності адвокатських послуг та розумності їх розміру, суд керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, відповідно до вимог ст.137 ЦПК України, вважає, що доведеним та розумним розміром витрат позивача на послуги адвоката під час судового розгляду у даному випадку є сума 6000,00 грн.
При цьому, враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Процент» задоволені частково, розмір таких витрат на правову допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам ставить 5 138,40 грн (6000 грн х 85,64 % : 100 %).
Керуючись ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 137, 141, 259, 263-265, 280, 282 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», ЄДРПОУ 41466388, місцезнаходження: м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд.4, заборгованість за кредитним договором №23331 від 16.11.2024, а саме за нарахованими процентами за період з 15.01.2025 по 11.11.2025, в розмірі 29813,10 грн, в рахунок повернення судових витрат по сплаті судового збору 2074,54 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 5138,40 грн., усього 37 026,04 грн. (тридцять сім тисяч двадцять шість) гривень 04 копійки.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя М.В.Сидорова