Справа № 309/4161/25
Провадження № 2/309/1574/25
10 лютого 2026 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого-судді: Орос Я.В.
за участю секретаря: Калинич Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хуст цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лукачко Іван Йосипович, до ОСОБА_2 про стягнення боргу
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лукачко І.Й., звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15.07.2023 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики у формі розписки на суму 1000 доларів США. Кінцевою датою повернення боргу відповідачем вказано 15.07.2024 року, та зазначено, що при умові якщо кошти не будуть повернуті то ОСОБА_2 , зобов'язується передати у власність позивачки право власності на земельну ділянку площею 0,48 га кадастровий №2125383600:02:004:0340, що розташована в с. Іза біля Хімсклада.
Станом на момент подання позову до суду борг не повернуто та відповідно земельна ділянка в погашення боргу позичальником не передана. У зв'язку з чим, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лукачко І.Й., просить суд стягнути з ОСОБА_2 суму боргу за договором позики в розмірі 1000 доларів США , що на момент звернення до суду за курсом НБУ становить 42 064,10 грн. та сплачений судовий збір.
Ухвалою суду від 24.11.2025 року справу прийнято до провадження судді Орос Я.В. та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
17.12.2025 року від адвоката Лукачко І.Й., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що між сторонами ідуть перемовини про укладення мирової угоди.
Однак, 10.02.2026 року від адвоката Лукачко І.Й., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , надійшло клопотання згідно якого вбачається, що позивач позовні вимоги підтримує, просить задоволити в повному обсязі та провести засідання без їх участі.
Відповідачу ОСОБА_2 направлено копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами та було запропоновано подати відзив, однак відповідач своїм правом не скористалась, відзиву на позовну заяву не надсилала, про місце і час розгляду справи належним чином була повідомлена. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення кореспонденції вбачається, що відповідач отримувала повідомлення 05.12.2025 року та 13.01.2026 року особисто (а.с.17,21).
У зв'язку з неявкою учасників справи в судове засідання, фіксація процесу звукозаписувальними технічними засобами засідання згідно зі ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснюється.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовна заява підлягає часткового задоволення виходячи з наступного .
Так, відповідно до приписів ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно матеріалів справи вбачається, що 15.07.2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики на суму 1000 доларів США, що на момент укладення договору становило 42064,10 грн., які позичальник зобов'язався повернути до 15.07.2024 року (а.с.8). Отримання коштів позичальником підтверджено розпискою від 15.07.2023 року підписаною власноруч ОСОБА_2 , яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, слід виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Наявна у матеріалах справи розписка від 15.07.2023 року є борговою, позаяк у ній чітко зазначено про одержання ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 1000 доларів США та обов'язок повернути такі кошти в строк зазначений в договорі позики, а саме до 15.07.2024 року. Крім цього боргова розписка містить умову,з якої вбачається що у разі невиконання зобов'язання ОСОБА_2 зобов'язується передати у власність земельну ділянку площею 0,48 га кадастровий №2125383600:02:004:0340, що розташована в с. Іза біля Хімсклада.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) зазначено, що: «За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику».
Суд, оцінюючи надані докази, зокрема розписку відповідача, дійшов висновку про наявність укладеного договору позики та передачі коштів позичальником. Відповідно до практики Верховного Суду, наявність розписки є достатнім доказом факту укладення договору та передачі коштів, що дає підстави для стягнення боргу.
Отже, оскільки відповідач грошові кошти отримані в борг не повернув у повному обсязі, дана обставина ніким не оспорюється, то позивач вправі ставити питання про стягнення боргу у розмірі 1000 доларів США відповідно до укладеного договору, у судовому порядку, а отже позов у цій частині підлягає задоволенню.
Щодо зазначеної умови в борговій розписці про передання земельної ділянки у погашення боргу суд зазначає наступне.
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
У постанові Верховного Суду від 26.04.2022 по справі № 753/1349/20 зазначено, що досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів. Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.12.2021 року у справі № 501/1243/20, в постанові від 11.06.2021 року по справі №753/11670/17.
У постанові від 08.07.2019 року у справі № 524/4946/16-ц Верховний Суд зазначив, що «розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів. У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 року у справі № 6-1967цс15.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду: від 04.03.2020 року по справі № 632/2209/16, від 05.04.2022 року № 265/2448/19, від 05.04.2022 року № 752/12751/20 та в постанові від 26.09.2022 року № 686/31359/20.
Отже, розписка, як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити: умови отримання позичальником в борг грошей; зобов'язання позичальника з їх повернення дату отримання коштів у борг.
Тобто, розписка має підтверджувати факт передачі грошових коштів саме у борг, а не на інші цілі.
Враховуючи наведене, вимога про передання земельної ділянки у погашення боргу не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,50грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265 ЦПК України, ст.ст.11, 526, 626, 1048-1050 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Лукачко Іван Йосипович - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 зареєстрованим місцем проживання якого є АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 мешканки АДРЕСА_2 суму боргу за договором позики від 15 липня 2023 р у розмірі 1000 доларів США, що на момент звернення до суду за курсом НБУ становить 42064,10 грн.
Стягнути ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 зареєстрованим місцем проживання якого є АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 мешканки АДРЕСА_2 1211,50 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду виготовлено 19.02.2026 року.
Суддя Хустського
районного суду: Орос Я.В.