Справа № 551/211/25 Номер провадження 22-ц/814/316/26Головуючий у 1-й інстанції Сиволап Д. С. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
04 лютого 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Триголова В.М.
суддів: Пилипчук Л.І., Лобова О.А.
Секретар:Горбун К.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Ялової Марини Олександрівни на додаткове рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 19 травня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Агроекологія» про розірвання договору оренди земельної ділянки -
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ПП «Агроекологія» про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 29 квітня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Агроекологія» про розірвання договору оренди земельної ділянки - задоволено.
Договір оренди землі, укладений 06 травня 2008 року між ОСОБА_2 та Приватним підприємством «Агроекологія», зареєстрований 11 грудня 2008 року в Державному реєстрі земель за № 040854500036 Шишацьким ВО Миргородського РВ Центру державного земельного кадастру - розірвано.
Стягнуто з Приватного підприємства «Агроекологія» на користь ОСОБА_1 , 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп. на відшкодування сплаченого позивачем судового збору.
30 квітня 2025 року представник позивача адвокат Ялова М.О. звернулась до суду із заявою про постановлення додаткового рішення про стягнення судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 40000 грн.
До даної заяви надані наступні докази щодо розміру понесених позивачем судових витрат.
- договір б/н про надання правової допомоги від 03.02.2025, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Яловою М.О. (а.с. 9-10);
- акт прийому-передачі наданої правової допомоги від 30.04.2025 з детальним переліком та описом виконаних робіт та наданих послуг;
- рахунок ФОП ОСОБА_3 на оплату 40000 грн. за надані юридичні послуги б/н від 30.04.2025.
Додатковим рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 19 травня 2025 року у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Ялової Марини Олександрівни про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.
Непогодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив представник позивача Ялова М.О.
Скарга мотивована тим, що судом не враховано факт подання Позивачем (Апелянтом) заяви у письмовому вигляді про орієнтовний розрахунок судових витрат та про обов'язок подати докази понесення судових витрат протягом 5-ти днів з дня винесення рішення у справі.
Представником позивача, адвокатом Яловою М.О., у судовому засіданні 29.04.2025 року до закінчення дебатів було чітко заявлено про намір подати докази, що підтверджується й рішенням суду.
Рішення Шишацького районного суду Полтавської області було винесено 29.04.2025 року та надіслано в електронний кабінет представника позивача 29.04.2025 року, наступного дня 30.04.2025 року представником позивача було подано заяву про відшкодування правової допомоги та докази витрат. Отже, заява та детальний розрахунок витрат було подано в межах строку. Відповідно, суд був зобов'язаний надати цим доказам юридичну оцінку по суті, а не відмовити у задоволенні заяви через відсутність “додаткового обґрунтування причин ненадання цих доказів до дебатів.» Оскільки, закон не ставить вирішення питання судових витрат після ухвалення рішення у залежність від надання такого обґрунтування, якщо своєчасно подано заяву до завершення дебатів.
Також зазначає, що суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Таким чином, позивач вважає, що витрати на правову допомогу мають бути стягнуто в повному обсязі.
Зважаючи на викладене скаржник просить скасувати додаткове рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 19 травня 2025 року та постановити нове про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі.
У справі встановлено, що звертаючись із позовом було заявлено орієнтовний розрахунок витрат позивача на правничу допомогу згідно якого такі витрати складатимуть 40 000 грн. Зазначено що докази понесення відповідних витрат будуть надані до судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
В судовому засіданні до дебатів представник позивача Ялова М.О. зробила заяву про ухвалення додаткового рішення та зазначила про надання відповідних доказів понесення витрат на правничу допомогу протягом 5 днів після ухвалення судового рішення відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК.
03 лютого 2025 року адвокат Ялова М.О. та ОСОБА_1 уклали договір про надання правничої допомоги .
Згідно рахунку на оплату виписаного ОСОБА_3 , останньою надано ОСОБА_1 послуги щодо надання правової допомоги на суму 40 000 грн.
Відповідно до акту прийому-передачі наданої правової допомоги №1 до договору про надання правової допомоги №бн від 03.02.2025 адвокатом надано послуги : Консультація - на суму 10 000 грн; формування правової позиції у позовній заяві, ознайомлення з відзивом, підготовка відповіді на відзив та направлення її сторонам - на суму 21 000 грн; складання клопотань про розгляд справи в режимі ВКЗ та про залучення представника - на суму 3 000 грн ; участь у судових засіданнях - на суму 6000грн.
Ухвалюючи оскаржуване рішення , суд першої інстанції виходив з того , що сума витрат на професійну правничу допомогу, заявлена позивачем є вкрай не співмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідає критерію реальності та розумності їх розміру, тому заява підлягає залишенню без задоволення.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції, не погоджується з огляду на слідуюче.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141ЦПКУкраїни можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №925/1545/20 від 18.02.2022.
У постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №824/9/22 зазначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Відтак, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №127/9918/14-ц.
У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.
Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Аналогічні висновки викладені й в постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 456/456/20, від 01 листопада 2022 року у справі № 757/24445/21-ц, від 17 листопада 2022 року у справі № 687/35/21, від 11 січня 2023 року у справі № № 479/475/21.
Зважаючи на наведене, враховуючи характер правовідносин у цій справі, та задоволення позовних вимог , проаналізувавши обсяг наданих послуг, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, та виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів приходить до висновку, що вартість наданих послуг у розмірі 40 000 грн є надмірною, а отже підлягає зменшенню до 5 000,00 грн., що відповідатиме принципу пропорційності, критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення суду скасуванню, із ухваленням нового про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу із «Агроекологія» на користь ОСОБА_1 у сумі 5000,00 грн.
Керуючись ст. ст.367,374,376,382,383,384 ЦПК України,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Ялової Марини Олександрівни - задовольнити частково.
Додаткове рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 19 травня 2025 року - скасувати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства «Агроекологія» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 5000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя: В.М. Триголов
Судді: О.А. Лобов
Л.І. Пилипчук