Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 33/4809/45/26 Головуючий у суді І-ї інстанції Поступайло В. В.
Категорія - 483 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Ткаченко Л. Я.
12.02.2026 року.Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду Ткаченко Л.Я., розглянувши у порядку апеляційного перегляду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Мелєзгінова Юрія Валерійовича на постанову Фортечного районного суду м. Кропивницького від 01 грудня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 Митного кодексу України, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 50 відсотків вартості товару, що складає 79500 грн., без конфіскації предмету порушення митних правил,
за участю:
представника митниці - Крамарчука С.Я., Бабіної В.О.,
захисника - Мелєзгінова Ю.В., /в режимі відеоконференції/
Постановою Фортечного районного суду м. Кропивницького від 01 грудня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, вчиненого ним за таких обставин.
Так судом першої інстанції встановлено, що 06.09.2022 в зоні діяльності Львівської митниці ОСОБА_1 ввіз на митну територію України в якості гуманітарної допомоги транспортний засіб «Nissan X-Trail», VIN: НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартістю 159000 грн., що підтверджується відомостями з бази даних АСМО «Інспектор» та наданими ОСОБА_1 під час митного оформлення документами, а саме: копією Декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 06.09.2022, згідно з якою ОСОБА_1 вказав у графі 6 «Отримувач» військову частину НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), у графі 7 «Фактичне місце призначення розвантаження вантажу» - АДРЕСА_2 ; копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та копією листа військової частини НОМЕР_4 від 06.09.2022 №16/09/2434.
Кропивницькою митницею з метою підтвердження чи спростування факту отримання вказаного транспортного засобу військовою частиною НОМЕР_4 було направлено запити від 21.05.2025 №7.22-1/20-01/8.2/1710 та від 22.05.2025 №7.22-1/20-01/8.2/1723, на який отримано відповідь листом від 23.05.2025 №9251 (вх.Кропивицької митниці від 02.06.2025 №2878/8.2/7.22-1), згідно з яким військова частина НОМЕР_4 не отримувала транспортний засіб «Nissan X-Trail», VIN: НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , та супровідні документи з метою ввезення вказаного транспортного засобу не надавала.
Таким чином, ОСОБА_1 перемістив через митний кордон з приховуванням від митного контролю транспортний засіб «Nissan X-Trail», VIN: НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , шляхом надання митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо одержувача, чим вчинив порушення митних правил, передбачене ч.1 ст.483 Митного кодексу України.
Не погоджуючись з вказаним рішенням районного суду, захисник Мелєзгінов Ю.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову районного суду скасувати та ухвалити нову, якою звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення порушень митних правил, передбачених ч.1 ст. 483 МК на підставі п. 9-50 перехідних положень МК України.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 483 МК України відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог зазначає наступне.
Так, суд першої інстанції визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.481 МК України, послався на протокол про порушення митних правил №0055/90100/2025 від 24.06.2025 та інші письмові докази у справі.
Разом з тим, апелянт вважає, що судом безпідставно не було забезпечено право скаржника на надання доказів які є суттєвими для прийняття рішення, а саме відмовлено у приводі та допиті свідка військово службовця ЗСУ ОСОБА_2 якому було передано ТЗ, та який брав на себе обовязок в подальшому вчинити дії стосовно ТЗ для легалізації, розмитнення та постановки на облік.
Захисник звертає увагу на те, що на час ввезення ОСОБА_1 транспортного засобу це були перші місяці війни в країні панував великий хаос щодо великої необхідності та потреб ЗСУ у ТЗ, військові частини часто змінювали місця дислокації, тому у них змінювалась потреба у різних ТЗ щодо їх тактико технічних характеристик, тому з автомобілем, який ввезений ОСОБА_1 і виникла така незрозуміла ситуація, але в будь якому разі цей ТЗ перебуває у складі ЗСУ та виконує бойові завдання, та не перебуває та не використовується у приватних цілях.
Поміж тим, з метою врегулювання ситуації настоятелем храму звертався до начальника Львівської митниці про надання дозволу на внесення змін до Декларації (копія звернення від 20.07.2023 додається). На яке отримав відповідь проте, що неможливо внести зміни в Декларацію (копія відповіді в матеріалах справи ).
Також 16.11.2023 року ОСОБА_1 звертався до Львіської митниці з клопотанням про вирішення питання щодо оформлення нової або внесення змін до старої Декларації (копія заяви від 16.11.2023 року в матеріалах справи) на яку отримав відповідь від 27.11.2023року (копія відповіді в матеріалах справи).
Враховуючи вище викладене, ОСОБА_1 не міг завершити процедуру розмитнення, та виконати приписи ст.380 МК України не з власної волі, не з підстав ухилення виконання Митного законодавства України, а у звязку із обставинами які не залежать від його волі, тобто у звязку військовим станом в Україні та відсутності у скаржника автомобіля, який і є форс мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), що підтверджеється листом ТОРГОВО ПРОМИСЛОВОЇ ПАЛАТИ УКРАЇНИ від 28.02.2022 року 2024/02ю02.0-7.1 військову агресію Російської Федерації проти України що стала підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України віл лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні визнано форс мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).
Виходячи з наведеного захисник вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, а справа підлягає закриттю в порядку ч.1 ст. 247 КУпАП про що, і просить апеляційний суд.
Також захисник зазначає, що згідно з п.9-50 Розділу XXI МК України особа звільняється від адміністративної відповідальності за вчинення порушень митних правил, передбачених статтями 183 485 цього Кодексу, у разі добровільної (без попереднього або наступного відшкодування вартості) передачі Збройним Силам України, добровольчим формуванням територіальних громад. Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній служб: України, Міністерству внутрішніх справ України, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з'єднанням, військовим частинам підрозділам, а також військовослужбовцям для використання під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, безпеки населення та захисту інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі в цьому пункті - набувачі гуманітарної допомоги), транспортних засобів, що класифікуються у товарних позиціях 8703, 8704 згідно з УКТ ЗЕД, ввезених на митну територію України та визнаних гуманітарною допомогою у період з 24 лютого 2022 року до 1 квітня 2024 року, за умови документального підтвердження факту передачі таких транспортних засобів будь-якому набувачу гуманітарної допомоги, зазначеному у цьому пункті.
Апелянт звертає ще раз увагу суду на те, що передання автомобілів для ЗСУ відбувалось у вересні 2022 року коли в країні панував фактично хаос, ніхто не знав що буде завтра, процедура замолень потреб військових частин у ТЗ була не досконала, процедура ввезення та передачі ТЗ військовослужбовцям була з прогалинами та не доопрацьована. Але при цьому мета та завдання ОСОБА_1 було саме передання ТЗ ЗСУ чи війсьвовослужбцю ЗСУ ТЗ чи Військовій частині.
п.9-50 Розділу XXI МК України передбачає можливість у звільненні від адміністративної відповідальності, але не дає відповіді яким саме чином особа яка передає ТЗ військовослужбовцю має перевірити, що ТЗ буде використовуватись під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, безпеки населення та захисту інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України,
ОСОБА_1 хоч і є настоятелем храму але єдинним його доходом с пенсія яку ОСОБА_3 отримує в сумі 2700 грн. Притягення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та стягнення з нього грошових коштів спричиняє останньому значний матеріальний тягар, який ОСОБА_1 не зможе подолати.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 5 ст. 2 КУпАП питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України (далі - МК України).
Відповідно до частини 1 статті 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Згідно зі статтею 489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 494 МК Україн и про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з ч. 1 ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Згідно з ч. 2 ст. 495 МК України посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ст. 501 МК України представник митного органу, посадові особи якого здійснювали провадження у справі про порушення митних правил, підтримує позицію цього органу щодо притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення, під час розгляду зазначеної справи судом. Представник митного органу здійснює свої повноваження в суді на підставі належно оформленої довіреності, виданої митним органом. Представник митного органу має право ознайомлюватися з документами, долученими до справи, робити з них витяги або знімати копії, одержувати копії рішень, постанов, ухвал суду, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, ставити запитання іншим особам, які беруть участь у справі, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення суду, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, які беруть участь у справі, ознайомлюватися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення, постанови і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 522 МК України справи про порушення митних правил, передбачені ч. 6 ст. 470, ч. 3 ст. 471, ст.ст. 472, 473, 476, ч. 6 ст. 481, ст.ст. 482-485 цього Кодексу, а також усі справи про порушення митних правил, вчинені особами, які не досягли 18-річного віку, розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями).
Частиною 1 статті 483 Митного кодексу України передбачена відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
Відповідно до ст. 1 Закону Україну «Про гуманітарну допомогу» від 22.10.1999 №1192-XIV гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв'язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об'єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог ст. 3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації». Безоплатна допомога (пересилка, виконання робіт, надання послуг) надання гуманітарної допомоги без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації донорам.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2022 №174 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану» передбачено, що на період дії воєнного стану пропуск через митний кордон України гуманітарної допомоги здійснюється за місцем перетину митного кордону України шляхом подання в паперовій або електронній формі декларації, заповненої особою, що перевозить відповідний товар, за формою визначеною вказаною постановою Кабінету Міністрів України, без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та підлягають взяттю в установленому порядку на облік в Збройних Силах, правоохоронних органах, інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, або в інших суб'єктах, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Ч.ч. 6, 8 ст. 264 МК України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за явленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо). З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 №8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товарно-супровідні документи, дозвіл відповідних державних органів.
Підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими підписами, відбитками печаток та штампів.
Незаконно одержаними слід визнавати документи, які особа отримала за відсутності законних підстав або з порушенням установленого порядку.
Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що
06.09.2022 в зоні діяльності Львівської митниці ОСОБА_1 ввіз на митну територію України в якості гуманітарної допомоги транспортний засіб «Nissan X-Trail», VIN: НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартістю 159000 грн., що підтверджується відомостями з бази даних АСМО «Інспектор» та наданими ОСОБА_1 під час митного оформлення документами, а саме: копією Декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 06.09.2022, згідно з якою ОСОБА_1 вказав у графі 6 «Отримувач» військову частину НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), у графі 7 «Фактичне місце призначення розвантаження вантажу» - АДРЕСА_2 ; копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та копією листа військової частини НОМЕР_4 від 06.09.2022 №16/09/2434.
Кропивницькою митницею з метою підтвердження чи спростування факту отримання вказаного транспортного засобу громадською військовою частиною НОМЕР_4 було направлено запити від 21.05.2025 №7.22-1/20-01/8.2/1710 та від 22.05.2025 №7.22-1/20-01/8.2/1723, на який отримано відповідь листом від 23.05.2025 №9251 (вх.Кропивицької митниці від 02.06.2025 №2878/8.2/7.22-1), згідно з яким військова частина НОМЕР_4 не отримувала транспортний засіб «Nissan X-Trail», VIN: НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , та супровідні документи з метою ввезення вказаного транспортного засобу не надавала.
Тобто, ОСОБА_1 перемістив через митний кордон з приховуванням від митного контрою транспортний засіб «Nissan X-Trail», VIN: НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , шляхом надання митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо одержувача.
Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбачених ч.1 ст. 483 МК України.
Суд апеляційної інстанції з метою перевірки матеріалів справи та доводів апеляційної скарги надав сторонам провадження всі можливості для представлення доказів по справі для підтримання їхньої правової позиції.
Так, суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про те, що автомобіль було передано згідно Акту - прийому передачі релігійній громаді храму «Почаївської Ікони Божої Матері» села Задубрівці, Снятинського району, Івано - Франківської області, яка згодом передала його військовослужбовцю, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 483 МК України переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від 50 до 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, або з конфіскацією товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю.
Частиною 2 ст. 459 МК України встановлено, що суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.
Відповідно до положень ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Як встановлено ч. 6 ст. 265 МК України, декларування товарів, що належать громадянам, може здійснюватися цими громадянами або іншими громадянами, уповноваженими на це власниками зазначених товарів нотаріально посвідченими дорученнями.
Згідно з ч. 1, 5 ст. 266 МК України, декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей. Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.
У свою чергу, згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» від 3 червня 2005 року № 8(зі змінами), судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів.
При цьому, згідно з абзацом 4 цього пункту постанови, документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.
Як вбачається з копії Декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою (за формою, затвердженою постановою КМУ від 01.03.2022 №174) від 09.10.2022, в графі 6 «Отримувач» вказано: «Військова частина НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), АДРЕСА_2 .
В ході проведення відповідних перевірочних заходів, було встановлено, що листами військової частини НОМЕР_4 від 02.06.2025 та від 04.09.2025 (а.с.19, 117) лист №16/09.2434 від 06.09.2022 для ввезення на митну територію України військова частина не надавала, підпис командира військової частини не відповідає дійсності та вказаний реєстраційний номер листа не відповідає нумерації, яка ведеться у військовій частині, а транспортний засіб на обліку не перебуває. Крім того, військова частина НОМЕР_4 із запитами щодо отримання транспортного засобу до ОСОБА_1 не зверталась, відмови від отримання транспортного засобу не було.
Також відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 та доданих до них документів (а.с.40-45, 72-106), встановлено, що транспортний засіб не був переданий ним військовій частині НОМЕР_4 , а був переданий релігійній громаді храму «Почаївської ікони Божої Метері с.Задубрівці». Надалі вказаний транспортний засіб згідно з актом приймання-передачі №2 (а.с.81) був переданий настоятелем храму ОСОБА_4 військовослужбовцю ОСОБА_5 .
Надаючи аналіз хронології вказаних подій, вбачається вчинення особою дій, спрямованих на переміщення через митний кордон України транспортного засобу з приховуванням від митного контролю шляхом подання до митного органу як підставу для його переміщення документів, що містять неправдиві відомості щодо отримувача товару, оскільки після перетину кордону та доставку транспортного засобу на митну територію України, зазначений автомобіль, не був переданий до військової частини, яка зазначена як отримувач авто в декларації при перетині кордону, що свідчить про наявність складу правопорушення за ч. 1 ст. 483 МК України.
Звертає на себе увагу той факт, що даний автомобіль ним був переданий релігійній громаді храму «Почаївської ікони Божої Метері с.Задубрівці», тобто після ввезення, як гуманітарної допомоги особа, що притягується до адміністративної відповідальності, не передала автомобіль зазначеній в декларації військовій частині, а розпорядилась ним за власним розсудом.
Щодо вимоги захисника про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення порушень митних правил на підставі п.9-50 Розділу ХХІ МК України, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно з п.9-50 Розділу ХХІ МК України особа звільняється від адміністративної відповідальності за вчинення порушень митних правил, передбачених статтями 483 і 485 цього Кодексу, у разі добровільної (без попереднього або наступного відшкодування вартості) передачі Збройним Силам України, добровольчим формуванням територіальних громад, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з'єднанням, військовим частинам, підрозділам, а також військовослужбовцям для використання під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, безпеки населення та захисту інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі в цьому пункті - набувачі гуманітарної допомоги), транспортних засобів, що класифікуються у товарних позиціях 8703, 8704 згідно з УКТ ЗЕД, ввезених на митну територію України та визнаних гуманітарною допомогою у період з 24 лютого 2022 року до 1 квітня 2024 року, за умови документального підтвердження факту передачі таких транспортних засобів будь-якому набувачу гуманітарної допомоги, зазначеному у цьому пункті.
На підставі наявних у справі матеріалів встановлено, що ОСОБА_1 після ввезення вищевказаного транспортного засобу 06.09.2022 на підставі листа військової частини НОМЕР_4 від 06.09.2022 №16/09/2434, передав транспортний засіб релігійній громаді храму згідно з актом приймання-передачі №1 від 09.09.2022 (а.с.80), а не військовослужбовцю ОСОБА_5 .
Водночас, відповідно до приписів п.9-50 Розділу ХХІ МК України, релігійні громади не входять до переліку суб'єктів- набувачів гуманітарної допомоги, за передачу транспортних засобів яким особа звільняється від відповідальності за порушення митних правил.
Разом з цим факт передачі транспортного засобу військовослужбовцю ОСОБА_5 з метою використання під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, безпеки населення та захисту інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, апелянтом належно не підтверджений.
Більш того, апеляційний суд зауважує, що захисник посилається на те, що суд першої інстанції не допитав військовослужбовця ОСОБА_5 з метою з'ясування передачи йому транспортного засобу, при цьому не порушує питання щодо його виклику та допиту під час апеляційного розгляду.
Виходячи з наведених обставин та враховуючи те, що згідно з долученими документами, які підтверджують передачу транспортного засобу військовослужбовцю ОСОБА_5 , не встановлено і не підтверджено будь-якими доказами мету його використання для забезпечення оборони України, безпеки населення та захисту інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» вказується, що у рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різним, залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З вищезазначеного випливає, що інші доводи та пояснення захисника в апеляційній скарзі є безпідставними або необґрунтованими.
Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.483 МК та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 відсотків вартості товару - у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 467 МК України, ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Мелєзгінова Юрія Валерійовича - залишити без задоволення, а постанову Фортечного районного суду м. Кропивницького від 01 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.483 МК України - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду Л.Я. Ткаченко