Іменем України
18 лютого 2026 року м. Кропивницький
справа № 941/907/25
провадження № 22-ц/4809/587/26
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,
за участі секретаря - Бойко В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2025 року у складі судді Больбот А. Ю. і
Короткий зміст вимог позовної заяви
В липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив:
-змінити спосіб стягнення аліментів та їх розмір, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі, у розмірі 5 000 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 26.06.2025 і до досягнення дитиною повноліття;
-припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі Судового наказу Петрівського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2022 року по справі № 941/1157/22, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
Позовна заява мотивована тим, що 16 червня 2018 року між сторонами було укладено шлюб, від якого мають малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В подальшому, рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 06.06.2022 по справі № 941/373/22 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Відповідно до судового наказу Петрівського районного суду Кіровоградської області від 21.12.2022 по справі № 941/1157/22, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач зазначав, що після визначення розміру аліментів він уклав новий шлюб та набув обов'язку утримувати дружину, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною та не працевлаштована, а також двох дітей - спільну дитину від нового шлюбу та дитину дружини від попередніх відносин, яка фактично перебуває на його утриманні.
Таким чином, на його забезпеченні перебувають троє дітей та дружина, що, на його думку, істотно вплинуло на обсяг його фінансових можливостей.
Крім того, ОСОБА_1 посилався на погіршення стану здоров'я у зв'язку з отриманням тяжкого поранення під час проходження військової служби, що підтверджено відповідними медичними документами та довідкою військово-лікарської комісії.
У зв'язку з лікуванням та тимчасовою непрацездатністю його дохід зменшився, а також виникли додаткові витрати на лікування, а тому ураховуючи викладене, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2025 року в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів відмовлено.
Судовий збір в розмірі 1 211 грн 20 коп віднесено на рахунок держави, в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
Рішення суду мотивовано тим, що зміна розміру аліментів можлива у разі доведеності зміни матеріального чи сімейного стану платника або погіршення його здоров'я, що істотно впливає на можливість виконувати аліментні зобов'язання в раніше визначеному розмірі.
Дослідивши надані докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між зміною сімейного стану (народженням дитини у новому шлюбі та проживанням із пасинком) і неможливістю сплачувати аліменти у визначеному розмірі.
Суд першої інстанції вказав, що дружина ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися з вимогою про стягнення аліментів на утримання своєї дитини від попереднього шлюбу, а доказів неможливості такого звернення не надано.
Щодо стану здоров'я позивача, суд першої інстанції установив факт отримання ним поранення та перебування на лікуванні, однак зазначив, що доказів повної чи часткової втрати працездатності або істотного зменшення доходу суду не подано.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2025 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.
Суд першої інстанції не врахував тяжкий стан здоров'я та тимчасову непрацездатність після поранення; необхідність тривалого лікування, реабілітації та значні витрати на медичні послуги й імпланти; зміну матеріального становища та зниження платоспроможності; зміну сімейного стану, наявність на утриманні дружини та інших дітей.
Судом першої інстанції неправильно оцінено фінансове навантаження позивача, зокрема витрати на утримання сім'ї, а також зроблено помилкові висновки щодо відсутності підстав для зміни способу та розміру стягнення аліментів.
Позивач вважає, що зміна матеріального, сімейного стану або стану здоров'я платника аліментів є підставою для зміни розміру чи способу їх стягнення, що не було враховано судом першої інстанції.
У зв'язку з погіршенням стану здоров'я, пораненням, лікуванням, збільшенням кількості осіб на утриманні та загальним погіршенням матеріального становища ОСОБА_1 вважає обґрунтованим визначення аліментів у твердій грошовій сумі.
Відзив на апеляційну скаргу
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції
В судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеоконференції, представник позивача адвокат Шавкун А. В. підтримала доводи апеляційної скарги.
ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась за адресою реєстрації місця проживання, проте, поштовий конверт було повернуто до суду з відміткою про причини невручення - «адресат відсутній».
За змістом пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
За таких обставин, ОСОБА_2 в силу вимог п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Оскільки відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, що не з'явились, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що 16 червня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано Петрівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис № 19.
Від шлюбу сторони мають малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Шлюб між сторонами було розірвано за рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області по справі від 06.06.2022 по справі № 941/373/22.
Відповідно до судового наказу Петрівського районного суду Кіровоградської області від 21.12.2022 по справі № 941/1157/22, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач є військовослужбовцем, що підтверджується Посвідченням НОМЕР_1 від 23.09.2023 та довідкою № 3/2495 від 23.09.2024.
30.11.2023 позивач уклав шлюб з ОСОБА_4 .
Від попереднього шлюбу нинішня дружина позивача має сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Із нинішньою дружиною у позивача народився син - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивач отримав тяжке поранення, яке пов'язана із захистом Батьківщини.
У Формі первинної облікової документації № 001/о від 20.04.2025 зазначено, що позивач отримав травму 20.04.2025.
Згідно з Довідкою про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу № 3882 від 07.05.2025 ОСОБА_1 був звільнений від службових обов'язків в період з 22.04.2025 по 07.05.2025 (включно в зв'язку з лікуванням).
У Виписці із медичної карти стаціонарного хворого № 2974 від 22.04.2025 та Виписці із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 6130 від 22.04.2025, зазначено основний та супутній діагнози, а саме: ТО6.8 - Інші уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла та Y36.2 - Ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків.
У Довідці військово-лікарської комісії № 2025-0520-0907-4929-3 від 20.05.2025 зазначається наступне: «…Поранення, Травма, ТАК, пов'язан (-а/е/і) із захистом Батьківщини. За ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 № 370): Травма відноситься до тяжких… На підставі статті 81 графи ІІ розкладу хвороб Потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів…».
Згідно листа-відповіді № 260201-вих-102174 від 11.07.2025 позивач перебуває на стаціонарному лікуванні у Центрі голови і шиї ВП «Лікаря Святого Пантелеймона» КНП «1 територіальне медичне об'єднання м. Львова» з 10.07.2025.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту того, що зміна його матеріального чи сімейного стану або погіршення його здоров'я істотно впливає на можливість виконувати аліментні зобов'язання в раніше визначеному розмірі.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, з огляду на таке.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень ст. ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Згідно статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здатностей та фінансових можливостей.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Положеннями ст. 141 Сімейного Кодексу України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За умовами частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини
Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 ЦПК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що за позовом платника аліментів може бути зменшено раніше встановлений розмір аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, зокрема, зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров'я, тоді як право вибору способу стягнення аліментів належить лише тому з батьків, з ким проживає дитина, а визначений рішенням суду спосіб стягнення аліментів може бути змінений лише за позовом одержувача аліментів.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно судового наказу, виданого Петрівським районним судом Кіровоградської області від 21.12.2022 у справі № 941/1157/22 стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м.Олександрія Кіровоградської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки смт. Петрове Петрівського району Кіровоградської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 12 грудня 2022 року і до повноліття дитини (а. с. 20).
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просив змінити як спосіб стягнення аліментів, так і їх розмір, а саме - замість стягнення 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) визначити стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а. с. 1-9).
Разом із тим, аналіз змісту позовної заяви свідчить, що, незважаючи на формулювання вимог як про зміну способу і розміру аліментів, по суті заявлені вимоги зводяться саме до зміни способу їх стягнення. Позивач не ставить питання про зменшення чи збільшення частки від доходу або про перегляд визначеного мінімального гарантійного розміру аліментів у межах раніше обраного способу стягнення, а просить замінити стягнення у частці від доходу на стягнення у твердій грошовій сумі. Саме така заміна і становить предмет спору у цій справі.
Відповідно до частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути змінений за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального чи сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я тощо. Отже, у випадку доведеності таких обставин платник аліментів наділений правом звернутися до суду із вимогою про зміну розміру аліментів у межах визначеного способу їх стягнення.
Натомість положення частини третьої статті 181 СК України у системному зв'язку з нормами сімейного законодавства передбачають, що право вибору способу стягнення аліментів (у частці від доходу або у твердій грошовій сумі) належить тому з батьків, з ким проживає дитина, тобто одержувачу аліментів. Відповідно, зміна способу стягнення аліментів можлива виключно за позовом одержувача аліментів.
У даній справі аліменти стягуються з ОСОБА_1 у частці від його доходу на підставі судового наказу, а сам позивач є платником аліментів, а не їх одержувачем. Таким чином, звернення ОСОБА_1 з вимогою про зміну способу стягнення аліментів здійснено особою, яка не наділена відповідним матеріальним правом.
За таких обставин, незалежно від доводів щодо зміни матеріального чи сімейного стану позивача, позовні вимоги у цій справі не можуть бути задоволені, оскільки заявлений спосіб захисту не відповідає суб'єктному складу правовідносин, визначеному законом, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові.
Схожі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 644/4836/18 (провадження № 61-13257св19) та 24 лютого 2020 року у справі № 539/3532/18 (провадження № 61-10880св19).
Разом з тим, суд першої інстанції внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, помилково вважав, що позивач у даній справі має право вимагати зміни раніше визначеного рішенням суду способу стягнення коштів на утримання дитини, як наслідок передчасно надав оцінку обставинам, на які посилався ОСОБА_1 в позовній заяві та відмовив в задоволенні позову у зв'язку з його недоведеністю.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.
З огляду на те, що суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та їх розміру, проте, помилковими є мотиви відмови в задоволенні позову, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, а рішення суду першої інстанції змінено в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2025 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 19.02.2026.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді С. М. Єгорова
О. Л. Карпенко