№ провадження 11-кп/4809/177/26 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Справа № 404/454/26 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
Категорія - ст. 392 ч. 2 КПК України
12.02.2026 року м. Кропивницький
Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді у складі колегії суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
при участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
адвоката ОСОБА_8 ,
переглянула у відкритому судовому засіданні, за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_7 , ухвалу Фортечного районного суду м. Кропивницького від 16.01.2026 у межах кримінального провадження № 12025121010002536 від 19.10.2025 про продовження стосовно обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів - до 17.03.2026 включно.
У провадженні Фортечного районного суду м. Кропивницького перебуває судова справа за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307, ч. 5 ст. 407 КК України (ЄУНС 404/454/26).
У межах даного кримінального провадження, під час підготовчого судового засідання, судом, у порядку ст. 315 КПК України, розглянуте клопотання прокурора про продовження стосовно обвинуваченої строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дане клопотання задоволене і продовжено стосовно обвинуваченої ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 інкриміноване вчинення тяжких кримінальних правопорушень.
Раніше встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не перестали існувати і обвинувачена може чинити спроби ухилятись від суду, здійснити незаконний вплив на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Належних доказів щодо стану здоров'я обвинуваченої і її неможливість тримання під вартою - суду не надано.
В апеляційних скаргах особи, які їх подали, ставлять наступні вимоги.
Обвинувачена ОСОБА_7 просить застосувати щодо неї запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту,
В обґрунтування своїх вимог вказує, що ризики, заявлені прокурором, передбачені ст. 177 КПК України, - не доведені.
Ризик переховування від суду - ґрунтується на суворості можливого покарання.
Крім того, зауважує, що вона має постійне місце проживання, характеристики особи на її користь, міцні соціальні зв'язки, родичів, з якими спілкується, на обліках не перебуває, раніше не судима, за контрактом - служила медиком у лавах ЗСУ, перебувала у зоні бойових дій.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку обвинувачених та адвоката ОСОБА_8 , обвинуваченої ОСОБА_7 на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечив задоволення апеляційної скарги, дослідивши виділені матеріали, зваживши доводи апеляційної скарги, колегією суддів зауважується про наступне.
Згідно із положеннями ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, ряд інших обставин та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України визначено: тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Крім того, акцентується увага на положеннях ч. 8 ст. 176 КПК України, якими встановлено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: п. 5) тримання під вартою.
Слід враховувати вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не повинне перебувати за межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення належної поведінки обвинуваченого на цей період, та його продовження, - має бути співрозмірним меті заходу, і має забезпечить виконання засад судочинства і змагального процесу відповідно до процедур гл. 18 КПК України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та роз'яснень Пленуму ВСУ (Постанова №4 від 25.04.2003р. «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства»), тримання під вартою направлено на полегшення здійснення правосуддя та забезпечення громадського порядку та обирається як запобіжний захід при наявності підстав вважати, що інші (більш м'які) запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним (обвинуваченим) обов'язків та його належної поведінки.
Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину /рішення ЄСПЛ від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України»/.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Врахування тяжкості злочину має раціональний зміст, оскільки тяжкість свідчить про ступінь суспільної небезпечності особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризики ухилення підозрюваного від слідства, суду (рішення ЄСПЛ «W проти Швейцарії»).
Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення у справі «Пунцельт проти Чехії» від 25 квітня 2000 року). При розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи R (80) 11 від 27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду».
Суд апеляційної інстанції під час перегляду апеляційної скарги, з огляду на положення ст. 422-1 КПК України, не здійснює перевірку правильності пред'явленої підозри, оскільки особі вже пред'явлене обвинувачення і обвинувальний акт розглядається судом першої інстанції, та не перевіряє докази, що підтверджують або спростовують винуватість особи, оскільки то є прерогативою суду першої інстанції в ході судового слідства.
У провадженні Фортечного районного суду м. Кропивницького перебуває кримінальне провадження №12025121010002536 від 19.10.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 т. 307, ч. 5 ст. 407 КК України, обвинуваченою де є ОСОБА_7 .
Обвинувачення ОСОБА_7 пред'явлене у тому, що вона, 27.08.2025, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за призовом під час мобілізації та перебуваючи на посаді медичної сестри медичного пункту військової частини НОМЕР_1 , у званні «молодший сержант», діючи умисно в порушення вимог ст. ст. 2, 11, 16-17, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, не з'явилася до місця несення служби військової частини НОМЕР_1 , в умовах воєнного стану, після проходження лікування в закладі КНП «КОЛ КОР» в місті Кропивницький, та ухилилася від проходження військової служби по теперішній час, перебуваючи різних в місцях, використовуючи виниклий у зв'язку з цим вільний час на власний розсуд, що не пов'язано з виконанням її обов'язків з військової служби, тобто самовільно залишила військову частину без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану.
Крім того, згідно із матеріалами обвинувачення, ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем, незаконно придбала наркотичні засоби канабіс, психотропну речовину (PVP, амфетамін), які незаконно зберігала з метою збуту у транспортному засобі, автомобілі «Skoda Fabia», НОМЕР_2 , та які виявлені та вилучені під час огляду місця події 19.10.2025.
Крім того, 07.11.2025, під час санкціонованого обшуку місця проживання ОСОБА_7 , виявлено та вилучено наркотичний засіб канабіс і метадон, психотропну речовину PVP й амфетамін, електронні ваги із нашаруванням психотропної речовини.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, що є тяжкими, умисними, а, передбачене ст. 307 ч. 2 КК України, - вчинене із корисливих мотивів.
Покарання за вчинення кримінальних правопорушень передбачає позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна (ч. 2 ст. 307 КК України), до десяти років (ч. 5 ст. 407 КК України).
ОСОБА_7 має постійне місце проживання, не судима, в цілому задовільно характеризована.
Встановлено що ОСОБА_7 перебувала на стаціонарному лікуванні КНП «ОКОЦ КОР» з діагнозом «Нейроендокринна пухлина малого тазу. Клінічна група 2а. Остеохондроз грудного, поперекового відділу хребта, посттравматичні зміни поперекового відділу хребта, больовий синдром. Проведене оперативне лікування: видалення пухлини пре сакральної ділянки справа.». З 28.02.2025 по 28.03.2025 проходила лікування у ПП ПВФ «Ацинус» з діагнозом: Високодифернційована нейроендокринна пухлина малого тазу.». Наразі, у лютому 2026, оглядом лікаря підтверджений цей діагноз, встановлений після оперативного втручання - виражений больовий синдром, потребує проходження УЗД, кольпоскопії, цитологічного дослідження, консультацій онкогінеколога та проктолога.
Зважаючи на тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, можливо допустити наявність ризику з боку обвинуваченої переховування від суду.
Однак, наявність інших ризиків - станом натепер не є підтвердженою фактично.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований щодо обвинуваченої ОСОБА_7 , за наведених обставин, з урахуванням вимог ч. 8 ст. 176 КПК України, якими встановлена можливість застосування щодо обвинуваченої за ч. 5 ст. 407 КК України особи лише запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,, не є надмірним та таким, що принижує її гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; тримання обвинуваченої під вартою у конкретному випадку виправдано тим, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Разом із тим, як убачається із ухвали суду першої інстанції, обвинуваченій не визначалася застава, з огляду на ч. 4 ст. 183 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.
Згідно із ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Тобто, згідно із вказаними положеннями кримінального процесуального закону, суд наділений дискреційними повноваженнями в аспекті визначення застави і її розміру, а відтак - має можливість самостійно визначати доцільність застосування положень ч. 4 ст. 183 КПК України у кожному конкретному випадку.
Переглядаючи законність прийнятого рішення, колегія суддів вважає, що обвинуваченій ОСОБА_7 , зважаючи на обставини ст. 178 КПК України, зокрема, й на наявність ряду тяжких невиліковних захворювань, може бути визначена застава як альтернативний запобіжний захід.
Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: п. 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Таким чином, із урахуванням встановлених обставин, колегія суддів визначає обвинуваченій ОСОБА_7 розмір застави у 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Крім того, як встановлено, під час досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, що у подальшому в суді об'єднане із кримінальним провадженням стосовно ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 407 КК України, ухвалою слідчого судді 21.10.2025 щодо підозрюваної застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, але із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, розмір якої слідчим суддею встановлений двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в якості застави, що в грошовому еквіваленті становить шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят гривень, яка була сплачена заставодавцем.
Однак, у подальшому, у межах об'єднаного кримінального провадження ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Питання повернення заставодавцю раніше сплаченої застави - не вирішувався.
Відтак, вказана сплачена застава має бути повернута заставодавцю.
У відповідності до положень ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Відтак, оскільки колегія суддів виснує про можливість визначення обвинуваченій застави, - оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із постановленням нової ухвали.
Також, вирішується й питання повернення заставодавцю раніше сплаченої застави.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 418, 419, 422-1, 424 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Фортечного районного суду м. Кропивницького від 16.01.2026 у межах кримінального провадження № 12025121010002536 від 19.10.2025 про продовження стосовно обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів - до 17.03.2026 включно - скасувати.
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 про продовження стосовно обвинуваченої ОСОБА_7 строку тримання під вартою - задовольнити частково.
Продовжити стосовно обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах досудового розслідування, строком дії 17.03.2026.
Визначити обвинуваченій ОСОБА_7 заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень, яку підозрюваний, обвинувачена або заставодавець мають право у будь-який момент внести на депозитний рахунок Кропивницького апеляційного суду (UA 928201720355299001000086310 в ДКС України м. Київ, ЄДРПОУ 42265404, код банку отримувача (МФО) - 820172 ), та надати документи, що підтверджують сплату застави прокурору та суду.
У разі внесення застави ОСОБА_7 підлягає звільненню з під варти, із покладанням на неї обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, таких як : 1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із м. Кропивницького, де вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з іншими учасниками кримінального провадження особисто або через свого адвоката, за виключенням процесуальної необхідності, передбаченої положеннями кримінального процесуального закону, в органі досудового розслідування, суді); 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Раніше сплачену за підозрювану ОСОБА_7 заставу за ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 21.10.2025 у межах кримінального провадження (об'єднаного) - двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті становить шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят гривень, яка була сплачена заставодавцем, - повернути заставодавцю.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3