Житомирський апеляційний суд
Справа №295/32/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/94/26
Категорія ч.1 ст.286-1 КК Доповідач ОСОБА_2
17 лютого 2026 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022060400002302 від 28.10.2022 (судове провадження №295/32/23) за апеляційною скаргою прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Богунського районного суду м.Житомира від 06.09.2023, щодо
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Гордіївка Дзержинського району Житомирської області, громадянина України, із середньою-спеціальною освітою, працюючого, офіційно не одруженого, маючого на утриманні двох дітей 2010 та 2019 років народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України,
зазначеним вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України та призначено йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Процесуальні витрати стягнуто з ОСОБА_8 у сумі 7362 грн. 27 коп. на користь держави.
Питання про речові докази вирішено у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
Відповідно до вироку суду першої інстанції, 27.10.2022 близько 14 години 45 хвилин ОСОБА_8 , в порушення вимог пункту 2.9а) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР України), перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем Skoda Kodiaq, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухався ним в правій смузі руху проїзної частини просп. Незалежності в м. Житомирі зі сторони вул. Покровської в напрямку проспекту Миру.
Рухаючись у вказаний день, час та місці зазначеним транспортним засобом, водій ОСОБА_8 у порушення вимог пунктів 2.3.б), 10.1 ПДР України, проявив безпечність і неуважність до дорожньої обстановки та її змін, перед зміною напрямку руху керованого ним транспортного засобу не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, раптово змінив напрямок руху автомобіля Skoda Kodiaq, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в ліву смугу руху проспекту Незалежності, в якій в цей час рухався мотоцикл Zontes, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_9 , внаслідок чого задньою лівою частиною керованого ним автомобіля допустив зіткнення з мотоциклом Zontes, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла Zontes, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому обох кісток правого передпліччя та вивиху правого променево-зап'ястного суглобу, перелому лівої променевої кістки та вивиху лівого променево-зап'ястного суглобу, закритого травматичного вивиху зовнішнього кінця лівої ключиці, рани тильної ділянки правого передпліччя, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такі, що не є небезпечними для життя, але призвели до тривалого розладу здоров'я.
Порушення водієм ОСОБА_8 вимог пунктів 2.3.б), 10.1 ПДР України знаходяться у причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_10 , не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого, фактичних обставин кримінального правопорушення та правильності юридичної кваліфікації дій обвинуваченого, просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_8 покарання скасувати, як незаконний, та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням положень ст.69 КК України, у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки. В решті вирок залишити без змін. Наголошує, що оскаржуваний вирок в частині призначеного ОСОБА_8 покарання є незаконним та необґрунтованим через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, та підлягає скасуванню. Зазначає, що призначене судом першої інстанції ОСОБА_8 основне покарання за ч.1 ст.286-1 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 НМДГ, що становить 17 000 гривень, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, при врахуванні даних про особу винного та обставин, що пом'якшують покарання, та відсутністю обставин, що обтяжують покарання. Вказує, що обґрунтовуючи можливість призначення ОСОБА_8 основного покарання із застосуванням положень ст.69 КК України у виді штрафу, судом першої інстанції не у повному обсязі дотримано вимоги п.3 ч.1 та ч.2 ст.65, ч.2 ст.50 КК України та надано оцінку обставинам вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, а саме: керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння в межах обласного центру в денну пору доби, що свідчить про його високу суспільну небезпечність.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора в підтримку своєї апеляційної скарги, заперечення обвинуваченого та його захисника щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст.286-1 КК України, ніким з учасників кримінального провадження не оскаржуються.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно із ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як вважає апеляційний суд, вказаних вимог закону суд першої інстанції в повній мірі не дотримався.
При цьому, як убачається з оскаржуваного вироку, в обґрунтування рішення про призначення ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст.69 КК України за ч.1 ст.286-1 КК України, суд першої інстанції пославшись на наявність низки обставин, що пом'якшують його покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, надання медичної та іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, та виключно позитивні характеристики ОСОБА_8 , за відсутності обставин, що обтяжують покарання. Також, враховано і характризуючі дані особи обвинуваченого, зокрема, який раніше не судимий, має місце реєстрації та проживання, неодружений, має на утриманні двох дітей 2010 та 2019 років народження, є інвалідом 3-ї групи, на обліках у наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває, шкодує про вчинене, позицію потерпілого ОСОБА_9 , який просив суворо не карати обвинуваченого та призначити останньому покарання, не пов'язане з позбавленням волі, а саме у виді штрафу, як і висновки досудової доповіді Корольовського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Житомирській області відносно обвинуваченого.
Разом з тим, викладені прокурором доводи щодо безпідставності призначення основного покарання обвинуваченому ОСОБА_8 за ч.1 ст.286-1 КК України у виді штрафу в грошовому розмірі 17 000 грн., є об'єктивно не обґрунтованими.
З даним висновком суду, суд апеляційної інстанції не може погодитись з огляду на те, що при призначенні ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.286-1 КК України суд першої інстанції в неповній мірі врахував тяжкість кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, хоча яке хоча і не є тяжким злочином, однак вчинене під час керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння (в межах обласного центру, в денну пору доби), що свідчить про високу суспільну небезпечність, тобто належно не враховано фактичні обставини, наслідки скоєного, характер та мотиви допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортного заходу.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції, приймаючи рішення про призначення обвинуваченому основного покарання за ч.1 ст.286-1 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 17 000 грн., пославшись на обставини, які він враховує при призначенні покарання, належним чином не мотивував і не навів переконливих доводів про доцільність призначення саме такого розміру покарання, обмежившись лише формальним посиланням на вищезазначені обставини.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_8 основне покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Крім того, таке покарання не є достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
В даному випадку, апеляційний суд вважає, що законним, справедливим і таким, що сприятиме перевихованню ОСОБА_8 та попередженню вчинення нових злочинів, буде основне покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Цей захід примусу внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, нейтралізує негативні настанови та змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові злочини.
Відповідно до ст.ст.409, 414 КПК України підставами для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги прокурора обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання - скасуванню з ухваленням нового.
Керуючись ст.ст.404,405,407,409,413,420 КПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_10 -задовольнити.
Вирок Богунського районного суду м.Житомира від 06.09.2023 відносно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання - скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 за ч.1 ст.286-1 КК України, із застосуванням положень ст.69 КК України, покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят одна тисяча) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
На вирок апеляційного суду, який набирає законної сили негайно після його проголошення, учасниками судового розгляду справи можуть бути подані касаційні скарги до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення.
Судді :