Справа № 161/26882/25 Провадження №11-сс/802/14/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
16 лютого 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря
судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурор - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 січня 2026 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення,
ОСОБА_7 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області із скаргою на бездіяльність прокурора Волинської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Скарга мотивована тим, що в порушення вимог ст. 214 КПК України за заявою від 22.12.2025 про вчинення прокурором Луцької окружної прокуратури ОСОБА_8 та слідчою СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364, 366 КК України, прокурором не були внесені відомості до ЄРДР.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 січня 2026 року у задоволенні згаданої вище скарги ОСОБА_7 відмовлено.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що у заяві ОСОБА_7 від 22.12.2025 не наведено короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, оскільки доводи заявника ґрунтуються на суб'єктивній оцінці та ставленні до зазначених у заяві про вчинення кримінальних правопорушень обставин, та не містять конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування обставин, які б давали підстави для кваліфікації дій за відповідними статями КК України.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржену ухвалу слідчого судді необґрунтованою та незаконною, просить її скасувати та призначити новий розгляд скарги в іншому складі суду. Вказує, що слідчий суддя формально розглянув його скаргу, проігнорував заявлене клопотання, чим незаконно звузив межі судового контролю та фактично легітимізував бездіяльність органу публічної влади. Наведені в апеляційній скарзі порушення вважає істотними та такими, що унеможливлюють залишення ухвали слідчого судді в силі.
ОСОБА_7 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду його апеляційної скарги, проте до апеляційного суду не з'явився. Будь-яких клопотань про неможливість прибути в судове засідання чи відкладення судового розгляду від ОСОБА_7 до суду не надходило.
За наведених вище обставин, враховуючи стислі строки, регламентовані ч. 2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний перегляд ухвали слідчого судді за відсутністю апелянта, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення апеляційного розгляду, оскільки відповідно до вимог ч. 4 ст. 405 КПК України ці обставини не є перешкодою для апеляційного розгляду
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, позицію прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляції, колегія суддів доходить наступного висновку.
Однією з процесуальних гарантій реалізації прав людини в кримінальному провадженні являється здійснення слідчими суддями, у порядку передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
В силу ч.ч. 1, 3 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст.ст. 318-380 КПК України, з урахуванням положень глави 26 КПК України.
Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (затвердженим наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298).
Згідно з п. 1 глави 2 розділу I цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п. 4,5 ч. 5 ст. 214 КПК України.
Таким чином, внесенню до ЄРДР підлягають відомості із заяв, в яких міститься виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а не із заяв чи повідомлень про події, у яких немає достатньої інформації, що вказує на вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_7 22.12.2025 звертався до Волинської обласної прокуратури із заявою про вчинення прокурором Луцької окружної прокуратури ОСОБА_8 та слідчою СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 364, 366 КК України, однак з невідомих йому причин прокурором відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не були внесені.
Наведені обставини стали підставою для звернення ОСОБА_7 до слідчого судді із скаргою на бездіяльність прокурора Волинської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, після отримання заяви про кримінальне правопорушення, та зобов'язати уповноважену особу Волинської обласної прокуратури внести до ЄРДР відомості за його заявою від 22.12.2025, надати витяг з ЄРДР.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_7 слідчий суддя в ухвалі зазначив, що у заяві від 22.12.2025 не наведено короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, оскільки доводи заявника ґрунтуються на суб'єктивній оцінці та ставленні до зазначених у заяві про вчинення кримінальних правопорушень обставин, та не містять конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування обставин, які б давали підстави для кваліфікації дій за відповідними статями КК України.
З такими висновками слідчого судді погоджується колегія суддів.
Положення статті 214 КПК України перебуває у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відтак, не будь-яка заява є підставою для внесення відомостей до ЄРДР, а лише та заява, яка містить фактичні дані, які підтверджують факт вчинення кримінального правопорушення. Всі інші заяви після їх надходження підлягають розгляду згідно із Законом, яким не є Закон про кримінальну відповідальність.
Разом з тим, необхідно також враховувати, що основним складовим елементом об'єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об'єктивними і суб'єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших).
Наявність в чинному КПК України спрощеного порядку прийняття та реєстрації всіх без винятку заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення (дійсних чи надуманих) може зробити можливим внесення будь-якої інформації до ЄРДР і відкриття, іноді безпідставного, кримінального провадження.
Норми чинного КПК України не передбачають жодної гарантії для захисту своїх прав особою, щодо якої кримінальне провадження може бути розпочате безпідставно.
З аналізу відомостей наявних в матеріалах судового провадження вбачається, що у заява ОСОБА_7 від 22.12.2025 не містить викладу конкретних обставин, які прямо свідчили б про вчинення кримінальних правопорушень. Тверження ОСОБА_7 мають загальний характер та ґрунтуються на припущеннях про існування тих чи інших фактів, тобто його суб'єктивну оцінку певних подій, оскільки жодних конкретних відомостей, які могли бути перевіреними в ході досудового розслідування, заява не містить.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що згадана вище заява ОСОБА_7 не містить конкретних обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення про яке вказує заявник та відсутні будь-які докази, що підтверджують реальність конкретної події злочину.
Таким чином, враховуючи наведене, на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 щодо незаконності та необґрунтованості судового рішення, не ґрунтуються на вимогах кримінально-процесуального закону, а загалом зміст апеляційної скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що оскаржена ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, в зв'язку з чим слід залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_7 , а оскаржену ухвалу слідчого судді слід залишити без зміни.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422 КПК України Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 січня 2026 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність прокурора - без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді