Справа № 761/23984/25
Провадження № 2/761/2768/2026
19 лютого 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.
при секретарі Кочур Л.В.
за участі:
представника позивача ОСОБА_2.
представника відповідача Лепень О.В.
розглянувщи у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ево Інвест» про стягнення безпідставно отриманих коштів,
Представник ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ево Інвест» про стягнення безпідставно отриманих коштів, у якому просив стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих коштів у розмірі 1 086 083 грн. 10 коп. Заявлені вимоги мотивує тим, що 29 жовтня 2021 року між ним та АТ «ЗНВКІФ «Ево Інвест» було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого сторони зобов'язувалися в майбутньому укласти основний договір купівлі-продажу квартири (Об'єкта) - житлової квартири в будинку, номер 14, поверх 4, кількість кімнат 1, загальна проектна площа 57,90 кв.м. Відповідно до п. 1.1.1 Договору, будинком є 4-х секційний житловий будинок в 1 черзі будівництва, секція (проектний) № 1 з нежитловими приміщеннями, що зводиться в межах проекту будівництва житлового комплексу на АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 3,4141 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:88:061:0038 (далі - Земельна ділянка). Дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 113180891021 від 30.03.2018, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України. Запланований термін прийняття якого в експлуатацію - ІV квартал 2023 року. Згідно п. 2.1. Попереднього договору, предметом цього Договору, є укладення Сторонами в майбутньому договору купівлі-продажу Об'єкта (далі - Основний договір) на умовах встановлених цим Договором. Згідно п. 2.2. Попереднього договору, за цим Договором Сторони зобов'язуються у майбутньому укласти в належній формі та підписати Основний договір, згідно з яким Відповідач зобов'язується передати Об'єкт у власність Позивача, а Позивач зобов'язуються оплатити та прийняти Об'єкт в порядку, що встановлений цим Договором. Представником позивача зазначено, що позивачем сплачено на рахунок відповідача авансові платежі на загальну суму 1 086 083 грн. 10 коп., що підтверджується довідкою від 18.04.2024. Представник позивача вказує, що згідно частини 1 статті 635 ЦКУ, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім. Також, представником позивача зазначено, що відповідно до статей 635, 638 ЦКУ, умова щодо строку (терміну) укладення основного договору, є основною істотною умовою попереднього договору, оскільки визначення певного строку (певного терміну) укладення основного договору є необхідною умовою для договорів цього виду. При цьому вказує, що згідно ст. 251 ЦКУ, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Відповідно до ст. 252 ЦКУ, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Пунктом 6.2 Попереднього договору, Сторони погодили, що пропозицією Сторони 1 (Відповідача) про укладення Основного договору в розумінні частини 3 статті 635 ЦКУ, є розміщення Відповідачем на сайті, що знаходиться в мережі Інтернет за посиланням http://www/poetica.ua, повідомлення про реєстрацію права власності на Об'єкт. Сторона 1 протягом 180 робочих днів після реєстрації права власності на Об'єкт та розміщення передбаченого даним пунктом Договору повідомлення про реєстрацію права власності, засобами телефонного зв'язку узгоджує зі Стороною 2 дату, місце та час підписання Основного договору. Представник позивача вважає, оскільки події із якими пов'язаний початок перебігу строку можуть ніколи не настати, у також відсутність у Попередньому договорі періоду укладення основного договору, свідчить про недосягнення згоди щодо всіх істотних умов Попереднього договору, а отже останній є неукладеним. За таких обставин, позивач вважає сплачені, що сплачені кошти підлягають стягненню з відповідача, як безпідставно отримані.
Провадження у справі відкрито 24.06.2025, відповідно до положень ст. ст 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 03 листопада 2025 року закрито підготовче засідання у справі та призначено до судового розгляду.
23 січня 2026 року від відповідача надійшли пояснення щодо позову, в яких останній заперечує проти задоволення позову та просить відмовити в його задоволенні повністю. Попередній договір є діючим та обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до приписів статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно із статтею 640 Цивільного кодексу України, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення. Згідно із статтею 635 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на дату укладення Договору), Попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Відповідно до приписів статті 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Згідно із статтею 252 Цивільного кодексу України, Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Відповідно до пункту 6.1. Договорувизначено строк (термін) укладення Основного договору, з настанням якого пов'язана дія чи подія, а саме: «… визначено, що Сторони укладають Основний договір на умовах, передбачених Договором, після реєстрації Відповідачем права власності на Об'єкт у державному реєстрі (подія № 1) за умови виконання Позивачем вимог розділу 4 (платежі та порядок розрахунків) (подія № 2) та пункту 5.7. (укладення в момент підписання основного договору, договору про участь у витратах на утримання будинку) (подія № 3) розділу 5 Договору…». Представником відповідача зазначено, що Сторони при укладенні Договору укладали його із власної волі без будь-якого примусу, при повній дієздатності, що підтверджується посвідчувальним написом нотаріуса. Зазначені умови договору погоджені сторонами, не оспорені. На момент розгляду справи Попередній договір не розірваний, а отже діючий і обов'язковий для виконання сторонами. Крім того, повідоми Суд, що на розгляді Шевченківського районного суду перебуває справа № 761/19695/25 про стягнення 1 086 833,10 грн. з Відповідача. При цьому підставами позову є одностороння відмова від Договору, а предметом позовних вимог стягнення суми коштів які Позивач заявляє до стягнення у даній справі, що свідчить про суперечливу поведінку Позивача, оскільки подання позову про відмову від Попереднього договору свідчить про його визнання.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.
Представник відповідача щодо задоволення позову заперечував у зв'язку із його безпідставністю.
Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши надані докази та надавши їм відповідну оцінку приходжу до наступного висновку.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження№ 61-2417сво19)).
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦПК України).
У частинах першій-третій статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Судом встановлено, що 29 жовтня 2021 року між АТ «ЗНВКІФ «Ево Інвест» та ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири.
Згідно умов укладеного попереднього договору, предметом його є - укладення в майбутньому договору купівлі-продажу Об'єкта на умовах встановлених цим договором (п. 2.1. Попереднього договору).
Пунктом 2.2. визначено, що Сторони зобов'язуються у майбутньому укласти в належній формі та підписати Основний договір, згідно з яким Відповідач зобов'язується передати Об'єкт у власність Позивача, а Позивач зобов'язуються оплатити та прийняти Об'єкт в порядку, що встановлений цим Договором.
Об'єкт передається Відповідачем за основним договором, що посвідчується нотаріально, у власність Позивача виключно після здійснення Відповідачем всіх платежів згідно із попереднім договором, прийняття будинку в експлуатацію, реєстрацію права власності Відповідача на Об'єкт та за умови виконання Позивачем зобов'язання щодо укладення договору на участь останнього у витратах на будинок та прибудинкову територію (п. 2.4. попереднього договору).
Запланований термін прийняття Будинку в експлуатацію: IVквартал 2023 року.
Порядок укладення основного договору визначений розділом 6 попереднього договору. Так, пунктом 6.1. попереднього договору визначено, Сторони укладають Основний договір на умовах передбачених цим Договором, після реєстрації Стороною 1 (Відповідачем) права власності на Об'єкт в державному реєстрі за умови виконання Стороною 2 (Позивачем) вимог розділу 4 та п. 5.7. розділу 5 попереднього договору.
Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19).
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частинами першою, другою статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
У той же час сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов'язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 912/2601/19.
Оскільки між сторонами укладено договір, який не визнаний недійсним або розірваним, цей договір є належною правовою підставою для утримання коштів Відповідачем.
Посилання Позивача щодо відсутності строку у договорі є помилковим. Умова про укладення основного договору після введення будинку в експлуатацію та реєстрації права власності, за умови повної оплати Позивачем вартості Об'єкту є відкладальною обставиною та терміном у розумінні статті 252 ЦКУ.
Отже, правовідносини сторін мають договірний характер, що виключає застосування норм про безпідставне збагачення.
Крім того, суд вважає за необхідне застосувати загальні засади цивільного законодавства, а саме принцип добросовісності (п. 6 ст. 3 ЦК України).
Позивач, підписуючи Попередній договір, була ознайомлена з його умовами, зокрема щодо прив'язки моменту укладення основного договору до реєстрації права власності. Позивач добровільно погодився на ці умови та здійснив оплату, чим підтвердив свій намір перебувати у договірних відносинах на таких засадах.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, якімістять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77, 78, 79 ЦПК України).
З огляду на встановлені обставини дослідивши надані докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ево Інвест» про стягнення безпідставно отриманих коштів залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 19.02.2026 року.
Суддя: