03.02.2026 Справа № 756/19611/25
Унікальний номер 756/19611/25
Номер провадження 2/756/2950/26
03 лютого 2026 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Белоконної І.В.
за участі секретаря - Погорелової В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
Короткий зміст позовних вимог
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати поважними причини пропуску строку для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визначити додатковий строк в два місяці для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вимоги позовної заяви обгрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті залишилося спадкове майно, яке складається з: квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, кадастровий номер 1825082602:02:001:0120, загальною площею 0,0500 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: Житомирська область, Радомишлький район, село Гута-Забілоцька; земельної ділянки, кадастровий номер 1825082602:02:001:0121, загальною площею 0,2750 га, цільове призначення: для ведення особистого господарства, яка розташована за адресою: Житомирська область, Радомишлький район, село Гута-Забілоцька. Так як останні свого роки ОСОБА_3 проживала разом з матір'ю позива ОСОБА_2 , яка є її донькою, позивач не мав жодного сумніву, що його матір прийняла спадщину після смерті бабусі. Натомість, в листопаді 2025 року, перебираючи речі померлої, було випадково знайдено заповіт від 12 липня 2018 року, згідно якого ОСОБА_3 заповіла позивачу все майно, яке належало їй на день смерті. На запитання матері, чи знала вона щось про складання бабусею заповіту, і яким чином вона змогла оформити на себе спадщину, вона відповіла, що про заповіт їй не було відомо. Також, мати пояснила, що спадщину у нотаріуса вона не оформлювала, але вважає, що фактично прийняла її, оскільки на момент смерті проживала разом з ОСОБА_3 , доглядаючи її.
Після того, як було знайдено заповіт позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тарасової Ю.Г. зі заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину заповітом. Проте, отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії через пропуск шестимісячного строку для прийняття спадщини.
З урахуванням наведеного просить визнати поважними причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини через відсутність в нього інформації про складання на його ім'я заповіту та задовольнити позовні вимоги.
Рух справи
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 09 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено до підготовчого розгляду.
Протокольною ухвалою суду від 03 лютого 2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі, не заперечували проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений судом належним чином. Відзив на позовну заяву не надав.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлена судом належним чином. Надала до суду письмові пояснення, в яких зазначила, що позивач являється її сином. Починаючи з весни 2022 року змушена була переїхати до помешкання своєї матері ОСОБА_3 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 з метою догляду за нею, адже в силу похилого віку та хвороби вона потребувала догляду. Разом з матір'ю прожила наступні два роки, до самої її смерті. Знаючи, що окрім неї немає інших спадкоємців, та враховуючи фактичне проживання разом із спадкодавцем на момент смерті, вважала, що належним чином прийняла спадщину, що залишилася після смерті матері, а отже не зверталася до нотаріуса з приводу оформлення спадщини. Їй не було відомо про наявність складеного заповіту на ім'я позивача. Вказаний заповіт було випадково знайдено лише восени 2025 року, коли разом з сином перебирали речі померлої матері. Також зазначила, що не заперечує проти задоволення позовних вимог та просить провести розгляд справи без її участі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача та позивач проти заочного розгляду справи не заперечують, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України та відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд, вислухавши позицію позивача та його представника та дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено актовий запис № 755, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Відповідно до заповіту від 12 липня 2018 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Ларіною О.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1-1808, ОСОБА_3 заповіла все майно, яке їй належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
24 листопада 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тарасової Ю.Г. зі заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом на спадкове майно.
Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тарасової Ю.Г. від 24 листопада 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, кадастровий номер 1825082602:02:001:0121, загальною площею 0, 0500 га та свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, кадастровий номер 1825082602:02:001:0121, загальною площею 0,2750 га, у зв'язку з пропуском строку, встановленого законом для прийняття спадщини.
Відповідно до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 09 грудня 2025 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю.Г. надано інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 83361327 від 24 листопада 2025 року, про те, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася, спадщина ніким не приймалася.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення
Згідно ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно статті 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Часом відкриття спадщини відповідно до ч. 2 ст. 1220 Цивільного кодексу України є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно частини 1 статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до положень статті 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Згідно положень статті 1272 Цивільного кодексу України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до п. 24 постанови Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої ст. 1272 ЦК України.
Згідно положень постанови Верховного Суду від 26 червня 2019 року, справа № 565/1145/17, правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Велика Палата ВС у постанові від 26 червня 2024 року з цього приводу висловила правову позицію, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту. Проте така необізнаність повинна ототожнюватися з незнанням спадкоємцем про його право на спадкування загалом; в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов'язані з набуттям нею певних прав, що випливають зі спадкування (справа № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24). Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, під час вирішення питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Згідно положення частини 4 статті 263 ЦПК України, суд застосовує до спірних правовідносин висновки Верховного Суду.
За вимогами статей 12, 80, 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що позивач пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини у зв'язку з тим, що він не був обізнаний про наявність складеного на його ім'я заповіту, про який випадково дізнався лише в листопаді 2025 року. Крім того з першого дня повномасштабного вторгнення рф позивач став на захист Батьківщини. Хоча позивач і був звільнений з лав Збройних Сил України ще при житті спадкодавця, підставою для звільнення стали хвороби, пов'язані окрім іншого з постравматичним стресовим розладом, що мало наслідком тривалу депресію та складне відновлення, яке фактично і триває по цей час.
Суд проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані докази в їх сукупності, прийшов до переконання, що позивач пропустив строк прийняття спадщини з поважних об'єктивних причин, не був обізнаний про наявність складеного на його ім'я заповіту, захистити своє порушене право не може, факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення його від спадкування, суд вважає за необхідне визнати причини пропуску строку прийняття спадщини ОСОБА_1 поважними.
Що стосується додаткового строку, що може бути встановлений для подання позивачем заяви про прийняття спадщини, то суд приходить до висновку про можливість встановлення строку у два місяці з дня набрання рішенням законної сили, який суд вважає достатнім для подання відповідної заяви.
Керуючись ст. ст. 1216-1217, 1268-1270, ЦКУкраїни, ст. ст. 4, 12, 80, 81, 89, 258, 259, 264, 265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги - задовольнити.
Визнати поважними причини пропуску строку ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визначити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) додатковий строк терміном в 2 (два) місяці з дня набрання рішенням законної сили для подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Белоконна