Справа №:755/2533/26
Провадження №: 2-з/755/27/26
про передачу справи за підсудністю
"19" лютого 2026 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, що подана до пред'явлення позовної заяви у справі, особи, які можуть отримати статус учасників справи: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, що подана до пред'явлення позовної заяви у справі, особи, які можуть отримати статус учасників справи: ОСОБА_2 , у якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_2 , а саме на: 1) транспортний засіб марки Ford Mondeo, чорного кольору,
2014 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 ; 2) квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , площею 32,10 кв. м, житловою площею 21,60 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3127536380000, до вирішення судової справи про поділ майна подружжя по суті.
На обґрунтування заяви зазначила, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року по справі № 755/16584/25 шлюб розірвано. За час шлюбу сторони набули у власність рухоме та нерухоме майно:
1)14 липня 2016 року - транспортний засіб марки Ford Focus, червоного кольору, 2011 року випуску, VIN-код НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 ;
2)10 травня 2025 року - транспортний засіб марки Ford Mondeo, чорного кольору, 2014 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 ;
3)квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 32,10 кв. м, житловою площею 21,60 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3127536380000.
Водночас, відповідач без попереднього повідомлення заявника розпорядився спільним майном - транспортним засобом марки Ford Focus, 2011 року випуску, - відчужив на користь третьої особи. Заявник має намір звернутися до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, а саме: транспортних засобів Ford Focus та Ford Mondeo та квартири. Ціна позову складає 3 654 543,90 грн.
У поряду автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О. 18 лютого 2026 року о 17-00 год.
За вимог статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 152 ЦПК України до подання позовної заяви заява про забезпечення позову подається за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 19 ЦПК України). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 26 - 30 ЦПК України).
Виходячи з поняття підсудність у цивільному судочинстві як розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ, підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи.
Питання про підсудність справ визначається цивільним процесуальним кодексом України.
Згідно із частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Водночас, частиною першою статті 30 ЦПК України встановлено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» (абзац перший пункту 41, пункт 42), перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна. Згідно із положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).
Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред'явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ЦПК України.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, що подана до пред'явлення позовної заяви у справі, заявник ОСОБА_1 зазначила, що має намір звернутися до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, а саме транспортних засобів Ford Focus та Ford Mondeo та квартири, що придбані заявником та ОСОБА_2 за час шлюбу.
З витягу з Державного реєстру прав від 22 квітня 2025 року № 423691011 встановлено, що
22 квітня 2025 року зареєстровано право власності ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна - закінчений будівництвом об'єкт - квартиру, що знаходить за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3127536380000.
За наведених обставин наявні підстави для передачі справи за підсудністю до іншого суду відповідно за місцезнаходженням нерухомого майна, оскільки у даному випадку підлягають застосуванню правила виключної підсудності.
Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтями 2, 3, 4 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховою радою України. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до пункту першого частини третьої статті 376 ЦПК України обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є порушення норм процесуального права, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.
Принцип законного судді нерозривно пов'язаний з правом особи на повноважний, компетентний суд. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Суд не тільки вправі, а й зобов'язаний ухилитися від розв'язання справ, йому не підсудних.
Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є виконаними, коли справа заявника була розглянута національним судом, який створено на підставі закону. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).
Згідно із пунктом першим частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Таким чином, враховуючи предмет позову, беручи до уваги те, що спірне нерухоме майно територіально знаходиться у Печерському районі міста Києва, тому даний позов не підсудний Дніпровському районному суду міста Києва та підлягає направленню на розгляд за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва.
Керуючись статтями 4, 27, 30, 31, 152, 187, 260, 353, 354 ЦПК України, суддя -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, що подана до пред'явлення позовної заяви у справі, особи, які можуть отримати статус учасників справи: ОСОБА_2 , передати на розгляд до Печерського районного суду міста Києва (вулиця Володимирська, 15, Київ, 01601) за підсудністю.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.
Суддя О.О. Хромова