Справа №:755/10595/25
Провадження №: 1-кп/755/384/26
"10" лютого 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у режимі відеоконференції, клопотання прокурора щодо продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, у межах кримінального провадження №12025100040001787 від 19.05.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,-
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває вказане кримінальне провадження, в якому ухвалою суду від 18.12.2025 року обвинуваченому продовжене застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на два місяці - до 15.02.2026 року включно.
У судовому засіданні прокурор клопотав про продовження обвинуваченому тримання під вартою, виходячи з тяжкості кримінального правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується та наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що були враховані при обранні йому запобіжного заходу, наявність яких продовжує існувати.
Обвинувачений та його захисник просили змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження щодо клопотання прокурора про продовження тримання обвинуваченого під вартою, дійшов наступного.
Відповідно до вимог ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Згідно зі ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчиняти дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
При вирішенні питання щодо тримання обвинуваченого під вартою, суд дослідивши усі факти «за» і «проти» існування реального суспільного інтересу, який за належного врахування презумпції невинуватості в цьому конкретному кримінальному провадженні виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою суд, окрім відомостей, зазначених у статті 184 КПК України, враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином, за який передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Згідно ст.178 КПК України, оцінивши у сукупності всі обставини, зокрема вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків та його майновий стан, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винними у кримінальному правопорушенні у вчиненні якого він обвинувачується та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, а тому, враховуючи справжні інтереси суспільства та конкретні обставини кримінального провадження, суд дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить його належної процесуальної поведінки.
Крім того, відповідно до ст.183 КПК України, обвинуваченому ОСОБА_3 слід також визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та у разі внесення застави, покласти на нього обов'язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.331, 369 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора щодо продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 10 квітня 2026 року включно.
Визначити розмір застави ОСОБА_3 , достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України у виді 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 133 120 /сто тридцять три тисячі сто двадцять/ гривень 00 копійок.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду;
-прибувати за кожною вимогою до суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи;
Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 ухвалою суду обов'язків - не більше двох місяців з моменту внесення обвинуваченим, заставодавцем застави у розмірі, визначеному судом.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_7